пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Бюджетна система України

8.3. Видатки місцевих бюджетів


Видатки місцевих бюджетів відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Оскільки місцеві органи само­врядування покликані вирішувати локальні проблеми, що безпосе­редньо пов´язані з виконанням суспільних функцій у формі надання соціальних послуг та сприяння підвищенню життєвого рівня населення, то склад і структура видатків місцевих бюджетів відображають соціальну спрямованість. Видатки місцевих бюджетів на соціально-культурні заходи включають витрати на освіту, охорону здоров´я, соціальний захист і соціальне забезпечення населення, культуру і ми­стецтво, фізичну культуру і спорт. Обсяг цих видатків щорічно збільшується. Протягом 2000—2003 pp. витрати місцевих бюджетів на соціально-культурні заходи зросли більше ніж у два рази (з 11490,4 млн. грн.. у 2000 р. до 24143,4 млн. грн.. у 2003 р.) У структурі місцевих бюджетів частка витрат на соціально-культурні заходи у 2000 р. стано­вила 67,6%, у 2001 р. - 72,7%, у 2002 p.- 79,1% і у 2003 р. - 76%.

З місцевих бюджетів виділяються значні кошти на фінансування місцевого господарства. Вони включають фінансування витрат на житлове будівництво, водопостачання, каналізацію, освітлення, бла­гоустрій міст і селищ тощо.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов´язані з реалізацією програм за переліком, визначеним Бюджет­ним кодексом.

Бюджетним кодексом України передбачено критерії розмежуван­ня видів видатків між місцевими бюджетами, що здійснюється на ос­нові принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти на­дання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв усі видатки поділяються на такі групи:

Перша група — видатки на фінансування бюджетних установ і за­ходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найбільш набли­жено до споживачів. Ці видатки здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об´єднань.

Друга група — видатки на фінансування бюджетних установ і за­ходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гаран­тованих державою для громадян України. Вони здійснюються з бюд­жетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Третя група — видатки на фінансування бюджетних установ і за­ходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Ці видатки здійснюються з бюдже­ту Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Видатки всіх трьох груп здійснюються із бюджетів міст Києва та Севастополя.

До видатків першої групи, які здійснюються з бюджетів сіл, се­лиш, міст районного значення та їх об´єднань і враховуються при виз­наченні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

2) освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту (школи-ди­тячі садки);

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельд­шерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

До видатків другої групи, які здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні об­сягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на такі заходи:

1) державне управління: органи місцевого самоврядування міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст об­ласного значення; органи місцевого самоврядування районного зна­чення;

2) освіту:

а) дошкільну освіту (у містах республіканського значення Авто­номної Республіки Крим і містах обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення), спеціалізо­вані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в) заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допо­моги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвіт­ні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (уразі, якщо не менше 70% кількості учнів за­гальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для Дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих бу­динків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім´ї, допомога на дітей, які пе­ребувають під опікою і піклуванням; г) інші державні освітні програми;

3) охорону здоров´я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки та амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров´я й заходи щодо санітарної освіти);

4) соціальний захист і соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для не­ повнолітніх (у разі, якщо не менше 70% кількості дітей, які перебува­ють у цих закладах, формується на території відповідного міста чи ра­йону), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

б) державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім´ям із дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенса­ційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

5) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) жит­ла для окремих категорій громадян;

6) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім´ї;

7) державні культурно-освітні й театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, шко­ли естетичного виховання дітей);

8) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утри­мання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортив­них шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського значення Автоном­ної Республіки Крим і обласного значення), заходи щодо фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості й спортивних споруд місцевого значення.

До видатків третьої групи, які здійснюються з бюджету Автоном­ної Республіки Крим і обласних бюджетів і враховуються при визна­ченні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління;

2) представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

3) обласні ради;

4) освіту:

а) загальну середню освіту для громадян, які потребують соціаль­ної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні за­клади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумово­го розвитку, санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім загаль­ноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);

б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у влас­ності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення;

в) вищу освіту (вищі заклади освіти І, II, III та IV рівнів акреди­тації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і спільній власності територіальних громад);

г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчите­лів і центри й заходи щодо підвищення кваліфікації державних служ­бовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого само­врядування, постійно діючі курси (центри) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового ком­плексу, що перебувають у комунальній власності);

д) інші державні освітні програми;

5) охорону здоров´я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та ста­ціонарну допомогу (лікарні республіканського значення Автономної Республіки Крим та обласного значення);

6) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допо­могу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, Центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);

в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на тубер­кульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної ре­абілітації);

