За економічною сутністю видатки бюджетів відображають роз­подільні і перерозподільні процеси централізованого фонду грошових коштів держави та їх цільове використання для забезпечення суспіль­них потреб. Вони спрямовуються на задоволення найважливіших по­треб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпечення громадського порядку, безпеки держави та судової влади тощо. Видатки бюджетів значною мірою ха­рактеризують рівень забезпечення потреб діяльності держави.

Видатки бюджетів відображають кількісну і якісну характеристи­ки. Кількісна характеристика зумовлюється обсягом фінансових ре­сурсів, що забезпечує рівень задоволення потреб суспільства відповідно до визначеної економічної політики. Якісна характеристи­ка дає можливість виявити суспільне призначення кожного виду бю­джетних видатків та рівень ефективності їх спрямування. Конкретні види бюджетних видатків та їх величина зумовлюють ту роль держави, яку вона виконує у функціонуванні економіки суспільства та здій­сненні соціальних перетворень.

За своїм суспільним призначенням склад та структура видатків бюджетів України характеризуються даними, наведеними у додатку В.

Дані додатку В показують, що частка видатків зведеного бюджету України до ВВП за 2001—2003 pp. коливається у межах 26,7—28,7%. Водночас світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відно­син роль держави у розподільних процесах має зростати. У більшості розвинених країн світу через видатки бюджетів перерозподіляється від 30 до 60% валового внутрішнього продукту. Визначення оптималь­ного співвідношення перерозподілу ВВП через видатки бюджетів та знаходження виважених форм і методів цього перерозподілу в Україні становить одну з важливих проблем сучасного розвитку.

Структура видатків бюджетів та їх частка у ВВП значною мірою відображає основні напрямки діяльності держави. Головне спряму­вання цієї діяльності має соціальний характер. Саме видатки бюд­жетів на соціальні заходи, які включають соціальний захист і соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров´я, духовний та фізичний роз­виток, є пріоритетними в Україні. У 2003 р. вони становили 15% ВВП. Обсяг коштів бюджетів, спрямованих на фінансове забезпечення за­ходів щодо вирішення соціальних проблем і програм, щороку збіль­шується. Наведені дані показують, що їх обсяг у структурі видатків бюджету з 2001 р. по 2003 р. зріс на 6,4 пункта і у 2003 р. становлять 52,4% видатків зведеного бюджету, а зростання у абсолютній сумі становить 14172,0 млн. грн. Стійка динаміка збільшення витрат на соціальні заходи характеризує посилення соціальної спрямованості бюджету.

Домінуюча спрямованість діяльності держави у соціальній сфері в Україні відіграє особливу роль для розвитку суспільства. Це зумов­лено не лише значним зниженням доходів переважної більшості на­селення з переходом України до ринкової економіки, а й традиційною орієнтацією громадян на одержання соціальних послуг саме від дер­жави. Головне спрямування діяльності у соціальній сфері - знижен­ня рівня бідності та зменшення диференціації доходів населення за рахунок посилення адресності соціальної підтримки, стимулювання випереджувальних темпів зростання заробітної плати, поетапне на­ближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму. Саме на це спрямована діяльність сучасних урядових структур. Ди­наміка планового підвищення мінімальної заробітної плати у 2005 р. характеризується такими даними:

а) мінімальної заробітної плати  з 01.01.05р. до 31.03.05 р.  - 262 грн.

б) -   з 01.04.05р. до 30.06.05 р.  - 290 грн.

в) -   з 01.09.05р. - 332 грн.

Обсяг прожиткового мінімуму з 20 січня 2005 р. на одну особу у розрахунку на місяць становить 423 гривні, а для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення:

а) дітей віком до 6 років  — 376 гривень;

б) дітей віком від 6 до 18 років — 468 гривень;

в) працездатних осіб — 453 гривні;

г) осіб, які втратили працездатність — 332 гривні.

У 2005 р. значно збільшилася державна допомога сім´ям з дітьми.

Зокрема, одноразова допомога при народженні дитини з 01.04.05 р. становить 22,6 прожиткових мінімумів, тобто 8497,60 грн. Значно збільшена допомога по догляду за дитиною до 3-х років, допомога на дітей самотнім матерям, самотнім усиновителям (вдовам, удівцям), матері (батькові) у випадку смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, що мають дітей до 16 років тощо. Пози­тивні зміни відбуваються у пенсійному забезпеченні. Мінімальна пенсія за віком за наявності страхового стажу (чоловіки — 25 років, жінки — 20 років) встановлена на рівні прожиткового мінімуму (332,00 грн.), а максимальна — 3690 грн. Такі розміри пенсій будуть діяти до наступних відповідних змін.

У видатках зведеного бюджету України за 2003 р. найбільша част­ка припадає на освіту 37,8 %, на соціальний захист і соціальне страху­вання — 32,6% і 24,5% — на охорону здоров´я. Видатки на культуру і мистецтво становили 2,9% та по 0,8% —видатки на фізичну культуру і спорт та засоби масової інформації.

