Електронна бібліотека підручників

Загрузка...


Бюджетна система України

7.4. Бюджетний дефіцит та методи його подолання


Суть збалансування бюджету полягає у забезпеченні фінансуван­ня суспільних витрат у межах можливих надходжень. Збалансування бюджету може відбуватися за такими формами:

а) рівновага доходів і видатків;

б) перевищення доходів над видатками;

в) перевищення видатків над доходами.

Найдоцільнішим станом, найголовнішою метою і одним із най­важливіших завдань реалізації бюджетного процесу є забезпечення його збалансованості у часі, тобто зрівноваження видатків держави має забезпечуватися у розмірі надходженням доходів. Відхилення у такій рівновазі є недоцільними. Водночас перевищення доходів над видатками (позитивне сальдо балансу, тобто профіцит) вважається позитивним явищем. Воно відображує стабільну фінансову ситуацію у державі. Основною метою затвердження запланованого перевищен­ня доходів над видатками є погашення певних обсягів боргових зо­бов´язань держави. Водночас перевищення доходів над видатками може використовуватися на фінансування заходів, непередбачених видатками бюджету у поточному році. Обсяг фактично отриманого перевищення доходів над видатками бюджету переходить у доходи на­ступного року.

Складним, небажаним і негативним явищем фінансової ситуації у державі вважається перевищення видатків бюджету над його дохода­ми, що отримало назву бюджетного дефіциту. Бюджетний дефіцит можна розглядати за формою прояву, за причинами виникнення та за напрямками його фінансування. За формою прояву бюджетний дефі­цит поділяється на відкритий, або офіційно зафіксований, та прихо­ваний. Відкритий дефіцит бюджету показує фактичний стан спів­відношення доходів бюджету з його використанням. Прихованість дефіциту служить ознакою недостатнього рівня обґрунтованості фор­мування фінансової політики держави. Динаміка дефіциту (профіциту) Державного бюджету України подається у табл. 7.2.

Таблиця 7.2 

Динаміка дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у 2000-2003 pp. 

Показник

2000

2001

2002

2003

Валовий внутрішній продукт

170070

204190

225810

264165

Доходи зведеного бюджету

49117,9

54934,6

61954,3

75285,8

Видатки зведеного бюджету

48148,6

55528,0

60318,9

75792,5

Дефіцит (профіцит) зведеного бюджету

+969,3

- 593,4

+ 1635,4

- 506,7

Частка дефіциту (профіциту) зведеного бюджету у його видатках, %

+ 2,0

-ІД

+2,7

-0,7

Частка дефіциту (профіциту) Державного бюджету у ВВП, %

+ 0,6

-0,3

+ 0,7

-0,2

Частка дефіциту бюджету України за період з 2000 р. по 2003 р. у ВВП знаходиться у межах 0,2—0,3 відсотка. У більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 2 до 15 відсотків ВВП при середньосвітовій величині 4,5 %. Такий обсяг дефіциту бюджету України не створює прецеденту неспроможності його контролю.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на свідомий та вимушений. Свідомий дефіцит виникає в умовах до­статніх ресурсів у суспільстві та високого рівня доходів фізичних і юридичних осіб. Він пов´язаний з помірним оподаткуванням, що сприяє зміцненню фінансової бази підприємницьких структур. Виму­шений дефіцит зумовлений невеликим обсягом виробленого валово­го внутрішнього продукту і за умов навіть високого рівня оподатку­вання не може забезпечити фінансовими ресурсами здійснення видатків бюджету держави.

За напрямками фінансування бюджетний дефіцит може мати па­сивне або активне спрямування. Пасивне спрямування дефіциту зу­мовлюється спрямуванням бюджетних ресурсів на фінансування по­точних потреб держави, а активний — на фінансування інвестицій, і в першу чергу, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.

За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оп­тимальні заходи для його ліквідації. У світовій практиці застосовують­ся два методи подолання бюджетного дефіциту: емісійний і беземісійний.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту пов´язаний з ви­користанням грошово-кредитної емісії. Такий метод вважається не­достатньо ефективним, оскільки може негативно вплинути на еко­номічну ситуацію в країні. Бюджетним кодексом України визнано, що емісійні кошти Національного банку України не можуть викорис­товуватися в якості джерела фінансування дефіциту Державного бюд­жету України. Держава повинна формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб забезпечувати скорочення бюджетного дефіциту шляхом збільшення надходжень до бюджету та зменшення його ви­датків.

Більш обґрунтованим вважається вирішення проблеми бюджет­ного дефіциту неемісійним методом за рахунок внутрішніх джерел, шляхом збільшення податків чи інших доходів або скорочення ви­датків. Водночас зменшення дефіциту шляхом збільшення податків у ряді випадків виявляється або недоцільним, або неможливим, а ско­рочення видатків також неможливе через досягнення критичної межі. Варіантом податкового наповнення бюджету в Україні можна вважа­ти запровадження державної монополії на виробництво й реалізацію алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Це сприятиме насамперед поліпшенню здоров´я нації, а потім — збирання прямих і непрямих податків. За інших обставин покриття дефіциту Державного бюджету значною мірою може практикуватися шляхом залучення фінансових ресурсів у формі внутрішніх та зовнішніх кредитів.

Внутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути кредити Національного банку України, доходи від операцій з цінними паперами тощо. Зовнішніми джерелами можуть слугувати кредити міжнародних фінансових установ та іноземних держав, а та­кож безоплатна і безповоротна фінансова допомога під цільові про­грами. Водночас використання зовнішніх та внутрішніх кредитних Джерел покриття бюджетного дефіциту зумовлює виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави, що включає додаткові витрати на його обслуговування. Тому економічна політика держави має бути спрямована на зменшення бюджетного дефіциту за рахунок збільшення доходів шляхом створення сприятливих умов для розвит­ку підприємницької діяльності та скорочення витрат бюджету і, в пер­шу чергу, за рахунок обмеження витрат на утримання апарату уп­равління, видатків на оборону тощо.

Бюджети усіх рівнів в Україні складаються на один рік з поквар­тальним розподілом. Вони є основою для розробки принципів взаємовідносин фізичних і юридичних осіб з відповідними бюджета­ми, оцінки рівня фінансового забезпечення витрат, що покриваються за рахунок централізованих й децентралізованих фондів цільового призначення, а також для визначення обсягу державного боргу і ви­трат на його обслуговування, ефективності функціонування фінансо­вого ринку та страхових фондів.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Інвестознавство
Муніципальні інвестиції та кредити
Бюджетна система України
Гроші та кредит