пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Бюджетна система України

11.4. Фінансове забезпечення соціально-культурних закладів і установ


Результатом діяльності соціально-культурних закладів і установ є створення духовних цінностей, соціально-культурних і побутових по­слуг у формі нематеріальних благ і послуг галузями освіти, науки, культури, мистецтва, охорони здоров´я тощо. Фінансування соціаль­но-культурних закладів і установ значною мірою залежить від рівня продуктивності праці у суспільстві: чим він вищий, тим більше мож­ливостей є для спрямування фінансових ресурсів у соціальну сферу. Водночас розвиток соціальної сфери відіграє значну роль в утворенні ВВП. Як стверджує академік НАН України А.Чухно, починаючи з другої половини XX ст. науково-технічний прогрес забезпечує при­близно 70% приросту виробництва.

Сучасна економіка і суспільство докорінно відрізняються від по­передніх. Це такий науково-технічний рівень виробництва і продук­тивності праці, за якого при порівняно невеликій зайнятості ма­теріальне виробництво повністю забезпечує матеріальні потреби, а основна маса зайнятих зосереджена у соціальній сфері, яка задоволь­няє освітні, культурні, духовні потреби людей та їх всебічний розви­ток. Уже зараз промисловий комплекс США функціонує завдяки ли­ше 10% зайнятих, а у сільському господарстві 2,5% працюючих. Близько 80% зайнятих припадає на соціальну сферу — галузі, які за­безпечують всебічний розвиток людини.

Розвиток техніки і технології виробництва збільшує вимоги до людини, до її освіти, професійної підготовки, майстерності. У відпо­відності з цим виникає потреба у підвищенні освітнього рівня і удос­коналення професійного навчання, що, у свою чергу, потребує відпо­відного фінансування.

У даний час нематеріальні блага і послуги соціально-культурних закладів і установ надаються споживачам безоплатно або за плату. Але і у першому, і у другому випадках вони отримають грошову оцінку на рівні витрат соціально-культурних закладів і установ. Джерелом фі­нансування витрат на створення безоплатних нематеріальних благ і послуг є кошти, виділені для цих установ і закладів з бюджетів різних рівнів, а джерелом фінансування витрат при створенні платних нема­теріальних благ і послуг є доходи, отримані від їх реалізації у формі ви­ручки.

Характер створення нематеріальних благ і послуг та джерела фор­мування засобів для їх відтворення визначаються фінансово-госпо­дарською діяльністю соціально-культурних закладів і установ. При безоплатному наданні нематеріальних благ і послуг організація діяль­ності здійснюється на кошторисному фінансуванні, а діяльність цих закладів і установ, що надають споживачам нематеріальні блага і по­слуги за плату, здійснюється на засадах комерційного розрахунку.

Основним плановим документом, який підтверджує повноважен­ня щодо отримання доходів та здійснення видатків, є кошторис до­ходів і видатків соціально-культурних закладів і установ. На його ос­нові визначається обсяг і спрямованість коштів соціально-куль­турних заходів і установ для виконання своїх завдань і функцій та до­сягнення цілей, запланованих на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів Ук­раїни. Він включає дві складові:

- загальний фонд, який містить показники обсягу надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною еко­номічною класифікацією на виконання бюджетною установою ос­новних функцій;

- спеціальний фонд, який містить показники обсягу надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов´язаних із виконанням установою основних функцій.

Формування доходів спеціального фонду кошторису відбувається на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом, що передбачається на наступний рік. За основу для визначення пла­нового надходження зборів та платежів до спеціального фонду бюд­жету беруться такі показники, як обсяг надання тих чи інших послуг за відповідними розрахунковими показниками (площа приміщень та вартість устаткування, що здається в оренду, кількість місць у гурто­житках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який має встановлюватися відповідно до чинного законодавства. Спеціальний фонд кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямками використання.

Якщо у процесі визначення установою спеціального фонду кош­торису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на проведення заходів спеціального призначення, установа повинна пе­редбачити спрямування такого перевищення зазначених коштів на пріоритетні заходи, необхідні для виконання основних функцій, але недостатньо забезпечені видатками загального фонду.

