Електронна бібліотекапідручники


Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

14.2.2. Основні види транспорту, що використовуються вЗЕД


Морські перевезення
Основний обсяг вантажообігу світової зовнішньої торгівлі припадає на міжнародні морські перевезення — майже 60 %. Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні й навальні вантажі — сира нафта, нафтопродукти, залізна руда, кам´яне вугілля, зерно тощо. З інших виділяються генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продукти харчування.
До транспортних засобів морського флоту відносять судна для перевезення генеральних вантажів, контейнеровози, ліхтеровози, ролкери, пороми, танкери.
Судна для перевезення генеральних вантажів (в ящиках, мішках, коробках та іншій упаковці) поки що є основним типом суден для перевезення вантажів між невеликими портами в усьому світі. Вантажі розміщуються в трюмах та на палубі.
Контейнеровози обладнані трюмами, що допускають перевезення стандартних контейнерів ІСО 3, 6, 9, 12 м. Типове судно вантажопідйомністю 60 тис. т може транспортувати 2000 шестиметрових контейнерів. Частину з них можна перевозити на палубі, а також у режимі рефрижераторів. Контейнеровоз може перевезти протягом року вантажів у 7 разів більше, ніж судно звичайного типу однакової вантажопідйомності.
Ліхтеровози — це система, яка включає велике судно-плав-базу, що перевозить декілька десятків малих суден, які можуть входити в гирла річок за рахунок осадки (не більш 4 м), підходити до будь-яких мілководних причалів. Як правило, малі судна є несамохідними баржами з вантажопідйомністю від 200 до 1000 т. Плавбаза обладнана потужним підйомником, за допомогою якого вона піднімає або опускає завантажені баржі з палуби до рівня води. Найбільші ліхтеровози здатні перевозити до 246 барж, що містять по 832 т вантажу. Плавбаза ніколи не входить у порт, а перебуває на рейді поза портовими спорудами.
Судна ролкерного типу дають можливість автомобілям або іншій самохідній техніці в´їжджати через аппарель — частину борту, що опускається до рівня причалу. Ролкери є зручною формою взаємодії різних видів транспорту, за якої автомобілі не розвантажуються і перевантаження вантажів не потрібне, ролкери особливо активно використовуються при перевезенні нових легкових автомобілів.
Поромна переправа дає змогу також без перевантаження транспортувати до 100 вагонів одночасно або відповідну кількість легкових чи вантажних автомобілів.
Танкери використовуються для перевезення сирої нафти та інших наливних вантажів. Найбільші труднощі завдає портам обробка великотоннажних танкерів і супертанкерів. Для них необхідне спорудження спеціальних портів із глибоководними підходами, а також терміналів із великими міскостями для перекачування вантажу.
У міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден: регулярне, у вигляді лінійного судноплавства, і нерегулярне, у вигляді трампового судноплавства.
Лінійне судноплавство — це регулярні перевезення за оголошеним розкладом між завчасно визначеними портами. Вантажний потік лінійного судноплавства складають, в основному, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозять невеликі партії вантажів, в основному це готові вироби і напівфабрикати.
Морське сполучення між певними портами називається лінією. Розрізняють такі типи ліній:
— односторонні — характеризуються тим, що на них працюють судна тільки одної країни чи одної судноплавної компанії;
— двосторонні, на яких працюють судна двох країн (за узгодженням) або двох судноплавних підприємств;
— конференціальні, на яких працюють судна двох чи більше компаній з однієї чи різних країн.
У 1974 р. у рамках ООН був розроблений Кодекс поведінки лінійних конференцій. За цим Кодексом конференцією визнається група, що складається з двох і більше перевізників, які надають послуги з міжнародних лінійних перевезень вантажів на певному напрямку і мають домовленість про загальні тарифні ставки, права та обов´язки членів конференції та інші умови.
