Податки як обов´язковий елемент економічної системи держави виникли і розвивалися разом з державою. Історичний процес форму­вання системи оподаткування пройшов шлях від добровільного жерт­воприношення у найдавніших формах державної організації через тимчасове отримання у середньовіччі аж до XIX ст. у формі допомоги ідо обов´язкового, примусового і всеохоплюючого характеру в умовах розвиненої ринкової економіки.

Функціонування сучасної держави не можна уявити без податко­вої системи. Вона є не лише джерелом утворення централізованих фінансових ресурсів, а й найефективнішим засобом перерозподілу до­ходів фізичних і юридичних осіб та інструментом безпосереднього впливу на розвиток суспільного виробництва. У зв´язку з цим подат­ки необхідно розглядати у таких аспектах:

а) за економічним змістом;

б) формою виявлення;

в) нормативно-правовим режимом забезпечення.

За економічним змістом податки виявляються у фінансових відносинах держави з фізичними і юридичними особами щодо приму­сового вилучення частини доходів з метою формування фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів. Таке вилучення частини доходів здійснюється на засадах одностороннього руху фінансових ресурсів від платників податків до держави.

За формою виявлення податки є особливим видом обов´язкових платежів. Вони відрізняються від інших обов´язкових платежів за та­кими ознаками:

а) податки вилучаються на умовах безповоротності і безоплат­ності;

б) односторонність встановлення обсягу сплати податку без попереднього погодження з платниками;

в) сплата податку відбувається лише до бюджету;

г) отримання грошових коштів у формі податків не має конкретного цільового призначення;

д) податки є невід´ємним атрибутом держави і базуються на державних актах найвищої юридичної сили.

За нормативно-правовим режимом забезпечення податки нале­жать до обов´язкових платежів, які надходять до Державного бюджету у визначених законом розмірах та у встановлені строки. Згідно з Кон­ституцією України система оподаткування встановлюється лише За­коном України. Тому усе податкове законодавство відповідає Консти­туції України і створює підґрунтя для удосконалення системи оподаткування.

Крім податків, до обов´язкових платежів належать різноманітні види плат грошових коштів на користь держави у формі плат, відраху­вань та зборів.

Плата як окремий вид обов´язкових платежів передбачає еквіва­лентність відносин щодо відшкодування державі за користування дер­жавними прерогативами у формі ресурсів: плата за воду, плата за зем­лю тощо. Величина плати залежить від розміру використовуваних ресурсів і може відноситися на собівартість або сплачуватися з при­бутку. За економічним змістом плата не відображає перерозподілу до­ходів і тому безпосередньо не належить до податків.

Відрахування на відміну від податків передбачають цільове спря­мування платежів: внески до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду сприяння зайнятості тощо.

Збори відрізняються від податків тим, що мають разовий і випад­ковий характер та є невеликими за розмірами. Вони збираються за місцем подій: ринковий збір, готельний збір, збір за право проведен­ня кіно- і телезйомок тощо.

Суть податків виявляється у їх функціях. Податки виконують фіскальну, розподільну й регулюючу функції.

Фіскальна функція є визначальною у характеристиці суті податків. З її допомогою забезпечується формування фінансових ресурсів дер­жавного бюджету, які є матеріальною базою держави для виконання своїх функцій. Водночас податкові надходження мають бути постійни­ми і стабільними та рівномірно розподілятися у просторі й часі.

Постійність означає, що податки мають надходити до Державного бюджету в обов´язковому порядку та рівномірно у встановлені терміни. Оскільки за рахунок податків забезпечуються відповідні вит­рати держави, то строки надходження податків мають узгоджуватися із строками фінансування видатків бюджету.

Стабільність податкових надходжень визначається гарантією того, що їх передбачений обсяг буде отримано повністю.

Рівномірність надходження податків у просторі і часі означає, що для забезпечення фінансування необхідних витрат фінансові ресурси необхідні у визначений час і у певному регіоні. Без такої рівномірності виникає потреба у перерозподілі фінансових ресурсів між бюджетами. Останнє ускладнює діяльність відповідних виконавчих органів щодо регіонального самоврядування й самофінансування.

З допомогою розподільної функції податків забезпечується форму­вання доходів бюджету з наступним їх спрямуванням на фінансуван­ня різноманітних заходів держави. Саме з її допомогою встановлю­ються пропорції розподілу фінансових ресурсів між платниками податків та державою.

Економічний зміст регулюючої функції полягає у тому, що з допо­могою податків держава здійснює систематичний і цілеспрямований вплив на всі сторони діяльності платників. Найефективнішою фор­мою прояву регулюючої функції податків є надання пільг окремим платникам податків або повне звільнення від оподаткування з окре­мих видів податків або окремих фізичних чи юридичних осіб.

Усі функції податків діють в єдності з одночасним відповідним регулюючим впливом на його суб´єкти:

— як фіскальний важіль податки забезпечують формування до­ходів бюджету;

- як розподільний важіль податки забезпечують спрямування фінансових ресурсів Державного бюджету на виконання стратегічних і тактичних завдань, визначених фінансовою політикою держави;

- як регулюючий важіль податки забезпечують цілеспрямований вплив на розвиток суспільного виробництва і суспільних відносин у державі.