Діагностика сім’ї - постійно присутній елемент діяльності соціального педагога. Враховуючи складність проблем, необхідна система періодичного збору, узагальнення і аналізу соціально-педагогічної інформації про процеси, що протікають у сім’ї, ухвалення на цій основі стратегічних і тактичних рішень.
      Основне призначення діагностики і моніторингу (як системної форми) - складання висновку про стан конкретної сім’ї і тенденції, властиві сім’ям, що обслуговуються соціальним педагогом. Діагностичні методики, що використовуються, традиційні: спостереження, анкетування, опитування, тестування і т.д. На основі одержаної інформації здійснюється диференціація сімей, що дозволяє розробити стратегію і тактику соціально-педагогічної роботи відносно конкретної сім’ї і з сім’ями загалом, забезпечити адресність і результативність соціально-педагогічної підтримки і допомоги.
      Основні принципи моніторингу:
      - достовірність, повнота, системність інформації;
      - оперативність отримання відомостей і їх систематична актуалізація;
      - співставлення одержуваних даних, яке забезпечується єдністю вибраних позицій при зборі і аналізі інформації;
      - поєднання узагальнюючих і диференційованих оцінок і висновків.
      Сутність соціально-педагогічного моніторингу сім’ї полягає в комплексному використовуванні всіх джерел даних про процеси і події сімейного життя, що носять як природний характер (інформація, пропонована членами сім´ї за власною ініціативою; безпосередній і опосередкований нагляд, твори і графічні роботи дітей про сім’ю і т.д.), так і одержані в ході спеціально організованого дослідження (опитування, анкетування, метод експертних оцінок, біографічний метод, психологічні методики на виявлення показників внутрісімейних відносин і т.д.).
      Важливу роль в здійсненні соціально-педагогічного моніторингу грає уміння соціального педагога систематизувати збір інформації і одержані результати. Способів систематизації може бути декілька.