Регулювання міжбюджетних відносин — це щорічний плановий перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ре­сурсів між ланками бюджетної системи з метою збалансування усіх бюджетів за обсягом, необхідним для виконання місцевими органами своїх функцій. Регулювання міжбюджетних відносин здійснюється кожним представницьким органом щодо бюджетів нижчого рівня.

Основні завдання регулювання міжбюджетних відносин поляга­ють у наступному:

а) досягнення відповідності між видатками і доходами бюджетів усіх рівнів;

б) забезпечення відповідності у надходженні доходів з потребами у видатках бюджетів усіх рівнів;

в) створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів;

г) узгодження та ув´язка обсягів одержаної фінансової допомоги у формі міжбюджетних трансфертів з конкретними зусиллями щодо мобілізації доходів;

д) забезпечення вирівнювання бюджетів фінансовими ресурсами на рівні гарантованого державою мінімуму соціальних послуг на од­ного жителя кожного населеного пункту.

Самостійність усіх бюджетів забезпечується закріпленими за ни­ми відповідними джерелами доходів. Обсяг закріплених доходів без­посередньо пов´язаний з економікою кожної адміністративно-тери­торіальної одиниці. Отримання закріплених доходів кожним бюджетом здебільшого гарантує покриття лише частини його ви­датків. Розрив у доходах, як різниця між обсягом видатків і обсягом закріплених доходів, покривається при затвердженні бюджетів за ра­хунок міжбюджетних трансфертів.

Міжбюджетні трансферти — це фінансові ресурси, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету в інший. Розрізняють такі їх види: дотація вирівнювання, субвенція, субсидія.

Субвенція — це форма фінансової допомоги, що надається в абсо­лютній сумі грошових коштів. Вона виділяється з бюджету вищого рівня для бюджету нижчого рівня і має виключно цільове призначен­ня для здійснення фінансування певного заходу та підлягає повернен­ню у випадку порушення її цільового використання. Субвенція здебільшого зумовлюється необхідністю балансування бюджету.

Дотація — це певна сума грошових коштів, що виділяється з бюд­жету вищого рівня для бюджету нижчого рівня на безповоротній ос­нові з метою покриття бюджетного дефіциту.

Субсидія — це виділення певної суми грошових коштів з бюджету вищого рівня для бюджету нижчого рівня у формі допомоги з метою проведення певного заходу. Кошти субсидії підлягають поверненню у випадку порушення цільового використання. Субсидія здебільшого не пов´язується з балансуванням бюджету.

Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автоном­ною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпе­чення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та за­конами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріпле­них законодавчими актами України за бюджетами, й бюджетними ре­сурсами, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

—видатки на забезпечення конституційного ладу держави, дер­жавної цілісності й суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, передбачені цим кодексом видатки, які не можуть бути пере­дані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому само­врядуванню;

—видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх вико­нання на основі принципу субсидіарності;

— видатки на реалізацію прав та обов´язків Автономної Рес­публіки Крим і місцевого самоврядування, які мають місцевий харак­тер і визначені законами України.

Видатки на забезпечення конституційного ладу держави здійсню­ються за рахунок коштів Державного бюджету України. Інші видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів із Державного бюджету України. Відповідальність за здій­снення видатків за рахунок коштів Державного бюджету покладається на відповідні органи державної влади. Відповідальність за здійснення видатків за рахунок місцевих бюджетів і трансфертів покладається на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських, селищних, сільських голів (якщо відповідні виконавчі органи не створені).

Держава може передати Раді Міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення ви­датків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у ви­гляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних по­датків і зборів (обов´язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів із Державного бюджету України.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) зо­бов´язані забезпечити здійснення видатків, визначених із відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюдже­тами, визначеного Бюджетним кодексом. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів Бюджетним кодексом, а також здійснювати упродовж бюджетного періоду видат­ки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів. Важлива роль у регулюванні міжбюджетних відносин належить міжбюджетним трансфертам. Для визначення розподілу міжбюджет­них трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості. Він визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців, споживачів соціальних послуг чи інших контингентів.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на вико­нання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави.

