Сучасні умови розвитку ринкових відносин в Україні потребують здійснення регулювання темпів та пропорцій розвитку економіки. Це зумовлено тим, що, по-перше, в умовах переходу до ринку такі базові галузі економіки, як паливно-енергетичні (вугільна, нафтова, газова, енергетика), металургія, аграрний сектор економіки не мають до­статніх фінансових ресурсів для належного розвитку. Тому державна фінансова підтримка їм конче необхідна. По-друге, без державної фінансової підтримки не можуть розвиватися такі наукомісткі і техно­логічно складні виробництва, як машинні комплекси під різні про­мислові та новітні ресурсозбережні технології.

Необхідність державної фінансової підтримки розвитку еко­номіки у нових умовах зумовлена ще й тим, що з проголошенням дер­жавної незалежності постало питання про створення власної еко­номіки, оскільки народногосподарський комплекс України в умовах функціонування колишнього СРСР був надмірно інтегрований. Структура галузей економіки була зорієнтована на потреби Союзу і не відповідала власним потребам України. Водночас видатки зведено­го бюджету України на розвиток економіки в Україні мають тен­денцію до зниження. Це пов´язано з тим, що коло підприємств дер­жавної форми власності зменшується з одночасним збільшенням кількості суб´єктів господарювання з приватною формою власності. Структура видатків зведеного бюджету України на розвиток еко­номіки характеризують дані табл. 11.2.

У складі видатків зведеного бюджету на розвиток економіки найбільшу частку (від 39,2 до 57,1%) відведено на промисловість, енергетику та будівництво.   Вони включають такі групи видатків:

а). Видатки на паливно-енергетичний комплекс. Вони включають видатки, пов´язані з реструктуризацією вугільної промисловості, ут­риманням державної воєнізованої гірничорятувальної служби, дер­жавної підтримки вугледобувних підприємств, організацією і регулю­ванням діяльності в галузі виробництва ядерного палива, заходи, пов´язані із виведенням з експлуатації ЧАЕС, заходи щодо охорони об´єктів атомної енергетики тощо;

б) Видатки на конверсію та розвиток підприємств оборонного й машинобудівного комплексів. До них належать видатки на фінансування заходів з конверсії підприємств оборонного комплексу і ство­рення нових видів цивільної продукції, кошти на розвиток вітчизня­ного машинобудування для агропромислового комплексу, видатки спеціального призначення Держкомпромполітики України тощо;

Таблиця 11.2 

Структура видатків зведеного бюджету України на розвиток економіки за 2000-2003 pp. 

в) Видатки на відтворення мінерально-сировинної бази. Це, здебільшого, геологорозвідувальні роботи, що фінансуються за раху­нок відрахувань видобувних підприємств, роботи щодо вивчення га­зоносності, розроблення методів дегазації вугільних пластів, розв´я­зання проблем пошуку, використання метану тощо;

г) Видатки на інші галузі промисловості. Вони включають видат­ки для здійснення консервації потужностей з виробництва важкої во­ди та інших спеціальних об´єктів, видатки на реструктуризацію залізорудних підприємств із підземного видобутку руди.

Спостерігаються високі темпи збільшення видатків зведеного бю­джету на сільське господарство, лісове господарство, рибальство та мисливство. За 2000—2003 pp. обсяг видатків на розвиток і фінансову підтримку згаданих галузей діяльності зріс більше як у тричі (з 885,7 млн. грн. до 2803,8 млн. грн. у 2003 р.). За рахунок коштів зведеного бю­джету, то спрямовуються на сільське господарство, фінансуються такі заходи:

1. Видатки на поліпшення земельних ресурсів. До них належить оплата робіт з докорінного поліпшення земель, проведення земельної реформи, хімічна паспортизація земель тощо.

2. Видатки на сільськогосподарське виробництво. Вони спрямо­вуються на реалізацію державних програм селекції у тваринництві й птахівництві та рослинництві, заходи щодо боротьби із шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин, протиепізоотичні захо­ди, підтримку виробництва продукції тваринництва й рослинництва, фінансування витрат на закладання і догляд за молодими садами, ви­ноградниками та ягідниками, державну підтримку селянських (фер­мерських) господарств тощо.

3. Видатки на закупівлю сільськогосподарської продукції та техніки. Вони включають заходи, пов´язані з погашенням заборгова­ностей із закупівлі сільськогосподарської продукції за державним за­ мовленням (контрактом) 1994—1997 pp., повернення бюджетної по­зички, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994—1997 pp., заходи, пов´я­зані із закупівлею вітчизняної сільськогосподарської техніки на умо­вах фінансового лізингу, повернення коштів, наданих на придбання сільськогосподарської техніки на умовах фінансового лізингу, кошти, що надійдуть у рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, для закупівлі сільського­сподарської техніки іноземного виробництва, переданої сільськогос­подарським товаровиробникам та іншим суб´єктам господарювання.

4. Видатки на дослідження і практичні розробки в галузі сільсько­го господарства. Це, здебільшого, розроблення проектно-кошторис­ної документації, виготовлення та випробування дослідних зразків техніки для сільського господарства, харчової та переробної промис­ловості.

5. Видатки на діяльність і послуги в галузі сільського господарст­ва. До них включається фінансування господарств, що перебувають в особливо складних кліматичних умовах, заходи, пов´язані із форму­ванням державного насіннєвого страхового фонду і деякі інші заходи.

За рахунок бюджетних коштів фінансуються також видатки на розвиток лісового господарства, рибальства і мисливства та водного господарства.

Розвиток лісового господарства включає переважно водоохо­ронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Водночас фінансування лісового господарства спрямоване на створення національної лісосировинної бази на основі інтенсифікації ведення лісового господарства і вдосконалення технологій створення високо­продуктивних насаджень. Це зумовлює розроблення системи бороть­би зі шкідниками і хворобами лісів, застосування економічно безпеч­них препаратів.

Важлива роль у розвитку економіки належить транспорту, дорож­ньому господарству, зв´язку, телекомунікації та інформатиці. На їх розвиток за рахунок зведеного бюджету спрямовується близько трети­ни всіх видатків на розвиток економіки. Це здебільшого видатки на утримання відповідних служб, які забезпечують організацію діяль­ності на підтримання згаданих галузей на відповідному рівні.

В Україні закладені основи фінансової підтримки малого підприємництва. Водночас через дефіцит фінансових ресурсів ре­алізація політики підтримки малого підприємництва обмежується ав­торитетом держави та законотворчою спроможністю. Фінансування проектів і програми розвитку підприємництва здійснюється у формі фінансової допомоги на умовах повернення коштів та платності.