Усі члени лінійної конференції користуються єдиними тарифами. Ставки у тарифах встановлюються за одиницю маси чи об´єму вантажу. Під час розрахунку фрахту лінійний перевізник має право вибору щодо використання масової чи об´ємної ставки тарифу, виходячи з принципу найбільшого фрахту для судна. На практиці це означає, що перевізник при калькуляції провізної ціни встановлює питомий завантажувальний об´єм (об´єм вантажу ділиться на масу). Якщо питомий завантажувальний об´єм більший за одиницю, то до такого вантажу застосовується ставка за одиницю об´єму, якщо менший — плата стягується за одиницю маси. У разі перевезення дорогих ван тажів перевізник може стягувати плату за фрахт, що обчис люється як відсоток від декларованої вартості вантажу (зви чайно 3—5%).
До переваг лінійного судноплавства належать: регулярність, дотримання розкладу руху, порівняно стабільні ціни, експлуатація спеціалізованого тоннажу, наявність широкої мережі агентів. Однак воно потребує значних витрат і тому тарифи лінійних перевізників вищі, ніж фрахтові ставки при трампо-вих перевезеннях.
Лінійні судна перевозять переважно дрібні партії вантажів від великої кількості відправників до великої кількості одержувачів. Тому лінійні компанії приймають вантажі для перевезення задовго до підходу судна. Вони зберігають їх на своїх складах, організовують і оплачують завантаження та розвантаження. Вартість цих послуг включається в оплату за транспортування.
Залежно від режиму лінії діляться на термінові, у розкладах яких указуються точні дати приходу і відходу суден по кожному порту, і регулярні. У розкладах руху суден регулярних ліній зазначаються тільки періоди заходів і відходів суден: один раз у тиждень, декаду, місяць.
Головним документом у морських перевезеннях є коносамент. Коносамент — це документ, що видається перевізником, і засвідчує прийняття вантажу до перевезення із зобов´язанням доставити його в порт призначення та видати його законному одержувачу. Коносамент виконує три основні функції:
— є договором морського перевезення в лінійному судноплавстві;
— виконує функцію розписки перевізника про приймання вантажу;
— є товаросупровідним документом.
Перша функція коносамента полягає в тому, що він є єдиним доказом наявності договору морського перевезення між вантажовідправником і судновласником. Цю функцію коносамент виконує під час перевезень товарів на суднах регулярних ліній або поставки вантажів окремими партіями, недостатніми за своїми розмірами для використання всього судна чи його частини. Під час перевезень трамповими суднами коносамент виконує тільки дві останні функції — слугує розпискою про отримання вантажу та товаророзпорядчим документом.
Друга функція коносамента надає право власникові оригіналу розпоряджатися вантажем, що робить його товаророзпорядчим документом. Це означає, що тільки особа, вказана у коносаменті, чи власник коносамента на пред´явника, може вимагати від судновласника видачі товару, зазначеного у коносаменті, і розпоряджатися цим товаром. Щоб продати товар, який перебуває в дорозі і представлений коносаментом, товаророзпоряднику достатньо продати або передати свої права за коносаментом.
Виконуючи третю функцію, коносамент є розпискою судновласника чи його уповноваженого, яка засвідчує, що певні товари у вказаній кількості і в певному стані завантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення. На коносаменті обов´язково має бути вказівка судноплавної компанії "вантаж на борту", "вантаж завантажений" чи "вантаж прийнятий до завантаження".
У коносаменті містяться відомості про назву судна, його власника, тоннаж судна, найменування портів завантаження та розвантаження, суму фрахту з вказівкою, де проводиться оплата фрахту — в порту завантаження чи в порту призначення, кількість виданих екземплярів коносамента. Він підписується капітаном судна чи судновим агентом. На звороті лінійного коносамента зазвичай друкуються умови договору перевезення. Повний комплект коносаментів складають три копії і три оригінали. Один оригінал пред´являють до оплати у банк, інші видаються перевізнику, відправникові й одержувачу, як і копії, які відсилають також і в порт відправлення, порт призначення і на митницю.
