Місцеві бюджети сформувалися разом з виникненням органів місцевого самоврядування. Вони є у федеральних і унітарних держа­вах. Значний вплив на функціонування місцевих бюджетів має дер­жавний устрій та національні особливості організації місцевого само­врядування.

Місцеві бюджети — це фонди грошових коштів, призначені для реалізації завдань і функцій, покладених на органи самоврядування. За рахунок фондів грошових коштів місцевих бюджетів — складової бюджетної системи держави і фінансової бази діяльності органів са­моврядування — забезпечується фінансування заходів економічного і соціального розвитку на відповідній території. Згідно з ст. 43 Консти­туції України місцеві органи самоврядування здійснюють управління майном, що є у комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і здійснюють кон­троль за їх виконанням; затверджують бюджети відповідних адміні­стративно-територіальних одиниць і здійснюють контроль за їх вико­нанням; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

У процесі виконання своїх завдань і функцій між місцевими бю­джетами, з одного боку, та юридичними і фізичними особами, що Функціонують на даній території, — з іншого, складаються еко­номічні відносини   щодо мобілізації і витрачання грошових коштів цих бюджетів. Крім того, між місцевими бюджетами різних рівнів та між ними і державним бюджетом виникають економічні відносини, зумовлені перерозподілом фінансових ресурсів. Останнє пов´язане з необхідністю забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Структурна будова місцевих бюджетів включає бюджет Автоном­ної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, якими є бюджети тери­торіальних громад сіл, селищ, міст та їх об´єднань.

Роль місцевих бюджетів значною мірою визначається обсягом ва­лового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через них. Так, у 2000 р. через видатки місцевих бюджетів перерозподілилося 10,0% ВВП, у 2001 p.- 10,9%, у 2002 p.- 11,0%, у 2003 p. - 11,9%.

У місцевих бюджетах зосереджувалося у 2000 р. 35,3% обсягу вит­рат зведеного бюджету, у 2001 р. — 40,3%, у 2002 р. — 41,1%, у 2003 p.— 41,4% (див. табл. 8.1).

Таблиця 8.1 

Частка місцевих бюджетів у валовому внутрішньому продукті та видатках зведеного бюджету України у 2000—2003 рр.

 Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту та у зведеному бюджеті відіграє не лише економічну і соці­альну, але і важливу політичну роль. Вона показує рівень участі міс­цевого самоврядування у виконанні завдань соціально-економічного розвитку суспільства та певну обмеженість сфери функціонування центральних органів влади. У цьому проявляється важлива передумо­ва побудови демократичної держави із самостійною і незалежною діяльністю органів місцевого самоврядування, наближуючи Україну до Європейської спільноти. Саме основні положення Європейської хартії щодо функціонування бюджетів місцевого самоврядування пе­редбачають:

—місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;

—обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які вико­нує місцева влада;

—місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами;

—частина фінансових ресурсів має формуватися за рахунок місцевих податків і зборів;

—місцева влада уповноважена встановлювати розміри місцевих податків і зборів у межах закону;

—порядок формування фінансових ресурсів має бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зростанню вартості ви­конання завдань місцевої влади;

—захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади прово­диться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);

—перевага у виборі форм фінансової допомоги надається до­таціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.

Україна приєдналася до Європейської хартії у 1996 р. Тепер до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад ЗО країн.

Забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування значною мірою визначається рівнем їх фінансової самостійності. Са­ме фінансова самостійність характеризує незалежність держави в цілому, можливості її економічного розвитку, рівень демократизації і свободи громадян. Успішний розвиток держави може відбуватися ли­ше за умови надання гарантій фінансової незалежності органам місцевого самоврядування.

1) Для забезпечення фінансування розширеного відтворення на відповідній території у складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку, який є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів. відповідно до ст. 71 Бюджетного кодексу України до джерел форму­вання бюджету розвитку місцевих бюджетів належать: кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній влас­ності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

2) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) гос­подарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

3)кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бю­джету до набрання чинності згідно з Бюджетним кодексом України, та відсотки, сплачені за користування ними;

4) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

5) запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;

6) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних про­ектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1) погашення основної суми боргу відповідно Автономної Рес­публіки Крим і місцевого самоврядування;

2) капітальні вкладення;

3) внески органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб´єктів підприємниць­кої діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів. При цьому бюджет Автономної Республіки Крим і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом лише у час­тині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету Автономної Рес­публіки Крим та міських бюджетів може покриватися за рахунок за­позичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається. Водно­час відповідно до ст. 73 Бюджетного кодексу України передбачають­ся позики місцевим бюджетам. Зокрема, для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у ме жах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких пози­чок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов´язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвит­ку. Держава не несе відповідальності за зобов´язаннями щодо запози­чень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно пере­вищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та по­зичальником, має місце порушення графіка погашення з вини пози­чальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом України.

Визначені у Бюджетному кодексі України джерела надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів не забезпечують їх наповнен­ня достатніми фінансовими ресурсами, обмежують самостійність місцевих органів влади щодо проведення власної бюджетної політики і стимулювання соціально-економічного зростання. Тому економісти вважають за необхідне розширити надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів за рахунок таких джерел:

-  доходів місцевого бюджету від використання та приватизації об´єктів комунальної власності, створених у результаті фінансування інвестиційних проектів за рахунок коштів бюджету розвитку;

-  частини надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, вста­новленої рішенням відповідної ради про місцевий бюджет;

-  частини надходжень грошових коштів від власної діяльності бюд­жетних установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів місце­вих бюджетів, визначеної відповідною радою про місцевий бюджет.

Економічне обґрунтування розмірів ресурсів, які підлягають Мобілізації до бюджетів самоврядування, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Для цього вважається доцільною розробка зведеного територіального фінансового балансу, який відображає джерела ресурсів і напрями їх використання у цілому на відповідній території незалежно від форм власності та рівня підпорядкованості суб´єктів господарювання. Складання балансу має стати невід´ємною складовою роботи із скла­дання, розгляду і затвердження бюджету самоврядування. Для цього потрібно визначити і організувати форми надходження планової та звітної інформації від суб´єктів господарювання.

Пріоритетним у сфері місцевих бюджетів і регулюванні міжбюджетних відносин є формування бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного уніта­ризму з елементами децентралізації. Регулювання міжбюджетних відносин і вдосконалення порядку розподілу трансфертів із Держав­ного бюджету має відбуватися на основі прозорих та об´єктивних кри­теріїв, що ґрунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повнова­жень і стабільній системі закріплення за бюджетами джерел доходів. Розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів, у тому числі й у сфері міжбюджетних відносин, має відповідати положенням та прин­ципам схваленої Указом Президента України Концепції державної регіональної політики. Складовою бюджетної політики є впорядку­вання взаємовідносин між місцевими бюджетами щодо розмежуван­ня повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласни­ми та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів.

Починаючи з 2002 р. у складі Державного бюджету окремо затвер­джуються обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського й обласного значення і бюджетів районів.