Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Соціальна діагностика

5.2. Характеристика методів діагностики


Ці та інші вимоги реалізуються в діагностиці за допомогою використання спеціальних прийомів або методів. Вони можуть бути різними і застосовуватися залежно від конкретних цілей і завдань дослідження. Серед них:
      - методи статистичного, структурного аналізу;
      - методи вимірювань;
      - моделювання (конструювання);
      - прогнозування.
      У своїй сукупності всі вказані методи складають певну систему.
      Спостереження — метод пізнання і дослідження, який використовується при вивченні зовнішніх проявів поведінки людини без втручання в протікання його діяльності. Соціально-педагогічний нагляд вимагає певної підготовки: щоб успішно вивчати поведінку, потрібно виробити вміння точно спостерігати за всіма зовнішніми проявами (дії, рухи, мова, міміка), а головне, навчитися правильно тлумачити їх соціальне значення. Вивчення поведінки дитини в мікросоціумі не зводиться до випадкових наглядів над окремими діями, висловами. Тільки систематична, ретельно продумана фіксація вчинків і висловів може розкрити дійсні особливості особи і закономірності її становлення.
      Спостереження звичайно проводиться в природних умовах, без втручання в хід діяльності та спілкування. Коли потрібно, вчинки і слова спостережуваного записуються, ретельно аналізуються. Перед спестереженням необхідно скласти план, що передбачає те, на що треба звернути особливу увагу.
      Бесіда — у соціально-педагогічній роботі метод отримання і коректування інформації на основі вербальної (словесної) комунікації, що є важливим способом проникнення у внутрішній світ особи і розуміння її затруднень. Успіх бесіди залежить від заздалегідь встановленого контакту; від ступеня її підготовленості; від уміння соціального педагога вибудовувати бесіду. Початку бесіди передує короткий вступ, де висловлюються тема, цілі і задачі опиту. Потім пропонуються питання найпростіші, нейтральні за значенням. Складніші питання, що вимагають аналізу, роздумів, активізації пам´яті, розміщуються в середині бесіди. При цьому перехід до нового напряму бесіди повинен супроводжуватися поясненнями, перемиканнями уваги.
      Анкетування — метод множинного збору статистичного матеріалу шляхом опиту клієнтів. Анкета може бути розрахована на отримання матеріалу, що стосується або безпосередньо випробовуваної, або іншої особи. Анкетний матеріал розкриває переважно кінцевий результат, а не динаміку процесу. Вживання анкетного методу обмежено у вивченні емоційної і вольової сфери людини, оскільки словесні вислови про емоції і бажання - не емоційні переживания і вольові дії. Для успішності анкетування велике значення мають нормальне самопочуття клієнта, певний інтерес і відсутність упередженості до випробування, довір´я до дослідника.
      При складанні анкети важливо враховувати її зміст і форму. За змістом анкета повинна охоплювати тільки певну проблему. Кожне питання обов´язково супроводжується додатковим питанням, що стосується мотивів вислову. Додаткові питання краще всього формулювати словами «чому саме так?». Це дозволяє при обробці одержаних даних зробити не тільки кількісний, але і якісний аналіз.
      При складанні анкет використовуються питання:
      - про факти свідомості (виявлення думок, побажань, очікувань, планів на майбутнє і т.п.). Будь-яка виказана при цьому думка є оцінюючою думкою і носить суб´єктивний характер;
      - про факти поведінки (вчинки, дії, результати діяльності);
      - соціально-демографічного характеру (питання, що виявляють стать, вік, національність, освіту, професійне, сімейне положення);
      - на виявлення рівня інформованості і знання (питання екзаменаційного типу, що містять завдання, експериментальні або ігрові ситуації, рішення яких вимагає від клієнта певних знань, навиків, а також знайомства з конкретними фактами, подіями, іменами).
      За формою питання можуть бути:
      - закритими (з приведенням повного набору варіантів відповідей);
      - відкритими (не містять підказок і не «нав´язують» варіант відповіді, тому за допомогою відкритих питань можна зібрати більш багату за змістом інформацію);
      - прямими;
      - непрямими.
      Інтерв´ю передбачає наперед підготовлені питання, адресовані кожному конкретному клієнту. Інтерв´ю організовується і спрямовується так, щоб максимально пристосувати питання до можливостей відповідаючого. Вимоги до організації інтерв´ю:
      - проведення інтерв’ю в звичних для особи умовах або в умовах, пов’язаних з предметом опиту (домашня або робоча обстановка);
      - визначення достатньої кількості часу;
      - усунення або зменшення впливу третіх осіб;
      - формулювання питань, розраховане не на читання, а на ситуацію бесіди (розмовний стиль).