До коносамента додають:
— маніфест, що містить опис коносаментів партій вантажів для організації розвантаження;
— завантажувальний ордер, який видає відправник капітанові;
— штурманська розписка, на основі якої виписується коносамент;
— акт-повідомлення, що є підставою для пред´явлення претензій у разі, якщо вантаж зазнав пошкоджень під час перевезення.
Відповідно до зазначеної в коносаменті особи, яка має право одержати вантаж, вони поділяються на іменні, ордерні і на пред´явника. За іменним коносаментом вантаж одержує особа, на чиє ім´я цей документ виписаний. Ордерний коносамент видається за "наказом відправника", "наказом одержувача" (його передача можлива за передавальним написом першого і другого). Коносамент на пред´явника передається простим врученням. Коносамент укладається в декількох екземплярах, про кількість яких робиться помітка на кожному з них. Після видачі вантажу за одним з екземплярів інші втрачають силу.
Залежно від видачі коносамента на завантажений на судно вантаж або зданий на склад для відвантаження коносаменти бувають бортові й коносаменти на вантаж, прийнятий до перевезення.
Наскрізний коносамент — це документ, на підставі якого вантажі транспортуються з порту навантаження в пункт призначення двома або більше судноплавними лініями, що взаємодіють відповідно до угоди. Таким документом може оформлятись перевезення й іншими видами транспорту.
Коносамент, який не містить будь-яких застережень перевізника, що ставлять під сумнів кількість прийнятого до перевезення вантажу або вказують на дефекти щодо втрати якості товару і упаковки, називається чистим коносаментом.
Щоб забрати вантаж із кінцевого пункту призначення, а також для індосування коносамента, потрібен тільки один оригінал коносамента. Якщо індосовано один із оригіналів коносамента, то решта оригіналів втрачають юридичну силу.
У тому разі, коли вантажоодержувач продає не всю партію товару за коносаментом, а тільки її частину, або коли партія товару продається одночасно кільком покупцям, він може розділити коносамент на кілька частин і кожному покупцеві виписати частковий коносамент, чи делівері, — ордер, за яким кожен клієнт може отримати відповідну частку вантажу.
Трамповими називаються судна, які здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і направляються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна транспортують в основному масові вантажі: деревину, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти та інші вантажі, що перевозяться навалом чи наливом. Більшість трампових суден універсальні і можуть транспортувати і генеральні вантажі — упаковані та неупаковані товарно-штучні вантажі (обладнання, хімікати, апаратуру, металовироби, автомашини, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку). Таким чином, на цих суднах під вантаж може бути надано все судно або його частина, або певні вантажні приміщення.
Договір на перевезення вантажів трамповими суднами укладається у вигляді чартеру. Сторонами у чартерному договорі є фрахтувальник (вантажовідправник чи його представник) і фрахтівник (перевізник чи його представник). Основні пункти чартерного договору такі:
— час і місце укладання чартеру;
— повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру);
— назва й опис судна;
— право заміни вказаного спочатку терміну;
— вид вантажу;
— місце завантаження та розвантаження;
— умови завантаження та розвантаження, у т. ч. умови оплати демереджу — грошового відшкодування, яке сплачує фрахтувальник судновласнику за простій судна під завантажувальними роботами понад встановлений у чартері термін, і диспачу — премії, яка виплачується судновласником фрахтувальникові за дострокове завершення вантажних робіт;
— порядок оплати фрахту;
— термін подачі судна, у т. ч. канцелінг — кінцевий строк подачі судна під завантаження, у разі недотримання якого фрахтувальник має право розірвати чартер;
— інші умови (льодове застереження, застереження щодо
обставин нездоланної сили тощо).
