Регіон – частина країни, що являє собою цілісну соціально-економічну систему, володіє спільністю економічного, політичного і духовного життя, спільним історичним минулим, культурною і соціальною своєрідністю. Іншими словами, регіон – це простір, на якому відбувається соціалізація людини, формування, збереження і трансляція норм способу життя, збереження і розвиток природних і культурних багатств.
      У широкому занченні соціальна діагностика базується на даних соціальної статистики. Вплив регіональних умов на соціалізацію людини має різний характер і визначається специфікою і своєрідністю:
      - природно-географічні;
      - соціально-географічні;
      - соціально-економічні;
      - соціально-демографічні;
      - етнічні;
      - історичні й культурологічні відмінності.
      Об’єктивні характеристики регіону і створені в ньому умови можна розглядати і як посилення відносно напрямленої соціалізації, що суттєво залежить від соціально-економічної політики місцевої влади. Вплив на відносно напрямлену соціалізацію в масштабах регіону припускає, що законодавча і виконавча гілки влади, як мінімум, цілевпрямовано вирішують декілька завдань.
      1. Здійснюють аналіз актуального стану справ у регіоні, а також довгострокової і середньострокової соціокультурної і господарсько-економічної перспектив регіону, основних видів існуючої і перспективної виробничої діяльності, інвестиційних проектів; оцінку динаміки ринку праці і сфери споживання послуг різного характеру.
      2. Аналізують стан справ у галузях і секторах життєдіяльності регіону, які впливають на соціалізацію, сфери охорони здоров’я, охорони прав, соціального захисту, культури населення, на основі чого розробляють програми їх розвитку у взаємодії один з одним.
      3. Проводять діагностику систем управління в регіоні та застосовують міри з їх удосконалення.
      Вплив регіону на відносно соціально контролюючу соціалізацію – виховання – здійснюється в руслі тієї політики, яку проводить у цій сфері регіональна влада. Регіональна політика у сфері виховання включає в себе, з одного боку, адаптацію, відповідно до принципу культуровідповідності державної політики в цій сфері до умов регіону. З іншого боку, вона передбачає розробку нормативних документів, виділення ресурсів, притягнення різних державних і громадських організацій, підтримку виховних ініціатив, що в сукупності повинно створити необхідні умови для розвитку і духовно-ціннісної орієнтації підростаючих поколінь у відповідності з інтересами людини і запитами регіональної спільноти. Це потребує вирішення ряду завдань:
      - вивчення ситуації в регіоні;
      - фіксація виховних ресурсів у регіоні;
      - розроблення комплексних міжвідомчих програм;
      - корекція змісту, форм, методів виховання;
      - пошук способів стимулювання виховної роботи;
      - пошук шляхів формування попиту на послуги з соціалізації людини;
      - розроблення заходів із забезпечення безпеки і благополуччя підростаючого покоління регіону;
      - розроблення заходів з підготовки і перепідготовки кадрів для виховних організацій різних типів;
      При соціальній діагностиці регіонального рівня використовують результати всеукраїнських досліджень, застосовуючи на відповідній території. Крім того, організовуються дослідження на місцях. Такий аналіз необхідний не тільки для того, щоб аналізувати стан і динаміку процесів соціального функціонування в тому чи іншому регіоні і на її основі рекомендувати різні зміни. Але й для практичних організаційних заходів. Адресна соціальна допомога неблагополучним шарам населення базується на конкретних показниках вартості життя, прожиткового мінімуму, середньої заробітної плати, середньої пенсії, які значно відрізняються на різних територіях.
      Спеціалістами в галузі соціальних технологій розроблені наступні умови соціального дослідження, яке проводиться на регіональному рівні:
      - об’єкт дослідження має мати ознаки соціальної системи;
      - повинні бути виділені елементи системи об’єкта соціального дослідження, особливості його структури і функціонування;
      - забезпечення можливості формалізації процесів, що реально відбуваються, і представлення їх у виді певних операцій, процедур, показників;
      - повинна бути забезпечена можливість відтворення і повторюваності операцій, процедур чи показників у нових умовах.
      У кожній конкретній ситуації соціальному педагогу потрібно розробити:
      - соціально-діагностичну ціль (до чого прагнути, чого добаватися);
      - умови її реалізації;
      - особливості та можливості об’єкта;
      - особливості місця реалізації;
      - можливості за часом для реалізації мети;
      - можливі форми реалізації;
      - особливості суб’єкта соціально-педагогічної діяльності, його можливості.
      На цій основі підбирається або одна з наявних технологій, або моделюється нова, спеціальна технологія для даного випадку.
      Особливості соціального діагнозу на регіональному рівні.
      У своїй клизі “Соціальні діагнози” (1917 рік) Мері Річмонд детально представила свій метод роботи – соціальний діагноз, який передбачає оцінку як особистості клієнта, так і його соціального становища. Соціальна допомога розглядається нею як комбінація заходів, результатом яких є зміни як самого клієнта, так і соціального оточення.
      Соціальні заходи вона поділила:
      1) опосередкований метод лікування;
      2) безпосередній метод лікування.
      У даний час до методів соціального діагнозу (соціальної діагностики) відносять (по І.Г.Вайнишеву):
      - зондажно-інформаційне обстеження: збір відомостей про інфраструктуру, чисельність, склад і динаміку місцевого населення;
      - соціально-історичне дослідження: вивчення історії населення і освоєння даної території, зміни складу місцевого населення, дослідження його занять і традицій;
      - інформаційно-цільовий аналіз різних документів, статей з місцевої і центральної преси, матеріалів електорнних засобів інформації, листів і скарг громадян;
      - соціальне картографування: аналіз соціально-просторового розподілу і динаміки народжуваності й смертності населення, залежність якості життя від різних природних і соціальних факторів.
      Для соціально-педагогічного закладу соціальним замовленням виступає його основне призначення. На виконання його замовлення країна (держава) виділяє матеріальну допомогу і здійснює контроль за станом його виконання.
      Для соціального педагога замовленням соціального закладу є його посадові (функціональні) обов’язки. У професійних обов’язках відбиваються основні цілі, завдання і зміст професійної діяльності. Слід зазначити, що реалізація соціального замовлення здійснюється не просто спеціалістом, а людиною, наділеною індивідуальністю, своєрідністю сприйняття і розуміння явищ навколишнього життя і своєї ролі в ній, набутим життєвим досвідом і досвідом професійної діяльності. Саме цим зумовлений суб’єктивізм в розумінні явищ і виконанні соціального замовлення.