Значні видатки зведеного бюджету України на соціально-куль­турні заходи (52,4% видатків зведеного бюджету України за 2003 р.) потребують підвищення ефективності використання бюджетних коштів та необхідність підвищення рівня і якості послуг цих заходів. Останнє зумовлює необхідність встановлення оптимізації мережі за­кладів та установ згаданої соціально-культурної сфери, що фінансу­ються з державного і місцевих бюджетів. Очевидно, програми та захо­ди, що не належать до пріоритетних, доцільно перевести на фінансування за рахунок позабюджетних ресурсів. Важливим є також визначення переліку платних і безоплатних послуг, які можуть нада­ватися бюджетними установами й організаціями, та завершення про­цесу відокремлення державних позабюджетних фондів, які форму­ються: на страховій основі, від державного бюджету. При цьому доцільним вважається розвиток страхових систем формування соціальних бюджетів.

Окрім соціальних видатків, надзвичайно важливим є інвестиційна діяльність держави та підтримка пріоритетних галузей економіки, зо­крема структурної перебудови економіки. Україна зможе посісти на­лежне місце в Європі і світі за умови опанування інноваційного шля­ху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що фор­мується нині. Відтак основою стратегічного курсу держави, його базо­вим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави.

Щороку обсяг видатків на розвиток таких галузей, як вугільна, сільське господарство, транспорт, має тенденцію до зростання, хоча в цілому видатки на економічну діяльність держави зменшуються (у зв´язку із скороченням державного сектора). Якщо в 1998 р. видатки на економічну діяльність держави становили 19,2% всіх видатків бюд­жету (5,8% від ВВП), то в 2002 р. - 12% (3,2% від ВВП).

Зниження ставок оподаткування підприємств та населення, вирівнювання умов господарювання стане основним чинником ут­вердження в Україні інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку. Скасування численних пільг дає змогу вирівняти умови гос­подарювання для всіх суб´єктів ринку. Запровадження справедливої конкуренції на ринку як для ефективних підприємств, так і для нерен­табельних виробництв сприятиме оздоровленню економіки через ме­ханізми банкрутства та санації. Як наслідок, в економіці прискорить­ся процес переливання фінансових ресурсів з відповідною активізацією інвестиційної діяльності.

Уже в 2004 р. мав відбутися перехід від безпосередньої активної ролі держави у процесі виробництва до створення умов для розвитку виробництва і приватної ініціативи. Це дасть можливість зберегти до­статні темпи економічного зростання та закріпити таку тенденцію у довгостроковій перспективі.

Активний вплив бюджетної системи на фінансові зв´язки і потоки між секторами економіки — необхідна умова подальшого еко­номічного зростання. У свою чергу, фінансове оздоровлення під­приємств реального сектора економіки, створення сприятливих макроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи мають забезпечити стабільні й достатні надходження до бюджетів.

Уже найближчими роками необхідно забезпечити частку цент­ралізованих капітальних вкладень з Державного бюджету на прийнят­ному рівні від ВВП. У проекті бюджету на 2005 р. запропоновано роз­поділ державних капітальних вкладень, що спрямовуватимуться на будівництво та реконструкцію, між головними розпорядниками і за рахунок субвенцій місцевим бюджетам на виконання заходів з попе­редження аварій та із запобігання техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві. Це нововведення забезпечує прозору та чітку систему розподілу державних капітальних вкладень в об´єктах саме на стадії планування всіх показників проекту бюджету, а не після його затвердження, як це було у минулі роки.

Важливу роль відіграють видатки бюджету на загальнодержавні функції, зокрема, на державне управління, фундаментальні дослід­ження, обслуговування державного боргу.

На сучасному етапі суспільного розвитку вкрай необхідним за­вданням є створення ефективної системи державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної правової держави з соціально орієнтованою ринковою економікою. Ця система має бути прозорою, забезпечувати верховенство права, неухильне дотримання консти­туційних прав та свобод людини, утвердження дієвих механізмів гро­мадського контролю за діяльністю законодавчої та виконавчої гілок влади. Важливим наступним завданням є проведення конституційної реформи. У поєднанні з адміністративною реформою вона має усуну­ти наявну розбалансованість між трьома гілками влади — законодав­чою, виконавчою та судовою.

Видатки бюджету на державне управління мають узгоджуватись із завданнями адміністративної, конституційної реформ. Частка ви­датків на управління у загальній сумі видатків зведеного бюджету має тенденцію до зростання: якщо в 1998 р. вони становили 5,0% зведено­го бюджету (1,5% від ВВП), то в 2002 р. - 6,9% (1,8% від ВВП).

Успішне вирішення завдань соціально-економічного розвитку значною мірою залежить від подальшого обмеження боргової залеж­ності держави, особливо зовнішньої. При цьому вирішального зна­чення набуває дотримання принципу бездефіцитності Державного бюджету.

Видатки бюджету на обслуговування державного боргу мали тен­денцію до зростання до 2000 p., а починаючи з 2001 p., вони почали зменшуватися і становили у 2002 р. 5% видатків зведеного бюджету (1,3% від ВВП). Загалом потрібно виробити узгоджену стратегію дер­жави у питаннях запозичень, особливо зовнішніх. Доцільно законо­давчо заборонити використання таких запозичень для фінансування поточних бюджетних витрат, передбачити після завершення програ­ми розширеного фінансування перебудову відносин з МВФ, обме­живши їх лише консультативними угодами.