      Види інтерв´ю:
      · вільне інтерю (проводиться без наперед підготовленого опитувальника або розробленого плану, визначається тільки тема; напрям бесіди, її логічна структура, послідовність питань, формулювання яких залежать від індивідуальних особливостей того, хто проводить інтерв’ю; одержана інформація не потребує статистичної обробки; інформація цінна і цікава своєю унікальністю);
      · фокусуюче інтервю (його метою є збір думок, оцінок з приводу конкретної ситуації; учасників інтерв´ю наперед знайомлять з предметом бесіди, питання також готують наперед; кожне питання обов’язкове, хоча їх послідовність може мінятися);
      · формалізоване інтервю (строго регламентоване детально розробленими запитальником та інструкцією);
      · стандартизоване інтервю (переважають закриті питання);
      · інтервю з відкритими питаннями (за часом більш витратна форма дослідження).
      Метод експертної оцінки заснований на анкетуванні або інтерв’юванні, за допомогою яких виявляється інформація, що відображає знання, думки, ціннісні орієнтації і установки клієнтів, їх відношення до подій, явищ дійсності. На практиці використовується в ситуаціях, коли та або інша проблема потребує оцінки компетентних осіб — експертів, що мають глибокі знання про предмет або об’єкт дослідження.
      Досвід осіб іменується експертним, а результати опитів — експертними оцінками. Процедура опиту експертів може бути очною або заочною. Одна з найпростіших форм експертного діагнозу — обмін думками всіх експертів за «круглим столом», де відбувається виявлення домінуючої позиції з дискутуючого питання. Оптимальне число експертів за «круглим столом» — не більше 12 чоловік. Подібна форма вироблення загальної думки або оцінки здійснюється по схемі, коли кожний учасник «круглого столу» бере на себе певну роль:
      · «генератор ідей» — активно висуває всілякі припущення про діагностоване явище;
      · «селектори» — оцінюють і відбирають найзначущі ідеї, що висуваються «генераторами ідей»;
      · «стимулятори» — стимулюють «генераторів ідей» до вироблення різних оцінок, формулюючи все нові і нові припущення;
      · «регулятори» — стежать за тим, щоб полеміка не набувала хаотичного характеру, залишалася в рамках об’єктивного обговорення; не переходила в русло взаємної оцінки компетентності один одного;
      · «президент "круглого столу" — утримує увагу експертів на центральній темі дискусії.
      Обговорення проблеми може відбуватися в декілька турів, поки не вдасться виробити деяку більш-менш узгоджену оцінку. Узагальнена оцінка може складатися на основі аналізу і узагальнення письмових думок експертів з тієї або іншої проблеми.
      Варіантом методу експертних оцінок виступає метод експертного прогнозу. Полягає у виробленні злагоджених думок шляхом багатократного повторення опиту одних і тих же експертів. Алгоритм використовування даного методу:
      - перший опит експертів;
      - узагальнення результатів;
      - повідомлення підсумків;
      - повторний опит експертів. На цьому етапі можливі варіанти: експерти або підтверджують свою точку зору, виказану на першому етапі, або змінюють свою оцінку відповідно до думки більшості.
      Дана схема повторюється 3 — 4 рази, поки не виробляється узгоджена оцінка. При цьому не ігнорується думка тих, хто після неодноразових опитів залишився на своїй позиції.
      Параметричний метод полягає в зіставленні двох ключових параметрів: колишнього стану соціальної одиниці («на вході») і нинішнього стану соціальної одиниці («на виході»). Різниця між цими двома параметрами є «соціальним ефектом» (реабілітаційний, коректувальний і т.п.) та результатом, що свідчить про ефективність використовування засобів, методик і т.п.
      Метод оцінки ефективності (МОЕ) має різновиди:
      а) прямий оцінний метод, коли періодично проводяться усні та письмові (наприклад, за допомогою анкет) опити клієнтів;
      б) параметричний метод, за допомогою якого проводиться зіставлення (порівняння) того, що встановлене клієнту за нормами, нормативами або стандартами, і того, що фактично виконується в процесі соціально-педагогічної діяльності;
      в) поєднання першого і другого варіантів.
