Фінансування видатків на національну оборону зумовлюється не­обхідністю захисту інтересів держави у міжнародному співтоваристві. Обсяг витрат на оборону визначається системою офіційних поглядів військового характеру, виходячи із співвідношення різних воєнних угруповань у світі, напрямків зовнішньої політики України та інших факторів.

Видатки на оборону — це спрямування фінансових ресурсів на оборону держави для утримання збройних сил, розвитку оборонної промисловості, проведення військових досліджень та ліквідації їх наслідків. Вони включають прямі, побічні і непрямі витрати.

Прямі витрати на оборону включають витрати на міністерства і відомства оборони держави, які складаються із витрат на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, військової техніки та майна, військові на­уково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, військову допомогу іноземним державам та інші витрати. Вони поділяються на поточні і капітальні.

Поточні витрати на оборону пов´язані в основному з підтримкою бойової могутності збройних сил на досягнутому рівні. Вони включа­ють грошове утримання військовослужбовців та заробітну плату цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуго­вування, транспортування та інші види забезпечення діяльності осо­бового складу, а також витрати, пов´язані з експлуатацією та ремон­том військової техніки.

Капітальні витрати пов´язані з відображенням матеріально-технічного переоснащення збройних сил та розвиток оборонної про­мисловості. Вони включають витрати на військові наукові досліджен­ня і дослідно-конструкторські роботи, закупівлі озброєння та військової техніки, військове будівництво тощо.

Побічні видатки на оборону зумовлені утриманням збройних сил, ліквідацією наслідків війни, переозброєнням тощо. Вони включають виплати пенсій і допомоги ветеранам війни, інвалідам та сім´ям загиб­лих, витрати з відбудови руйнувань, спричинених війною, відшкоду­вання збитків, завданих воєнними діями тощо.

Непрямими вважаються видатки, що за своїм характером знач­ною мірою відносяться до оборонних, але включені до кошторисів ви­трат цивільних міністерств і відомств.

Видатки на оборону фінансуються виключно з Державного бюд­жету у розмірах, які щорічно визначаються Законом України «Про Державний бюджет України». В останні роки видатки на оборону порівняно невеликі. Вони становлять 5—7% видатків зведеного бюд­жету. Водночас ефективність збройних сил визначається рівнем їх боєздатності і боєготовності. Ці якісні показники стану збройних сил вимагають значного збільшення фінансування національної оборони. Останнє зумовлюється сучасними умовами реальних зовнішніх загроз.

Фінансування органів і установ національної оборони здійсню­ється на основі їх кошторисів доходів і видатків. Зведені кошториси розглядаються у Міністерстві фінансів України і включаються до про­екту Державного бюджету України. Фінансування видатків на оборо­ну здійснюється через Державне казначейство України.

Видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави зумовлені необхідністю захисту її зовнішніх та внутрішніх інтересів. Фінансування правоохоронної діяльності і гарантування безпеки держави здійснюється в межах обсягу грошових коштів, за­тверджених у Державному бюджеті через систему головних розпоряд­ників бюджетних коштів. Всі ці видатки фінансуються з Державного бюджету за виключенням видатків на утримання підрозділів міліції, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

Відповідно до функціональної класифікації видатки бюджету на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави включа­ють такі витрати:

—видатки на утримання органів внутрішніх справ, до яких нале­жить матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів з боротьби із організованою злочинністю; підрозділів органів внутрі­шніх справ; підрозділів державно-патрульної служби та дорожнього нагляду; інспекції у справах неповнолітніх; приймальників-роз-подільників для неповнолітніх; спеціальних приймальників-роз-подільників;

—видатки на поточне утримання внутрішніх військ МВС Ук­раїни;

—видатки на утримання прокуратури, які включають видатки на поточне утримання Генеральної прокуратури України та місцевих ор­ганів прокуратури;

—видатки на кримінально-виправні системи: установи і підпри­ємства України з виконання покарань;

—видатки на Прикордонні війська України, до яких належать ви­датки на утримання Прикордонних військ України та комплексну програму розбудови державного кордону України;

—видатки на Службу безпеки України, які включають видатки на поточне утримання Служби безпеки України, антитерористичного Центру Служби безпеки України та матеріально-технічне забезпечен­ня спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю;

— видатки на пожежну охорону, які включають державну пожеж­ну охорону та професійну пожежну охорону;

—видатки на утримання Головного управління урядового зв´язку;

— видатки на утримання інших правоохоронних органів, які включають витрати управлінь державної охорони та спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів;

—видатки на утримання розвідувальних органів;

—витрати, пов´язані із зміцненням правопорядку за рахунок ре­алізації конфіскованого митними органами майна, товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваже­ними органами, а також конфіскованої валюти;

—видатки на утримання Національного бюро розслідувань.

Планування видатків на правоохоронну діяльність та забезпечен­ня безпеки держави здійснюється за програмно-цільовим методом. До найважливіших програм належать: «Забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку», «Охорона та оборона особливо важ­ливих державних об´єктів і супроводження перевезення ядерних ма­теріалів по території України», «Участь внутрішніх військ в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, конвоювання аре­штованих і засуджених та охорона підсудних під час судових про­цесів», «Розвиток фізичної культури і спорту серед працівників і військовослужбовців правоохоронних органів» та інші.

З метою задоволення потреб окремі служби правоохоронної діяль­ності поєднують свою діяльність з господарською для залучення до­даткових грошових коштів. Це, зокрема, виконання певної госпо­дарської діяльності установ і підприємств з виконання покарань, служби пожежної охорони тощо.