Менеджер здійснює управлінський вплив на виробничі, еко­номічні і соціальні функції організації шляхом підготовки, прий­няття, організації контролю за виконанням управлінських рішень.

Рішення менеджера — це форма управлінського цілеспря­мованого впливу на процеси, які проходять в організації.

Вплив може здійснюватися шляхом регулювання процесів для підтримки їх у заданих параметрах та ліквідації або усунен­ня виникаючих відхилень від встановлених меж за найважливі­шими показниками (критеріями). Іноді виникає необхідність переорієнтації виробництва, зміна його структури, спеціалізації, обсягів, порядку взаємодії учасників виробничого процесу, тем­пу і ритму роботи виконавців та ін. У цьому випадку управлінсь­кий вплив буде носити реорганізаційний характер, який прин­ципово змінює умови виробничої діяльності колективу органі­зації або його окремих підрозділів; за своїм змістом є директивним, тобто обов´язковим для виконання у виробничій системі підприємства або об´єднання. Безпосередньою формою такого впливу менеджера на виробництво є управлінське рішен­ня.

Управлінське рішення приймається менеджером або колек­тивним органом управління для цілеспрямованого впливу на працівників, які виконують управлінські або виконавчі функції у межах визначених для них службових обов´язків.

Управлінське рішення є найважливішим мобілізуючим еле­ментом у функціонуванні системи управління організацією.

У період переходу підприємств на ринкові відносини, коли розширюються права менеджерів і підвищується відпові­дальність за рівень господарювання у конкурентному середо­вищі, значення управлінських рішень зростає . Таким чином, управлінське рішення є результатом попередньо продуманої цілі і засобів її досягнення.

Основна складність проблеми управлінського рішення по­лягає у тому, щоб знати найбільш ефективний варіант рішення.

Приймаючи рішення, менеджер по суті відповідає на такі пи­тання:

1) що треба вирішити;

2)  яке повинно бути рішення;

3) коли потрібно приймати рішення;

4)  хто і як повинен приймати участь у ньому;

5) хто повинен виконувати рішення;

6)  кого і коли треба інформувати про прийняте рішення та його виконання.

Розробляючи те чи інше рішення, менеджер обов´язково по­винен відповісти собі на запитання:

-  Для чого потрібне рішення?

-  Які зміни дасть це рішення?

-  Яка основна ціль рішення?

Він повинен виразно уявляти собі строки і умови виконан­ня прийнятих заходів, можливі негативні наслідки від їх здійснення, враховувати аргументи осіб, які пропонують те чи інше рішення.

Вимоги до управлінських рішень менеджера

До управлінських рішень менеджера пред´являються такі ви­моги: цілеспрямованість, вибір головної проблеми, об´єк­тивність, своєчасність, компетентність, комплексність дієвість та конкретність

1. Цілеспрямованість. Кожне рішення повинно визначати конкретні цілі і задачі трудового колективу, встановлення зав дання безпосереднім виконавцям трудового процесу, мобілізу­вати ресурси для безумовного досягнення цих цілей, рішення першочергових задач і встановлених завдань.

Безцільні рішення нікого і ні до чого не зобов´язують, а звідси вони не мають сили управлінського впливу.

Складні управлінські рішення мають декілька цілей, які мо­жуть доповнювати одна іншу, а можуть бути і суперечливими. Так, якщо менеджер відмовляється від послуг залучених праців­ників, ставить ціль економії витрат на оплату праці, то досяг­нення цих цілей може привести до перевантаження працівників, а звідси — зниження якості робіт, що виконуються.

2. Вибір головної проблеми. Багато менеджерів займаються вирішенням багаточисленних дрібних питань і не знаходять го­ловної проблеми, рішення якої сприяло б усуненню або ліквідації наявних недоліків у роботі колективу. Слабким є той менеджер, який хватається за рішення дрібних, другорядних справ і витрачає на це свої сили, не може вирішувати ключові питання, від яких залежать успіхи в роботі.

3. Об´єктивність управлінського рішення. Кожне управ­лінське рішення менеджера за своєю природою носить суб´єк­тивний характер. Але необхідність у прийнятгі того чи іншого рішення настає незалежно від бажання менеджера, тобто об´єк­тивно. Звідси уважне вивчення реального ходу подій у розвитку виробництва і зовнішніх умов дає можливість правильно зорієн­туватися, відповідним чином відреагувати, визначити необхід­ний напрямок діяльності колективу для досягнення найкращих результатів у тих умовах, які уже склалися.

Ігнорування об´єктивності, фактичного стану справ, абстра­гування від реальних обставин призводе до суб´єктивізму, відри­ву від реальних умов виробництва.

4.Своєчасність прийняття і реалізації рішень. Динамічність
подій у реальному житті організації постійно висувають перед менеджером все нові й нові проблеми, їх не завжди видно і важ­ко визначити на скільки вони є важливими і взаємопов´язани­ми з іншими невирішеними питаннями. Досвідчені керівники "відчувають" появу проблеми і їх можливі наслідки, встигають
своєчасно звернути увагу спеціалістів і прийняти певні заходи.  

Несвоєчасні вирішення проблем призводе до великих вит­рат наявних ресурсів.

5. Компетентність управлінських рішень. Прийняття рішен-ня є практичне застосування знань менеджера принципів управ­ління, навичок керівництва колективом, врахування умов і особ­ливостей конкретної ситуації. Вона передбачає правомочність посадової особи або колективного органу приймати конкретнерішення.

Розподіл повноважень між службами управління є основою правильного розподілу навантажень по розробці і реалізації рішень.

Загальне правило цієї вимоги є те, що керівник, спеціаліст або орган управління не повинні приймати рішення, що відне­сені до компетенції своїх підлеглих і в той же час не перевищу­вати своєї влади у прийнятті рішень.

Приймаючи рішення за підлеглого, менеджер знижує відпо­відальність останнього за кінцеві результати, наслідки роботи.

6. Комплексність управлінських рішень і системність в їх ре­алізації, необхідність комплексного рішення проблем є причи­ною розробки програм стратегічного управління, інноваційної та інвестиційної діяльності організації.

7. Дієвість і конкретність управлінських рішень. Дієвість
рішення полягає у силі свого впливу на колектив достатньої для зміни стану справ у заданому напрямку для досягнення постав­лених цілей.

Конкретність рішення передбачає точність поставлених у ньому цілей і завдань, чіткість викладення, грамотність оформ­лення, доступність для розуміння виконавцями, врахування інтересів працівників, які безпосередньо будуть його виконува­ти.

Додержанням вимог до управлінських рішень, менеджер створює творчі умови у трудовому колективі і забезпечує успіх у роботі всього колективу організації.