Багатовікова практика торгового мореплавства привела до створення типових договорів перевезення, які називаються проформами чартерів. На основі проформ чартерів, що розробляються перевізниками, або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення конкретних вантажів у певних напрямках. У торговому мореплаванні застосовують такі види фрахтування судна:
— фрахтування на один рейс, за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи кількох портів відправлення в один чи кілька портів призначення;
— фрахтування на послідовні рейси використовується під час перевезень великої кількості однорідного вантажу в одному і тому ж напрямку кількома послідовними рейсами;
— фрахтування за генеральним контрактом, за яким судновласник зобов´язується протягом конкретного періоду часу перевезти певну кількість товару;
— фрахтування на умовах тайм-чартеру — договір про оренду судна, коли все судно чи його частина надаються на конкретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов´язаний тільки утримувати судно у справному стані та сплачувати платню екіпажу. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику;
— фрахтування на умовах димайз-чартеру — це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальнику на визначений термін разом із командою, члени якої стають працівниками наймача, котрий бере на себе усі витрати з експлуатації судна, у т. ч. зарплату екіпажу й орендну плату судновласнику;
— фрахтування на умовах бербоут-чартеру — це оренда судна без екіпажу; фрахтувальник бере на себе усі витрати на його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також договором купівлі-продажу. Після завершення розра хунків фрахтувальник стає власником судна.
Грошова сума, що виплачується фрахтувальником фрахтівникові за перевезення вантажу трамповим судном, визначається розміром фрахтової ставки. Фрахтові ставки складаються залежно від ринкової кон´юнктури та встановлюються безпосередньо судновласником.
Контейнерні перевезення морем. Останнім часом у міжнародній торгівлі для перевезень генеральних вантажів морем часто використовуються контейнери.
Стандартний контейнер — це металевий ящик (зі сталі чи алюмінію) з подвійними дверцятами з одного боку. У нього може бути вміщений вантаж загального призначення. Більшість контейнерних перевезень проводиться у контейнерах двох типів:
1. Двадцятифутовий контейнер — місткістю ЗО м3. Максимальне завантаження — 18 т. Внутрішні розміри: довжина — 5,89 м, ширина — 2,32 м, висота — 2,23 м (дверцята: ширина — 2,30 м, висота — 2,14 м).
2. Сорокафутовий контейнер місткістю 60 м3 із максимальним завантаженням на 30 т. Внутрішні розміри: довжина — 12 м, ширина — 2,32 м, висота — 2,23 м (дверцята: ширина — 2,30 м, висота — 2, 23 м). Ці розміри можуть варіюватися залежно від виробника. Потрібно завжди вказувати точні параметри для великогабаритних і спеціальних предметів перевезення.
Надання послуг зі здійснення контейнерних перевезень вимагає спеціального оснащення та спеціального обладнання портів підйомними та розвантажувальними установками. Сьогодні для перевізника контейнерні перевезення є економними — вони значно скорочують час завантаження та розвантаження суден. Географія контейнерних перевезень суттєво розширюється.
Для вантажовідправника основна перевага полягає у зменшенні ризику втрат, крадіжки чи пошкодження вантажу завдяки безпечнішій системі перевезень, а також у тому, що практично зводиться до нуля ризик затримки у порту розвантаження для подальшого перевезення сушею. Товари, що легко складуються, можуть доставлятися у простій упаковці, що дозволяє зекономити двічі: на нескладній упаковці та на транспортних витратах, які залежать від маси вантажу і його габаритів. Під час заповнення контейнера вантажовідправник часто користується послугами транспортно-експедиційного агентства, яке може сформувати "збірний контейнер", використовуючи його для завантаження кількох партій вантажів від різних вантажовідправників.
У разі повного завантаження контейнера коносаменти виписуються безпосередньо перевізниками вантажів. Коли ж формується так званий збірний контейнер, виписуються коносаменти на кожну індивідуальну партію й один зведений коносамент на весь контейнер, який видається вантажовідправнику, що приєднався останнім.
Перевезення вантажів за коносаментами раніше регулювалось Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносаменти 1924 p., відомою як Гаазькі правила і доповненою Протоколом про поправки до конвенції, прийнятої в Брюсселі в 1968 р. У березні 1978 р. в Гамбурзі прийняли Конвенцію ООН про морське перевезення вантажів — Гамбурзькі правила, — яка містить низку доповнень як до коносаментів, так і до інших договорів перевезення, крім чартеру. Гамбурзькі правила замінили Конвенцію 1924 р. і Протокол 1968 р.
