1.4. Поведінський напрямок оцінки якостей менеджера
В якості реакції на обмеженість управлінського раціоналізму в системі управління персоналом організацій виник другий — поведінський напрямок оцінки якостей керівників, оснований на залученні досягнень психології та соціології. Цей напрямок розвивався паралельно з раціоналістичним і часто конфліктуючи з ним, впроваджувався у практику. Розвиток теорії систем, кібернетики, економіко-математичних методів для аналізу управлінських рішень, комп´ютеризація управління сприяли активному використанню в менеджменті системного підходу, основаного на внутрішній свободі в залежності від конкретного ситуаційного стану поведінки людей.
Уже на початку 80-х років стає зрозумілим вся важливість організаційної культури як інтегруючого фактору усіх особливостей організації — і системного і поведінського. З цих питань опубліковано багато праць по управлінню, створено систему професійного навчання менеджменту. У більшості з них центральною фігурою стає менеджер як професійний керівник, який має позитивні та негативні якості своєї діяльності.
Поведінський напрямок оцінки якостей працівників стає головним, тому що він направлений на максимальне використання і розвиток потенціалу керівника організації У 1982 р. англійські консультанти по управлінню М.Вудкок і Д.Френсіс видали книгу "Розкріпачений менеджер" з викладеними ідеями підвищення ефективності управління на основі самовдосконалення менеджерів як керівників організації.
Вони узагальнили зміст роботи працюючого менеджера і сформулювали одинадцять чітких факторів, які впливають на управлінську діяльність.
|
Фактори |
Вимоги до особи, яка працює на посаді менеджера |
|
Стреси, тиск та невизначеність у більшості форм життя організації |
Здатність ефективно управляти собою і своїм часом |
|
Ерозія традиційних цінностей привели до розлагодження особистих переконань і цінностей |
Здатність пояснити і уточнити свої особисті цінності |
|
Наявність широкої можливості вибору |
Чітко встановити як цілі роботи, що виконуються, так і власні цілі |
|
Організаційні системи не можуть забезпечити всі можливості для навчання, що необхідні для сучасного менеджера |
Кожний менеджер повинен сам турбуватись і підтримувати постійний власний розвиток |
|
Проблем стає все більше і вони все складніші, тоді як засоби їх рішення - часто більш обмежені.. |
Здібність вирішувати проблеми швидко і ефективно стає все більш важливою частиною управлінських навичок |
|
Постійна конкуренція за ринки збуту та прибутковість викликає необхідність висування нових ідей і пристосування |
Необхідно бути винахідливим та здатним гнучко реагувати на зміни ситуації |
|
Традиційні ієрархічні відносини ускладнюються |
Необхідно використовувати навички впливу на оточуючих, не використовуючи прямих наказів |
|
Багато традиційних шкіл та методів управління вичерпали свої можливості і не відповідають вимогам сьогодення і майбутнього |
Використовувати нові, більш сучасні управлінські методи, освоювати інші підходи до підлеглих |
|
Великі витрати і труднощі пов´язані з використанням найманих працівників. |
Необхідно краще використовувати людські ресурси. |
|
Зростання масштабів змін вимагає освоєння нових навичок, розвитку нових підходів і боротьби з можливістю власного "старіння". |
Уміння допомогти іншим по скорішому вивченні нових методів і освоєння практичних навичок. |
|
Складні проблеми все більше вимагають об´єднання зусиль декількох людей, спільно здійснювати їх рішення. |
Менеджер повинен уміти створювати та вдосконалювати групи, здатні швидко ставати винахідливими та результативними у роботі. |
На основі викладених 11 факторів і вимог автори сформулювали визначення ефективного управління майбутнього десятиріччя, яке потребує наявності у менеджерів таких навичок і здібностей:
- Уміння управляти собою.
- Наявність чітких особистих цінностей.
- Здатність встановлювати чіткі особисті цілі.
- Здатність до постійного особистого саморозвитку.
- Навички вирішувати проблеми.
- Творчість та здатність до інновацій.
- Здатність впливати на оточуючих.
- Знання сучасних управлінських підходів.
- Здатність керувати.
- Уміння навчати і розвивати підлеглих.
- Здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи. Автори вважали, що кожний із названих факторів у рівній мірі має відношення до будь-якої ситуації, тобто вони рівноважні.