Вперше у нашій країні термін “ЗСД” – засоби соціальної діагностики був застосований проблемно-орієнтованими управлінськими консультантами для опису організації. Пізніше його стали використовувати науково-зорієнтовані соціологи. До середини 80-х років склалися дві точки зору на природу і специфіку засобів соціальної діагностики.
      Перша, – що не отримала у нашій країні великого розповсюдження в середовищі соціологів-практиків, – найбільш повною формою представлена в роботах Г.С.Батигіна. Соціалогічна діагностика трактується автором як універсальний для науки і практики процес класифікації соціальних об’єктів. Тут емпірично спостережувана поведінка пізнається і осмислюється або за допомогою і в термінах поведінки, або за допомогою “Проміжних змінних”. Вона грунтується на позитивістській традиції (Р.Карнап), багатій психологічними і власне соціологічними традиціями.
      Інша точка зору, що набула в нашій країні набагато більшого поширення в середовищі соціальних управлінських консультантів, якнайповніше представлена в роботах А.І.Пригожина, Ю.А.Прохорова, Б.З.Сазонова. Згідно цієї точки зору, соціологічна діагностика є процесом постановки діагнозу, виявлення патології в організації. Серед прихильників цієї точки зору існує ряд розбіжностей. Так, одні соціологи розглядають діагностику як різновид комплексного підходу або дослідження, інші – як вищу фазу дослідження, треті - як елемент соціальної технології.
      Одні учені зводять суть діагностики до визначення переліку або ієрархії проблем, що виникають в оргназації, інші - пов’язують процес діагностики з виявленням причин і умов їх виникнення. Перша точка зору апелює до світової традиції розвитку соціолого-інформаційних засобів, спирається на багату традицію природничо-наукової методології. Вона фіксує важливий механізм пізнання стану соціального об’єкта або типу патології. Разом з тим вона фактично ігнорує прикладну, власне управлінську специфіку ЗСД і розглядає ці засоби як універсальні для науки і практики.
      Друга точка зору знайшла віддзеркалення в тому визначенні соціальної діагностики, яке дане в “Короткому словнику по соціології”. Під соціальною діагностикою тут розуміється аналіз стану соціального об’єкту, “больових точок організації”, пов’язаний з виявленням проблем їх функціонування і розвитку.