Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Соціальна діагностика

2.3. Характер соціальної проблеми як визначальний чинник у діяльності соціального педагога


Соціальні проблеми можуть носити глобальний характер, зачіпаючи інтереси значної частини людства. Так, демографічні, екологічні, техногенні, продовольчі, енергетичні та інші проблеми в даний час набувають глобального характеру і їх вирішення вимагає участі більшості держав нашої планети. Соціальні проблеми можуть торкатися інтересів окремих або декількох соціальних систем. Наприклад, соціальні кризи, що розповсюджуються на окремі країни, національно-етнічні спільноти, асоціації, блоки або угрупування. Проблеми можуть розповсюджуватися на ті або інші сфери, групи людей або осіб. Це можуть бути ті, що охоплюють соціально-економічну, соціально-політичну, духовну або власне соціальну сфери життєдіяльності людей. Для соціальної роботи особливу значущість мають особові проблеми, що виникають у процесі взаємодії особи і соціального середовища.
      Однією з найважливіших умов рішення соціальної проблеми є її точне формулювання. Якщо проблема правильно сформульована, то це, по-перше, дозволяє здійснювати пошук бракуючої інформації в потрібному напрямі; по-друге, забезпечує вибір оптимального інструментарію соціальної дії, а, отже, і ефективність соціальної роботи. Характер соціальної проблеми є найважливішим чинником, від якого залежать визначення змісту, інструментарію, форм і методів соціальної роботи з клієнтом.
      Однією з найважливіших вимог до формулювання соціальної проблеми є її обгрунтованість. Вона повинна витікати з реальних потреб і передумов. Відсутність зв´язку з реальними практичними або теоретичними потребами робить проблему довільною, надуманою.
      Точно сформульована проблема виступає початковою, первинною ланкою в складній пізнавально-аналітичній діяльності соціальних служб і організаторів соціальної роботи. Практична потреба і значущість соціальної проблеми не тільки активізує діяльність фахівців соціальних служб, мобілізує їх інтеллектуальний, організаційний і фізичний потенціал, а й додає пошуку технологічних рішень творчий, інноваційний характер.
      Соціальні працівники, що вивчили помилки попередників і знаючи соціальну філософію, покликані об´єктивно вивчати і оцінювати дійсність. Тому, якщо в медичній діагностиці хвороба як патологія може прирівнюватися з цілком певною нормою (тобто, здоров´ям) за допомогою інструментальних процедур, що мають стандартизовані параметри і передбачаючі кількісні закономірності, то в соціальній діагностиці все здійснюється інакше.
      Соціальна робота в цілому і соціальне обслуговування як її структурна частина покликані забезпечувати соціальне функціонування індивідів і сприяти забезпеченню їх соціальних прав. Проте, в зміст цієї діяльності, крім об´єктивних, чітко фіксованих аспектів, входять також суб´єктивні аспекти, які досить важко формалізувати, помістити в рамки, піддати кількісному аналізу.
      Технологічне завдання соціальної роботи полягає у виділенні соціальної проблеми і за допомогою інструментарію і засобів, що є у розпорядженні соціальних служб, своєчасному коректуванні дій соціального працівника і поведінки об´єкта соціальної роботи для надання йому соціальної допомоги. Соціальна проблема — це складне пізнавальне завдання, рішення якого призводить до істотних теоретичних і практичних результатів. Для його вирішення необхідна відповідна інформація про об´єкт соціальної дії, умови, обставини та інші чинники, що впливають на життєдіяльність, стан і поведінку.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Арт-терапія в соціальній сфері
Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи
Менеджмент соціальної роботи
Соціальна діагностика
Соціальна профілактика
Соціологія