Морські перевезення пасажирів, їхнього багажу, транспортних засобів і ручної поклажі регламентуються Афінською конвенцією 1987 р.
Комплекс питань, пов´язаних з організацією міжнародних перевезень річками, регулюється Братиславськими угодами, укладеними річковими пароплавствами придунайських країн.
Учасниками першої з них — Угоди про загальні умови перевезення вантажів по ріці Дунай 1955 р. були пароплавства Болгарії, Угорщини, Румунії, СРСР і Чехословаччини. У 1966 р. до цієї Угоди приєдналися річкові пароплавства Югославії, а в 1968 р. — Австрії і ФРН. Наступним кроком було укладення у 1978 р. цими пароплавствами Міжнародної угоди про загальні умови перевезення контейнерів по р. Дунай. У 1979 р. ті самі пароплавства уклали угоду про міжнародні вантажні тарифи.
Залізничний транспорт
На залізничний транспорт припадає майже чверть загального обсягу світової зовнішньої торгівлі. Залізниці є найбільш рентабельним видом транспорту для перевезень вагонних партій вантажів навалом — кам´яного вугілля, руди, піску, сільськогосподарської продукції та лісоматеріалів — на далекі відстані. Останнім часом залізниці почали збільшувати число послуг з урахуванням специфіки клієнтів.
Було створено нове обладнання для більш ефективної обробки вантажів окремих категорій товарів, платформи для перевезення автомобільних причепів (рейсовий контрейлер), почали надаватися послуги в дорозі, такі як переадресування уже відвантажених товарів у інший пункт призначення прямо на маршруті й обробка товарів під час перевезення.
До переваг цього виду транспорту належить низька вартість перевезення (друга після найдешевшого водного транспорту), доступність для перевізників, учасників ЗЕД. За перевізною спроможністю залізничний транспорт посідає друге місце після водного, що свідчить про його значимість. Залізничний транспорт здатний перевозити великогабаритні вантажі, продукцію видобувної промисловості та інші найрізноманітніші вантажі.
До недоліків можна віднести недостатню надійність, це особливо актуально для нашої країни, з огляду на зношені залізничні колії та рухомий склад. Цілком зрозуміло, що низька швидкість перевезення є природним недоліком цього виду транспорту, хоча останнім часом вона істотно зросла.
Основним документом, що оформлює перевезення товарів залізницею з країни в країну, є залізнична накладна. Вона виконує функції договору про перевезення, товаророзпорядчо-го документа та підтвердження про прийом вантажу до перевезення. Цей документ не є зворотнім. Вантаж передається у розпорядження названого вантажоодержувача після пред´явлення ним документа, що засвідчує його особу. Оскільки у світі існує кілька систем залізничного сполучення, які відрізняються між собою шириною колії, габаритами локомотивів і вагонів, умовами перевезень тощо, то регулювання міжнародних залізничних перевезень здійснюється кількома незалежними одна від одної міжнародними конвенціями, кожна з яких застосовується конкретно до певної системи і визначає форму залізничної накладної.
Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), учасниками якої є 33 держави (більшість країн Європи, а також деякі країни Азії та Північної Африки). КОТІФ визначає умови перевезення вантажів, зокрема встановлює, що ставки перевізних платежів регулюються національними та міжнародними тарифами. Передбачено граничні строки доставки вантажів. Так, за правилами КОТІФ, загальні строки доставки вантажів складають для вантажів великої швидкості 400 км, а для вантажів малої швидкості — 300 км за добу. Разом з тим за залізницями зберігається право встановлювати для окремих сполучень спеціальні строки доставки, а також додаткові терміни при виникненні суттєвих ускладнень у перевезеннях та інших особливих обставин.