г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри ме­дичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров´я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи);

6) соціальний захист і соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального захисту та соціального забезпе­чення: допомога по догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім´ям; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтерна­ти; навчання й трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для старих та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри з нарахування пенсій; притулки для неповнолітніх;

б) республіканські Автономної Республіки Крим і обласні програ­ми й заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, мо­лоді, жінок, сім´ї;

в) інші державні соціальні програми;

7) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (республіканські Авто­номної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки);

б) державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи та ансамблі, театри, палаци і будинки культури рес­публіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи у галузі мистецтва);

в) інші державні культурно-мистецькі програми;

8) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Ав­тономної Республіки Крим та обласного значення);

б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації (республіканський Автономної Республіки Крим та обласні центри з інвалідно­го спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів і спеціалізовані спортивні школи параолімпійського резерву; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення).

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визна­ченні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист і соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім´ї;

б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій насе­лення;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарст­ва та благоустрою населених пунктів;

5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформа­ції місцевого значення;

7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

8) типове проектування, реставрацію та охорону пам´яток архітек­тури місцевого значення;

9) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями ор­ганів місцевого самоврядування;

б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуа­таційними підрозділами);

в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місце­вого значення.

10) заходи щодо організації рятування на воді;

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

13) управління комунальним майном;

14) регулювання земельних відносин;

15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із зако­ном.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об´єднувати на до­говірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.

Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) й районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Ав­тономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бю­джету у вигляді міжбюджетного трансферту.

Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради мо­жуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних по­вноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з пере­дачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відпо­відних рад на договірних засадах. Усі угоди про передачу видатків ук­ладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст районного зна­чення та їх об´єднань може здійснюватися за рішеннями районної або міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у вигляді міжбюд­жетного трансферту.

Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень районній раді з відповідними коштами районному бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Районні ради можуть передавати частину видатків на ви­конання делегованих державних повноважень міській раді (міста рес­публіканського Автономної Республіки Крим та міста обласного зна­чення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і укладення договору.

Якщо інше не визначено договором, обсяг переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути про­порційний частці користувачів зазначеними послугами у повній вар­тості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджет­ної забезпеченості для органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці повноваження. Якщо на території міста (республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) чи району недостатньо бюджет­них установ, які забезпечують надання послуг в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обчислений обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується при визна­ченні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бю­джетні установи, що надають ці послуги.

У сучасних умовах соціально-економічного розвитку країни особ­ливо актуальна проблема прозорості і зрозумілості бюджету для гро­мадян та підвищення якості надання державних послуг. Важливим за­собом, що дає можливість ефективніше й прозоріше використовувати бюджетні фінансові ресурси, є програмно-цільовий метод формуван­ня бюджету. Особливість цього методу полягає у формуванні бюджету за програмами, зосередженні на результатах, стратегічному підході у плануванні, посиленні відповідальності при виконанні програм, обґрунтованості та аналізі бюджетних рішень, прозорості у фінансу­ванні заходів за рахунок бюджетних фінансових ресурсів.

Процес формування бюджету за програмно-цільовим методом по­чинається з окреслення проблем, що підлягають розв´язанню (кількість дітей, яких необхідно охопити освітою; кількість пацієнтів, яких треба полікувати; види транспорту, які треба забезпечити тощо). Для розв´язання кожної проблеми окремо створюються відповідні програми і на їх підставі здійснюється формування бюджету. Кінце­вою метою фінансування установ і конкретних заходів є реалізація програм, спрямованих на розв´язання визначених проблем.

Програмно-цільовий метод передбачає також, що при прийнятті рішень щодо використання грошових коштів враховуються такі ас­пекти, як підвищення корисності програми, зниження витрат на функціонування органів місцевого самоврядування, якісне надання соціальних послуг та підвищення добробуту в цілому. Найважливі­шими складовими програмно-цільового методу є:

- складання бюджетних програм і підпрограм;

- стратегічне планування;

- доходи й видатки: прогноз, оцінка і визначення повноважень;

- аналіз, оцінка і моніторинг програм;

- прозорість бюджетного процесу та участь широких верств насе­лення у ньому.

Реалізація бюджетної політики соціально-економічного розвитку вимагає переходу на програмно-цільовий метод формування місцевих бюджетів. Останнє зумовлено ще й тим, що недостатньо ефективне використання бюджетних коштів та поліпшення якості надання дер­жавних послуг є назрілою проблемою, особливо в умовах нестачі бю­джетних коштів.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Інвестознавство
Муніципальні інвестиції та кредити
Бюджетна система України
Гроші та кредит