Електронна бібліотека підручників

Загрузка...


Бюджетна система України

6.3. Бюджетне фінансування


Використання грошових коштів бюджетів конкретними розпо­рядниками передує їх виділення (надання) відповідним юридичним особам. Надання грошових коштів з бюджетів різних рівнів відбу­вається на умовах безповоротності і безоплатності з метою забезпе­чення соціально-економічного розвитку суспільства, державного уп­равління, оборони тощо називається бюджетним фінансуванням. Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та суб´єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня наповнюваності грошовими коштами бюджету.

Бюджетне фінансування включає принципи, форми і методи на­дання грошових коштів бюджетів відповідним розпорядникам.

Незалежно від джерел формування грошових коштів бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів.

Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бю­джету визначається законом про Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відпо­відних рад. Видатки грошових коштів з різних бюджетів відобража­ються у фінансових планах і кошторисах суб´єктів господарювання.

Принцип цільового спрямування коштів означає, що бюджетні ви­датки мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням. Грошові кошти бюджету спрямовуються на фінансування витрат, пе­редбачених у відповідних кошторисах і фінансових планах.

Принцип безповоротності використання бюджетних коштів озна­чає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування.

Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюд­жетні кошти. Він безпосередньо пов´язаний з принципом ефектив­ності використання коштів, який має на меті досягнення запланова­них цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та одержання максимального результату при використанні визначених бюджетом коштів.

Принцип справедливості і неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпорядника­ми коштів.

Принцип публічності та прозорості полягає у наданні об´єктивної інформації суспільству у формі звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

У сучасних умовах господарювання в ряді випадків відбувається поєднання бюджетного фінансування установ, організацій з розвит­ком платних послуг і виконанням робіт за угодами з окремими суб´єктами господарювання на платній основі. При цьому неприпус­тима проста заміна безплатних послуг платними: необхідне їх раціональне, розумне поєднання.

Одночасно перебудовується система бюджетного фінансування -здійснюється відмова від фінансування витрат, виходячи із фактич­них значень показників, тобто залежно від досягнутого рівня, і пе­рехід на нормативний метод покриття витрат. Особливого значення набувають нормативи, що характеризують вимоги, які висуваються суспільством щодо ефективності використання бюджетних ресурсів. Вони фіксують мінімально припустиму величину економічної ефек­тивності використання бюджетних ресурсів, тобто суспільно виправ­даний розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту. У цьому контексті нормативний метод спроможний більш об´єктивно оцінити потреби бюджетних установ у фінансових ресур­сах і створити умови для їх ефективного й економного використання. Саме нормативи мають визначати бажаний рівень споживання суспільних благ. Обсяги бюджетного фінансування ставляться у за­лежність від результативності роботи відповідних установ і ор­ганізацій.

Система бюджетного фінансування, значним недоліком якої раніше була відсутність ефективно діючого механізму стимулювання кращих результатів роботи установи, організації, їх трудових колек­тивів, збагатилася застосуванням різноманітних систем матеріально­го стимулювання для встановлення залежності розмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатів діяльності трудових колек­тивів, а індивідуального заохочення — від обсягу, якості й ефектив­ності роботи конкретних працівників.

Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошто­рисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання до­тацій, субвенцій, субсидій.

Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошто­рисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планово­го документа - кошторису доходів і видатків. Кошторис - це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис включає дві складові:

-  загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною кла­сифікацією на виконання бюджетною установою (організацією) ос­новних функцій;

-  спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціально­го фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною кла­сифікацією на здійснення видатків спеціального призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій.

Державне фінансування інвестицій — це надання грошових ко­штів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фі­нансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації ви­датків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави.

Державні дотації — це форма бюджетного фінансування, що за­стосовується для виділення грошових коштів з державного та місце­вих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування їх фінансових планів. Дотації також можуть надавати­ся з вищого бюджету нижчим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів.

Субвенція це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансу­вання певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового використання.

Субсидії —- це невідплатні поточні виплати підприємствам, ор­ганізаціям, які не передбачають компенсації у формі спеціально обу­мовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов´язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Для здійснення бюджетного фінансування застосовуються два ме­тоди: метод єдиного казначейського рахунку та метод перерахування коштів бюджетів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

У сучасних економічних умовах бюджетне фінансування поєд­нується з кредитуванням за рахунок бюджетних коштів. До кредиту­вання належать платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них з´являються фінансові вимоги до інших економічних суб´єктів, пе­редбачаючи обов´язкове повернення коштів. Чинним законодавством визначається надання кредитів органам управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди, надання кредитів підприємствам, установам, організаціям та інші кредити.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Інвестознавство
Муніципальні інвестиції та кредити
Бюджетна система України
Гроші та кредит