Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Соціальна діагностика

6.1. Алгоритм технології соціального діагнозу


Діагностична функція — одна з основних в діяльності соціального педагога. Мета соціально-діагностичної технології і процес її досягнення показує, чого може досягти соціальний педагог у даній ситуації. Задача – це те, що необхідно вирішити для її досягнення. Найближча мета – це можлива зона найближчого розвитку. Вона дозволяє підготуватися для досягнення малого, проте реального, та створити умови для цілеспрямованого розвитку подальшої діяльності з розробки способу досягнення прогностичної цілі соціально-педагогічної роботи з клієнтом. Кожна наступна ціль передбачає можливість більш повного вирішення соціально-педагогічних проблем клієнта. Побіл цілей на найближчу і наступну дозволяє більшою мірою індивідуалізувати соціально-педагогічну роботу з конкретною людиною.
      Головні завдання:
      - одержати необхідної повноти інформацію, необхідну для постановки діагнозу і забезпечити кваліфіковану реалізацію наступних етапів (підетапів);
      - уточнити соціально-педагогічні проблеми клієнта;
      - підготувати необхідну інформацію для прогностичної діяльності в кожній ситуації.
      Діагностика загальний спосіб отримання вичерпної інформації про процес або об´єкт, що вивчається. Діагностика — найважливіший компонент соціальної технології (мета — діагноз — прогноз — програма — упровадження — аналіз). Разом з тим в практиці соціальної діяльності сформувалися власне технології діагностики, які включають принципи, алгоритм процедур і способів перевірки різних методів дослідження.
      Вивчення досвіду соціальних діагностів з вибору цільової технології дозволяє виділити в ній основні функціональні етапи. Особливості здійснення соціального діагнозу визначаються багатьма факторами. Серед них:
      - рівень професійності спеціаліста;
      - специфіка об’єкта і проблеми;
      - мотивація діяльності педагога чи працівника, стиль професійної діяльності.
      Для соціального педагога на етапі здійснення соціального діагнозу характерно:
      1. Прагнення як можна краще і докладно пізнати індивідуальність об’єкта соціальної діагностики. Його цікавить інформація:
      - про патологіюю, характерну для об’єкта роботи (характер патології та її причини; динаміка розвитку і виявлення патології на період роботи з ним – прогресивна, стабільна чи змінна; перспективи розвитку патології, її розповсюдження, обов’язковість попередження; зниження рівня негативного виявлення і стабілізація);
      - про індивідуальні потенціали клієнта, на які можна опиратися в соціально-педагогічній роботі з ним: потенційні можливості у вирішенні та зниженні рівня патології; компенсація, корекція можливостей клвєнта; індивідуальний позитивний потенціал особистості клієнта загалом;
      - про індивідуальні можливості об’єкта в самовдосконаленні, вирішенні своєї соціально-педагогічної проблеми, мотивація відносин до вирішення соціальних проблем, позитивний досвід самостійного вирішення чих чи інших проблем, активність і наполегливість у роботі з клієнтами інших спеціалістів.
      2. Прагнення визначити соціально-педагогічні проблеми, їх ієрархію і особливості впливу на об’єкт впливу.
      3. Прагнення визначити соціально-педагогічні можливості життєдіяльності клієнта:
      - усвідомлення позитивних і негативних вирішень соціально-педагогічних проблем клієнта;
      - можливість підвищення позитивності соціально-педагогічної ролі роботи з клієнтами;
      - участь у соціально-педагогічній роботі з клієнтами та їх оточенням.
      5. Прагнення зібрати необхідну превинну інформацію для діагностичної роботи і виявити її джерела. Опираючись на ці джерела, соціальний педагог збирає в кожній конкретній ситуації інформацію, на основі якої приймає рішення про діагностовану дійсність.
      Безпосередня підготовка до реалізації вибраної цільвої технології практичної діяльності включає:
      - аналіз вибраної цільової технології, виділення матеріальних, технічних, методичних і організаційних аспектів цільової технології;
      - вирішення проблема підгнотовки;
      - випробування деяких методик;
      - планування виконавчої діяльності за часом і місцем;
      - підготовка клієнта чи об’кта до роботи;
      - постановка задач практичної роботи перед виконанням.
      Для реалізації технології спеціалісту необхідно мати певну інформацію. До неї відноситься:
      - сама технологія з описом її матеріального, технологічного, організаційного і методичного забезпечення;
      - професійні та методичні можливості суб’єктів реалізації цільової технології;
      - потенціал оточення реалізації цільової технології.
      При організації такої роботи в спеціалізованих закладах цим займаються спеціально підготовлені особи. Як правило, проводиться диференціація діяльності й кожен спеціаліст виконує свій блок роботи.
      Алгоритм процедур типової технології припускає: ознайомлення з клієнтом (чи соціальним процесом) - постановку задач - виділення предмету діагностики - вибір основних показників або критеріїв - вимірювання і аналіз показників - формулювання і оформлення висновків – висновки - постановку соціального діагнозу.
      Одним з об’єктів діагностики виступає особа (дитини, доросла людина). У рамках соціально-педагогічної діагностики особи необхідно:
      - виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку і поведінки;
      - уточнення соціальної ситуації розвитку;
      - визначення ступеня розвитку або деформації різних властивостей і якостей, обумовлених перш за все включенням людини в різні соціальні зв’язки (соціальні установки, позиції, процеси адаптації і соціалізації, комунікативні здібності, психологічна сумісність і т.п.);
      - ранжирування, опис особливостей об’єкта, що діагностуються;
      - побудова “соціального портрета” особи.
      У числі обов´язкових документів, що складаються соціальним педагогом, — медико-психолого-педагогічна характеристика клієнтів, яка відноситься до числа документів внутрішнього користування і не підлягає розголосу.
      Основою вживання будь-якої діагностичної технології є освоєння теорії, на яку вона спирається. Без цього соціальний працівник може вчинити серйозні помилки в аналізі, інтерпретації і висновках з результатів дослідження. Так, наприклад, в контексті біхевіористичної, когнітивної, та інших психологічних теорій і напрямів передбачаються різні варіанти і моделі технологій діагностики в соціальній роботі.
      Процес вирішення проблеми соціальним працівником включає:
      1). збір інформації зі всіх джерел, що відносяться до справи;
      2). оцінку інформації;
      3). визначення проблеми;
      4). планування дій;
      5). складання докладного чіткого плану дій;
      6). здійснення плану дій;
      7). оцінку результатів.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Арт-терапія в соціальній сфері
Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи
Менеджмент соціальної роботи
Соціальна діагностика
Соціальна профілактика
Соціологія