      МОЕ вельми прагматичний, оскільки дозволяє систематизувати чинники ефективності і чинники неефективності, подавати їх в наочному і осяжному вигляді, наприклад у вигляді відповідних таблиць, а також розробляти і виконувати програми (плани) з вдосконалення діяльності. При використовуванні даного методу можливий розподіл чинників ефективності на три групи:
      1) чинники, реалізація яких не залежить від аналізованої системи, структурної одиниці (верхні, зовнішні або “чужі”);
      2) чинники, реалізація яких залежить від даної системи, структурної одиниці (внутрішні);
      3) що знаходяться на межі зовнішніх і внутрішніх чинників.
      Аналіз документів — один з найбільш часто використовуваних методів у соціально-педагогічній роботі. Документи підрозділяються:
      - за ступенем персоніфікації — на особисті і безособові;
      - залежно від статусу документального дослідження — на офіційні і неофіційні;
      - за джерелом інформації — на первинні (включаючі дані, одержані на основі прямого нагляду або опиту) і вторинні (узагальнюючі або що описують первинні документи).
      За надійностю інформації офіційні документи більш надійні, ніж неофіційні, а особисті більш надійні, ніж безособові. При використовуванні вторинних джерел важливо встановити їх первинне джерело, оскільки надійність одних документів залежить від надійності інших. Перевірка надійності документа припускає розрізнення і оцінної інформації щодо події, аналіз цільових намірів і мотивів укладача документа, з’ясування загальної обстановки, в якій складений документ.
      Даний метод економічний, дозволяє оперативно одержати фактографічні дані про об´єкт, які в більшості випадків носять об’єктивний характер. До числа основних обмежень методу можна віднести наступні:
      - облікова і звітна інформація не завжди буває достовірною і потребує контролю за допомогою спостережень і опитів;
      - окремі блоки інформації дуже швидко застарівають;
      - цілі створення документів частіше за все не співпадають з тими завданнями, які вирішує дослідник, інформація, що міститься в документах, не є переробленою, переосмисленою;
      - переважна більшість даних у відомчих документах не містить інформації про свідомість, мотиви, ціннісні установки, спрямованість людини.
      Тестування — дослідницький метод, в основі якого лежать певні стандартизовані завдання. Можуть використовуватися різноманітні тести: розвитку, загальної результативності, психометричні, графічні, асоціативні тести та ін. Більшість тестів включає інструкцію для клієнта з виконання завдань, власне самі завдання, ключ до розшифровки одержаних результатів, інструкцію по інтерпретації результатів, методику навчання того, хто “читатиме” тест, інструкцію по повторному висновку.
      Біографічний метод — один з методів, що часто використовуються в соціальній педагогіці. Перевага віддається “соціальним біографіям”, які дозволяють на основі аналізу особистих документів досліджувати суб’єктивні сторони суспільного життя. Фіксуються особисті відносини людини до тих соціальних процесів, соціально-психологічних ситуацій, в які він був включений опосередковано або безпосередньо.
      Існують різні джерела біографічних даних:
      - спрямовані інтерв’ю;
      - свідоцтва родичів;
      - різного роду листування;
      - фотографії;
      - автобіографічні фрагменти;
      - повідомлення про своє життя в цілому, про окремі етапи або життя яких-небудь родичів.
      Всі ці джерела дають можливість з різним ступенем глибини і узагальненості виявити специфіку життєвого досвіду людини в процесі сумісної життєдіяльності з іншими людьми, при включенні його в які-небудь соціальні групи.
      При використовуванні методу “соціальних біографій” слід враховувати два моменти:
      - “ефект дистанції” (після певного часу людина може інакше оцінювати ті або інші події свого і чужого життя);
      - необхідність аналізу одержуваної від індивіда інформації, оскільки витягнуте з неї значення, як правило, не співпадає з тим, який в неї спочатку вклав суб’єкт.
      Варіант цього методу — сімейна біографія. Вивчення історії конкретної сім’ї дозволяє виявити внутрішні чинники, що впливають на становлення і соціальне функціонування людини, виділити механізми трансляції процесу соціалізації (стилю, рівнів, моделей поведінки, ціннісних орієнтації, життєвих позицій і т.п.).
      Дієвими є й інші методи соціально-педагогічної діагностики: ситуаційний аналіз, методи обробки даних, контент-аналіз та ін.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Арт-терапія в соціальній сфері
Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи
Менеджмент соціальної роботи
Соціальна діагностика
Соціальна профілактика
Соціологія