При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпече­ності може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об´єд­нує види видатків на ті повноваження, за якими встановлення норма­тивів недоцільне. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від таких показників:

—кількості населення та споживачів соціальних послуг;

—соціально-економічних, демографічних, кліматичних, еколо­гічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць.

Коефіцієнти коригування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації та умови його обчислення, визначених відповідними статтями Бюджет­ного кодексу. Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автоном­ної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) бюджетів перевищують розрахунко­вий обсяг видатків відповідного бюджету, обчислений із застосуван­ням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за фор­мулою обсягу коштів, що підлягають передачі до Державного бюдже­ту України, і визначається у межах від 0,60 до одиниці.

Міські (міст Києва й Севастополя, міст республіканського Авто­номної Республіки Крим і міст обласного значення) та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного зна­чення та їх об´єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і відповідні ради мо­жуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

—  субвенції на утримання об´єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об´єктів спільного кори­стування;

—субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об´єднань;

—субвенції на виконання інвестиційних проектів;

—інші субвенції.

Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи бюд­жетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до Закону «Про Державний бюджет України» на поточний бюджетний період, що передбачають надання субвенції на компенсацію відповідних втрат доходів бюд­жетів місцевого самоврядування. Субвенція на утримання об´єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяль­ності об´єктів спільного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих видатків. Умови утримання об´єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об´єктів спільного користування та надання субвенції виз­начаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отриму­вачем.

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвес­тиційних проектів надаються з Державного бюджету України бюдже­ту Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва й Севастополя з їхнім подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування. Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між бюджетами місце­вого самоврядування та передбачають фінансову участь бюджету от­римувача субвенції у здійсненні програми чи проекту. Органи місце­вого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останніх бюджетних періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормати­вами бюджетної забезпеченості, мають пріоритетне право на отри­мання субвенції на виконання інвестиційних проектів. Основні заса­ди надання субвенцій визначаються окремим законом, порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період визначається Законом «Про Державний бюджет України».

Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад можуть передбачатися у складі їх бюджетів у разі, якщо інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може виконати   цю функцію ефективніше. Умови та порядок надання субвенції на ви­конання власних повноважень територіальних громад визначаються відповідною угодою сторін.

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з од­ного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем.

Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету Ук­раїни місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюд­жету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Рес­публіки Крим і міст обласного значення та районним бюджетам. Пе­рерахування коштів, що передаються до Державного бюджету Ук­раїни з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва й Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Рес­публіки Крим і міст обласного значення, районних та обласних бюд­жетів, забезпечується відповідними органами Державного казначей­ства України.

Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з Дер­жавного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що переда­ються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і мають забез­печувати своєчасність, рівномірність, гарантованість і повноту пере­рахування трансфертів.

Регулювання міжбюджетних відносин — це не лише збалансуван­ня бюджетів і перерозподіл бюджетних ресурсів, але й економічна діяльність народногосподарського значення. У процесі міжбюджетного регулювання втілюються загальнодержавні цілі щодо створення необхідних умов для економічного зростання, розвитку продуктивних сил, ліквідації розбіжностей у рівнях розвитку окремих територій на основі економічно обґрунтованого забезпечення місцевих органів са­моврядування відповідними обсягами фінансових ресурсів.

З метою зміцнення бази доходів місцевих бюджетів видається Доцільним закріпити за ними доходи, що надходять у формі платежів за ресурси. Такий підхід забезпечить реалізацію права власності Місцевих рад на ресурси, що надані в їх розпорядження й користування суб´єктам господарювання. Це сприятиме підвищенню ефектив­ності їх використання та зацікавленості місцевих органів у розшире­ному відтворенні ресурсів та посиленні контролю за їх використан­ням. Крім того, виникає потреба у запровадженні місцевих податків з доходів за перепродаж нерухомого майна, автомобілів, технічних за­собів та податку за забруднення довкілля.

Загалом удосконалення регулювання міжбюджетних відносин стосовно зміцнення місцевих бюджетів і посилення їх ролі у форму­ванні фінансової основи місцевого самоврядування потребує рефор­мування оподаткування на базі відповідних наукових досліджень, вивчення досвіду зарубіжних країн та запровадження їх у практику бюджетного процесу в Україні.