Граничний розмір відповідальності залізниць у разі недотримання цілісності вантажів, що перевозяться, у КОТІФ визначений у розрахункових одиницях Міжнародного валютного фонду — СПЗ (17 СПЗ за 1 кг маси брутто). Передбачено також, що спричинені простроченням у доставці збитки відшкодовуються вантажовласникові у межах трикратних провізних платежів.
Хоч СРСР і не був учасником КОТІФ, проте її положення, службові інструкції та інші нормативні документи використовувались і продовжують використовуватися під час перевезень наших зовнішньоторгових вантажів у країни Західної Європи і з цих країн в Україну. Між соціалістичними країнами Європи й Азії була укладена багатостороння транспортна конвенція — Угода про міжнародне вантажне сполучення (УМВС). УМВС визначає строки доставки вантажів, встановлює провізні платежі на дорогах країн відправлення та призначення за ставками внутрішніх тарифів, а під час руху транзитними шляхами — за транзитними тарифами. Відповідальність залізниць за недотримання цілісності вантажу настає у разі наявності вини перевізника, яку часто повинен довести вантажовласник. На відміну від КОТІФ, максимум відповідальності в УМВС не встановлений і відшкодування виплачується перевізником у межах дійсної вартості вантажу, вказаної у рахунку постачальника, чи оголошеної його цінності. Порушення та нецілісність вантажу мають бути підтверджені комерційним актом. У разі прострочення доставки залізниця сплачує штраф у відсотковому відношенні до провізної плати. Укладення договору міжнародних перевезень вантажів відповідно до положень УМВС оформляється накладною вказаної форми. Накладна УМВС складається з п´яти аркушів:
1. Оригінал накладної (супроводжує вантаж до станції призначення і видається одержувачу разом з п´ятим аркушем і вантажем).
2. Дорожня відомість (є документом залізниці, залишається у пункті призначення; видається стільки відомостей, скільки залізниць бере участь у перевезенні).
3. Дублікат накладної (видається відправникові після укладення договору перевезення).
4. Аркуш передачі вантажу (супроводжує відправлення до станції призначення, залишається у пункті призначення).
5. Повідомлення про прибуття вантажу до станції призначення (видається одержувачу разом з оригіналом і вантажем).
Форма залізничної накладної за УМВС відрізняється від аналогічного документа за КОТІФ. Тому під час оформлення перевезення з держав СНД, коли частина дороги проходитиме через європейські країни, накладна УМВС оформляється до прикордонної станції залізниці країни, що межує із СНД, де накладна УМВС буде переоформлена в накладну КОТІФ. Така сама процедура відбувається на прикордонних станціях і під час відправлення товарів у країни СНД. При міжнародних перевезеннях розрахунковою валютою тарифів є швейцарський франк. Окрім накладної, вантаж супроводжують відповідні товаросупровідні, товаророзпорядчі документи. Останнім часом відбувається перехід багатьох центральних і східноєвропейських країн від УМВС до КОТІФ.
Повітряний транспорт
Більше 10 % світового вантажообігу в наш час перевозить повітряний транспорт. Цей вид транспорту набуває все більшого значення. Найбільш швидкими темпами частка авіації у світових перевезеннях зростала у 80-ті роки XX ст.: із 1 % в 1985 р. до 10 % у 1992 р.
Хоча тарифи вантажних авіаперевезень набагато вищі залізничних або автомобільних тарифів, транспортування повітрям є ідеальним у тих випадках, коли основне значення має швидкість або/і коли необхідно досягти віддалених ринків. Серед вантажів, що найчастіше доставляються повітрям, — продукти, що швидко псуються (свіжа риба, живі квіти, фрукти), і невеликі вироби високої вартості (прилади, ювелірні вироби). Використання авіаційного транспорту дозволяє підприємствам знизити необхідний рівень товарних запасів, зменшити число складів, скоротити витрати на упаковку.
Перевезення вантажів повітряним транспортом оформляються авіавантажною накладною. Вона виконує такі функції:
1. Договору про повітряне перевезення.
2. Товаросупровідного документа.
3. Розписки авіакомпанії про прийом вантажу.
4. Митної декларації.
