Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Соціальна діагностика

10.1. Загальна характеристика соціального діагнозу об’єднань неповнолітніх


Під групою неповнолітніх розуміють сукупність осіб, які взаємодіють один з одним таким чином. Що кожний з них впливає на інших і сам знаходиться під їх впливом. Групи бувають формальні та неформальні. Діагностика підліткових і юнацьких груп має на меті визначення спрямованості групи, її складу, структури взаємостосунків, установок і орієнтації.
      До кількісних показників, що діагностуються, відносять: віковий і чисельний склад групи; соціальний і статевий склад; тривалість її існування, частоту і тривалість зустрічей членів; місця зустрічей; рівень групового розвитку на основі самодіагностики; відповідальність за групову діяльність.
      До якісних показників, що діагностуються, відносять: підготовленість до спільної діяльності, яка виражається в її ефективності і результативності; характер, цілі, мотиви і спрямованість діяльності; рівень організованості, згуртованості, стійкості, конфліктності, групової прийнятності; внутрішньогрупова структура; типи спілкування і відносин; групові інтереси, потреби і способи їх задоволення, норми і цінності. Кінцевою метою діагнозу груп є визначення способів дії на групу. Процедура діагностики в даному випадку може здійснюватися і психологом за клопотанням соціального педагога.
      До числа методів, які може використовувати соціальний педагог, можна віднести спостереження, опитування, соціометричні методики, тести, метод експертних оцінок і т.п. Вибір методів діагностики визначається метою обстеження і обмеженнями (за часом, ресурсами, професійною компетентністю і т.п.).
      У діяльності соціального педагога використовується паспортизація підліткових і юнацьких груп. Паспорт неформальної підліткової групи заповнюється в результаті аналізу бесід з її членами, зіставлення інформації, одержаної від різних підлітків. Проводиться як взаємодоповнення, так і виключення помилкової інформації. І тільки у крайньому випадку можливе застосування методу “включеного спостереження”, які припускають, що дослідник по віку і характеру поведінки особливо не виділяється серед членів неформальної групи.
      Систематизація паспортів підліткових і юнацьких груп може проводитися не тільки за критерієм спрямованості, але і за їх територіальною приналежностю, місцем проживання чи навчання.
      У програму діагностики групи включається комплекс методик, призначених для вивчення особових особливостей лідера (лідерів) даної групи. Лідер часто визначає спрямованість групи, її відкритість зовнішнім контактам, можливість переорієнтації, корекції установок і діяльності групи.
      Самостійним напрямом виступає діагностика соціального оточення, в якому живе і діє та або інша група. Увага концентрується на уточненні місця і ролі групи в структурі того або іншого колективу, суспільства загалом.
      У рамках проведення діагностичних процедур необхідно особливо виділити методи прогнозування поведінки групи. Мета прогнозування — виявити можливі позитивні моменти в роботі з тією або іншою групою. Послідовність ранжується за наступними позиціями:
      1) як змінюються інтереси і потреби;
      1) стійкість;
      2) майбутнє.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Арт-терапія в соціальній сфері
Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи
Менеджмент соціальної роботи
Соціальна діагностика
Соціальна профілактика
Соціологія