Економічний зміст видатків Державного бюджету як засобу впли­ву на досягнення найвищої справедливості і корисності для кожного члена суспільства полягає у забезпеченні вирівнювання доходів усіх верств населення. Останнє виправдане лише за умови поліпшення соціального становища найбідніших членів суспільства, що дося­гається в умовах економічного зростання і достатнього розвитку де­мократичних засад у державі. Саме на економічне зростання і демократизацію суспільства має бути зорієнтоване бюджетне законо­давство та діяльність усіх органів законодавчої і виконавчої влади. Су­часне бюджетне законодавство та діяльність органів виконавчої влади в Україні відповідають потребам розвитку суспільства, а розстановка політичних сил законодавчої влади сприяє трансформації економіки.

Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки Дер­жавного бюджету України спрямовані на фінансування заходів:

1) державне управління: законодавчу владу; виконавчу владу;
Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та ^формаційні зв´язки державного значення;

5)  національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту:

а) загальну середню освіту: спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності; загально­ освітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);

в) вищі навчальні заклади, засновані на державній формі влас­ності;

г) післядипломну освіту;

д) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів Ук­раїни;

є) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують вико­нання загальнодержавних функцій згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

8) охорону здоров´я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що вико­нують специфічні загальнодержавні функції згідно з переліком, за­твердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклініч­ну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Ве­ликої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні сана­торії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані са­наторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

д) інші програми в галузі охорони здоров´я, що забезпечують ви­конання загальнодержавних функцій згідно з переліком, затвердже­ним Кабінетом Міністрів України;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, при­ значені за іншими пенсійними програмами);

б) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; про­ грами і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; заходи, пов´язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з Ук­раїни; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизня­ної війни; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регре­сивних позовів шахтарів);

в) державну підтримку громадських організацій інвалідів і вете­ранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім´ї;

д) державну підтримку молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, мо­лоді, жінок, сім´ї;

є) державної програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

10) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (національні державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв´язки, державні культурно-освітні заходи);

б) державні театрально-видовищні програми (національні театри,
національні філармонії, національні та державні музичні колективи і
ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, за­твердженим Кабінетом Міністрів України);

в) державну підтримку громадських організацій культури і мис­тецтва, що мають статус національних;

г) державні програми розвитку кінематографії;

д) державну архівну справу;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд і забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародно­го значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спор­тивної майстерності, перелік яких затверджується Кабінетом Міні­стрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з тра­диційних та нетрадиційних видів спорту, підготовка і участь націо­нальних збірних команд в олімпійських та параолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки);

б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (центр «Інваспорт», участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори до них);

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам´яток архітектури державного зна­чення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього госпо­дарства, зв´язку, телекомунікації та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської ката­строфи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення. Різноманітність конкретних видів бюджетних витрат зумов­люється багатьма факторами. Це, зокрема, природа і функції держави, рівень соціально-економічного розвитку суспільства, розгалуженість зв´язків бюджету з народним господарством, рівень розвитку еко­номічних відносин, форми надання бюджетних коштів тощо. Поєднання усіх факторів безпосередньо впливає на формування такої системи видатків бюджету, яка у найбільшій мірі відповідає завдан­ням соціально-економічного розвитку суспільства.

Основним завданням політики бюджетних видатків має стати по­дальше поєднання соціальної спрямованості з одночасним посилен­ням структурного оновлення економіки на базі науково-техно­логічних інновацій. Саме науково-технологічні інновації виступають одним з найважливіших засобів суттєвого збільшення обсягів вироб­ництва продукції та їх споживання.

Реалізація завдань соціальної політики безпосередньо пов´язана з визначенням переліку платних і безоплатних послуг, які надають бю­джетні установи і організації, обмеженням кола і обсягу послуг (освіти, охорони здоров´я, культури тощо), які можуть надавати при­ватні суб´єкти господарювання за встановлену ними плату або вста­новлення певних обмежень ціни таких послуг, завершенням процесу відокремлення державних позабюджетних фондів, які формуються на страховій основі, від державного бюджету, розвитком страхових сис­тем формування соціальних бюджетів.

Одним із вирішальних факторів підвищення життєвого рівня на­селення є забезпечення економічного зростання держави. Для цього у бюджеті мають передбачатися централізовані капітальні вкладення. їх обсяг має бути економічно обґрунтований з чітко цільовим спряму­ванням за визначеним переліком для вирішення загальнодержавних і регіональних соціально-економічних проблем, зумовлених енергоз­береженням, реформуванням земельних відносин, створенням дер­жавної інформаційно-аналітичної інфраструктури соціального при­значення, газовідводів і водовідводів, запобігання екологічним катастрофам тощо. Водночас на фінансування об´єктів виробничого призначення, пов´язаних із структурною перебудовою, інноваційним оновленням, модернізацією виробництва та технологічним розвит­ком, мають спрямовуватися частина грошових надходжень від прива­тизації державного майна.