Авіанакладна заповнюється відправником під час здавання вантажу і вручається одержувачу. Вона складається з трьох оригіналів і дев´яти копій. Перший екземпляр оригіналу з поміткою "для перевезення" підписується відправником і вручається перевізникові. Другий екземпляр з поміткою "для одержувача" підписується відправником і перевізником і вручається одержувачу. Третій оригінал з поміткою "для відправника" підписується перевізником і повертається відправникові. Копії вручаються відправнику, одержувачу, перевізнику, в аеропорти відправлення та призначення і на митницю.
Для авіаперевезень авіанакладна — такий самий документ, як і коносамент для морських перевезень. Однак існують суттєві відмінності. Авіанакладна не є оборотним документом, її не можна індосувати (передати іншій особі за допомогою передавального підпису), вона не може бути документом, що засвідчує право власності на вантаж як такий. В авіанакладної немає оригіналу, що передається вантажоодержувачеві для надання йому права володіння товаром. Вантаж надається у розпорядження зазначеного вантажоодержувача після пред´явлення ним документів, що засвідчують його особу, підписаної квитанції та сплати необхідних зборів.
Коли повітряним шляхом відправляються вантажі різних відправників, то головний вантажовідправник виписує своєму агентові у кінцевому пункті прибуття не звичайну накладну, а зведену — із вказівкою на кожну окрему партію товару. Після прибуття вантажу агент передає його окремими партіями у розпорядження вантажоодержувачів, указаних у зведеній авіа-накладній. Як і в коносаменті, в авіанакладній має бути детальна інформація про вантажоодержувача і про товар, що транспортується.
Плата за авіафрахт зазвичай нараховується за масу в кілограмах, яка заокруглюється на півкілограма у більший бік. Коли співвідношення маси й об´єму вантажу перевищує 6 (для Великої Британії — 5), тоді плата стягується з огляду на об´єм вантажу.
Окрім авіанакладної, товар супроводжують необхідні това-ророзпорядчі документи.
До числа міжнародних угод по повітряному транспорту належить Конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписана у Варшаві в 1929 р. і доповнена такими протоколами: Гаазьким 1955 p., Гватемальським 1971 р. і Монреальским 1975 р. У ній беруть участь більшість країн світу. Варшавська конвенція застосовується в регулярних повітряних сполученнях. Правовою основою договору про повітряне перевезення в нерегулярних (чартерних) перевезеннях є положення Гвадалахарської конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1961 р.
З метою вирішення проблем комерційної і технічної експлуатації повітряного транспорту, забезпечення безпеки польотів у 1944 р. в Чикаго 52 держави підписали Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція). Для вирішення комерційних питань, зменшення конкуренції і розширення взаємодії авіакомпаній на міжнародних повітряних лініях у 1945 р. була створена спеціалізована неурядова організація — Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Ця організація координує діяльність авіакомпаній, регулює комерційні угоди між ними, удосконалює систему встановлення тарифів на світовому ринку повітряних перевезень.
На додаток до ІАТА в 1947 р. була створена організація цивільної авіації (ІКАО), що є спеціалізованою установою ООН. ІКАО покликана сприяти міжнародному співробітництву в цивільній авіації з метою забезпечення безпеки, регулярності й економічної ефективності міжнародних повітряних сполучень.
Важливе значення має порядок визначення відповідальності авіації за втрату, нестачу або ушкодження вантажу в процесі перевезення. Відповідальність визначається основними положеннями Варшавської конвенції 1929 р. зі змінами, внесеними в Гаазі в 1955 р. (Гаазький протокол). У наш час у практиці міжнародних повітряних перевезень Варшавсько-Гаазька система відповідальності авіаперевізника визнана більшістю країн світу.