Невід´ємною частиною кошторису є план асигнувань. Він за­тверджується разом з кошторисом. Для забезпечення своєї діяльності бюджетна установа складає індивідуальний кошторис і плани асигну­вань за кожною виконуваною нею   функцією.

В основу кошторисних розрахунків закладаються планові показ­ники діяльності установи, що обслуговують контингенти (кількість учнів, навчальних груп або класів у навчальному закладі, кількість ліжок у лікувальних установах тощо). При цьому враховується період функціонування протягом року, що дає можливість використовувати комплексні натуральні показники у формі кількості ліжко-днів у лікарнях, діто-днів у дитячих установах та інші показники. Вони слу­жать розрахунковими одиницями. Грошові витрати на розрахункову одиницю визначаються відповідно до норм, які забезпечують функці­онування і розвиток бюджетної установи.

Складовим елементом розрахунку обсягу витрат при кошторисно­му плануванні є грошова норма. Вона відображає у грошовому виразі міру задоволення конкретної потреби. Тому необхідною умовою удо­сконалення планування видатків соціально-культурних закладів і ус­танов є розробка науково обґрунтованих індивідуальних норм витрат, які служать основою для розробки укрупнених, а потім і зведених фінансових норм. У даний час для зведеного бюджетного планування застосовуються норми, які встановлюються на основі звітних даних за минулий період. Вони здебільшого відображають різні рівні витрат у територіальному розрізі. Водночас норми мають забезпечувати рівні можливості для функціонування установ і закладів, що діють у порівняно однакових умовах.

Проекти індивідуальних кошторисів складаються бюджетними установами і розглядаються вищим органом до затвердження відпо­відного бюджету. Кошторис затверджується після затвердження в бю­джеті асигнувань для фінансування даної установи (закладу).

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автоном­ної Республіки Крим, місцеві фінансові органи протягом трьох місяців після затвердження відповідних бюджетів перевіряють пра­вильність складання і затвердження кошторисів і планів асигнувань. Одним із найважливіших завдань підвищення ефективності вико­ристання ресурсів, що виділяються на утримання соціально-культур­них установ, є послідовне впровадження самофінансування. Для цьо­го в Україні сформовані необхідні економічні передумови, що вимагають відповідних організаційних змін,  насамперед у сфері фінансового планування. Сучасні масштаби та рівень діяльності соціально-культурних установ суттєво змінюють співвідношення джерел фінансування витрат. При переважанні бюджетних асигну­вань у структурі фінансових ресурсів, що перебувають у розпоряд­женні цих установ, зростає частка позабюджетних джерел.

В останні роки спостерігається зростання інвестування суб´єктів господарювання в народну освіту, підготовку кадрів, охорону здо­ров´я, науку і культуру. Це зумовлено необхідністю посиленого впли­ву соціально-культурних закладів і установ на розвиток людини -однієї з основних складових продуктивних сил, і через неї — на про­цес відтворення.

Найбільший обсяг позабюджетних коштів мають у своєму розпо­рядженні вищі навчальні заклади. Вони становлять нині більше 40 відсотків загальної суми фінансових ресурсів, що перебувають у їх розпорядженні. Основними джерелами позабюджетних коштів є над­ходження за виконані госпрозрахункові, науково-дослідні роботи, за проведення курсових заходів, плати студентів за навчання, продажу машинного часу електронно-обчислювальної техніки, здавання в оренду на період літніх канікул гуртожитків тощо.

Діяльність соціально-культурних установ і закладів та формуван­ня їх фінансових ресурсів виходить за межі, відведені бюджетними можливостями, зокрема:

— розширення сфери їх діяльності зумовлюють відповідні зміни структури фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні цих установ;

—обмеження бюджетних ресурсів та збільшення позабюджетних коштів не передбачають їх взаємозв´язку та узгодження у фінансово­му плануванні і практичному використанні;

—діючий порядок планування обмежує можливості раціонально­го й ефективного використання фінансових ресурсів, запровадження прогресивних норм і нормативів та дотримання режиму економії.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Інвестознавство
Муніципальні інвестиції та кредити
Бюджетна система України
Гроші та кредит