Автомобільний транспорт
Вантажний автотранспорт постійно збільшує свою частку в міжнародних перевезеннях. Цей вид перевезень надзвичайно гнучкий щодо маршрутів і графіків руху. Вантажівки в змозі перевозити товар "від дверей до дверей", позбавляючи відправника зайвих перевезень. Вантажівки — рентабельний вид транспорту, коли йдеться про перевезення на невеликі відстані дорогих товарів. У багатьох випадках автотранспортні тарифи конкурентні порівняно з тарифами залізниць, але при цьому вантажівки звичайно забезпечують більш високу оперативність послуг, що надаються.
Для перевезення вантажів між країнами використовуються в основному великовантажні автомобілі з кузовом фургонного типу. Деякі види автомобілів мають фургони, обладнані холодильними установками, що дозволяє їм перевозити на міжнародних автотрасах вантажі, що швидко псуються.
Автотранспортом можуть здійснюватися збірні перевезення від різних товаровідправників різних товарів чи різних партій вантажів. Якщо вантаж має бути завантажений на кілька транспортних засобів або потрібно перевезти різні вантажі чи партії вантажів, то складається стільки накладних, скільки транспортних засобів використовується або скільки партій вантажів перевозиться.
Автомобільні тарифи встановлюються у розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від відстані і можуть передбачати певні надбавки, знижки та штрафи із встановленої суми.
Договір перевезення оформляється автодорожньою накладною. Повна її назва "Міжнародна товаротранспортна накладна", проте в оперативній роботі вона відома під назвою "накладна ЦМР (СМК)". її функції такі:
1) договір перевезення;
2) товаросупровідний документ;
3) розписка перевізника.
Автодорожня накладна оформляється в трьох екземплярах. У ній вказуються: дата відвантаження; назва вантажу, що підлягає перевезенню; ім´я й адреса перевізника; назва одержувача; строк доставки і розмір штрафу за затримку при доставці; вартість перевезення. Накладна підписується перевізником і вантажовідправником. Крім автодорожньої накладної з вантажем рухаються: товаросупровідні документи (пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості тощо), товаророзпорядчі документи (пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості) та інші документи, потрібні для ввозу товару у країну покупця та перетину кордонів транзитних країн.
Автомобільні перевезення регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (КДПВ) і Європейською угодою про міжнародні автомобільні перевезення небезпечних вантажів (ДОПОГ), що набули чинності відповідно у 1961 і 1968 pp. Учасниками цих угод є більшість країн.
З метою спрощення митних процедур у міжнародних автомобільних сполученнях європейських країн у 1959 р. була укладена Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення (МДП, Конвенція МДП). У 1975 р. була прийнята її нова редакція.
Трубопровідний транспорт
Трубопровід є транспортним засобом, що поєднується зі шляхом, по якому переміщується вантаж. У міжнародних перевезеннях в основному використовуються трубопроводи, по яких транспортується газ, нафта і продукти її переробки. Наразі функціонують як континентальні, так і декілька трансконтинентальних трубопроводів.
Транспортування нафтопродуктів трубопроводами обходиться дешевше, ніж залізницею, але дещо дорожче, ніж водою. Більшість трубопроводів використовуються власниками для транспортування їхніх власних продуктів.
Завдяки контейнеризації відправники все частіше вдаються до одночасного використання двох або більше видів транспорту. Контейнеризація — це завантаження товару в ящики або трейлери, що легко перевантажуються з одного виду транспорту на інший.
Рейковий контрейлер — це перевезення з використанням залізничного й автомобільного транспорту, судновий контрейлер — це перевезення з використанням водного й автомобільного транспорту. "Рейки-судно" — це перевезення з використанням водного і залізничного транспорту, "повітря-шосе" — це перевезення з використанням повітряного й автомобільного транспорту. Будь-який змішаний вид транспортування забезпечує відправнику певні вигоди. Наприклад, рейковий кон-трейлер обходиться дешевше, ніж автомобільні перевезення і водночас забезпечує гнучкість і зручність.
У 70-х роках XX ст. у рамках декількох міжнародних організацій проводилася розробка проекту угоди про договір прямого змішаного перевезення. У результаті цього в 1980 р. була прийнята Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
Міжнародні економічні відносини
Міжнародна економіка