Електронна бібліотекапідручники


Міжнародні економічні відносини

1.8.5. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні


У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. За опублікованими розрахунками загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить понад 40 млрд. дол. США, зокрема для металургії — 7; машинобудування — 5,1; транспорту — 3,7; хімії і нафтохімії — 3,3 млрд. дол. США. Така сума дала б змогу реконструювати пріоритетні галузі промисловості протягом 5 років. Але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є значно нижчими, ніж потреба в них. Так, загальний обсяг іноземних інвестицій в Україну на 1998 р. становив 747 млн. дол. США, а в 1999 p. — 551 млн. дол.

Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі здійснення яких весь ризик бере на себе інвестор. Проте Україна, як і раніше, посідає одне з останніх місць серед країн Східної Європи за обсягами прямих іноземних інвестицій. Збільшення портфельних інвестицій на сьогодні обмежено можливостями ринку державних цінних паперів та низькою ініціативою на ринку цінних паперів, емітованих підприємствами. Портфельні інвестиції у 1999 р. становили всього 62 млн. дол. США.

За даними журналу "Evromoney", у 1997 р. Україна посідала одне з останніх місць у Східній Європі за показником іноземних інвестицій на одну людину — 8 дол./люд. Нижчим цей показник був лише в Туркменії, Узбекистані, Вірменії та Македонії. Водночас в Угорщині цей показник становив 198 дол., в Латвії і Словенії — відповідно 160 і 170 доларів.

Унаслідок низької інвестиційної привабливості нашої країни загальна сума прямих іноземних інвестицій є незначною (див. табл. 1.8.3).

 

Таблиця 1.8.3. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну,

млн. дол. США

Рік

Обсяг прямих іноземних інвестицій

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій

1992

170

170

1993

200

370

1994

91

461

1995

283

750

1996

250

1000

1997

762

1762

1998

922

2684

1999

437

3121

 

Цікавою є структура прямих іноземних інвестицій в Україну, зокрема у 1998—1999 pp. (табл. 1.8.4).

 

Таблиця 1.8.4. Прямі іноземні інвестиції в Україну в 1998—1999 роках, тис. дол. США

Показники

1998 р.

1999 р.

Сукупний капітал нерезидентів в Україні на початок звітного періоду

2 063,00

632,87

2810,00

678,60

Збільшення капіталу нерезидентів, усього

922 393,65

754 823,60

У тому числі за рахунок:

 

 

Грошових внесків

571 018,79

358 541,20

Внесків у формі цінних паперів

1 854,41

112 468,70

Внесків у формі рухомого і нерухомого майна

298 808,77

217 389,20

Внесків у формі нематеріальних активів (придбання юридичних прав, ноу-хау тощо)

35 224,55

2 264,47

Переоцінки капіталу

72,83

1 509,65

Зменшення капіталу нерезидентів, усього

179 561,24

263 890,94

У тому числі через:

 

 

Вилучення грошових, майнових та інших внесків

143 796,00

173 376,30

Інші форми вилучення капіталу на підставі скасування угод із резидентами України

32 347,47

89 459,03

Курсова різниця

24 716,44

53 833,75

Сукупний капітал нерезидентів в Україні на кінець звітного періоду

2 781,00

748,84

3 247,00

887,40

Нараховані дивіденди за інвестиціями

70 005,05

8 390,60

У тому числі інвестору

61 491,17

5 467,70

Основними формами інвестування у 1999 р. були грошові внески (55 %), цінні папери (15 %) та внески у формі рухомого і нерухомого майна (30 %). Значним був обсяг вилученого нерезидентами капіталу. У 1999 р. кожен залучений долар іноземних інвестицій супроводжувався вилученням з економіки України майже 35 центів, проти 20 центів у 1998 р. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій на кінець 1999 р. сягнув понад 3,2 млн. дол., що в розрахунку на душу населення України становило 65 доларів США.

Провідні позиції в інвестуванні в Україну посідають США, Нідерланди, Німеччина, Російська Федерація.

Таблиця 1.8.5. Десять найбільших прямих інвесторів в економіку України у 1998—1999 роках

№ п/п

Країна

Частка в структурі надходжень прямих іноземних інвестицій, %

Місце

1998 р.

1999 р.

1998 р.

1999 р.

1

США

18,1

18,1

1

1

2

Нідерланди

9,6

9,2

2

2

3

Російська Федерація

6,6

8,9

5

3

4

Великобританія

7,1

7,5

4

4

5

Німеччина

8,2

7,1

3

5

6

Кіпр

5,3

6,0

7

6

7

Республіка Корея

6,6

5,2

6

7

8

Віргінські Острови

3,1

4,5

10

8

9

Швейцарія

3,2

4,1

9

9

10

Ліхтенштейн

3,7

2,5

8

10

 

Слід звернути увагу, що серед десяти найбільших прямих інвесторів є чотири офшорні зони — Кіпр, Віргінські острови, Швейцарія та Ліхтенштейн.

Практика залучення іноземних інвестицій в Україну засвідчує, що обсяг капіталовкладень значно відрізняється в різних її регіонах. Інвестори, як правило, надають перевагу промислово розвинутим і географічно вигідно розташованим регіонам. Так, у Києві зосереджено 30 % усіх прямих іноземних інвестицій у 1999р., у Київській області — 9,3 %; Запорізькій — 8,2 %; Одеській — 6,6 %; Дніпропетровській — 6,4 %; Донецькій — 6,4 %, в решті регіонів — 25,5 %.

Аналізуючи залучення іноземних інвестицій в Україну, можна зазначити, що галузева структура прямих іноземних інвестицій становить близько 55 % прямих іноземних інвестицій, з них до 2 % у первинному секторі, 53 % — у вторинному, в т.ч. у харчовій промисловості — 22 %, у машинобудуванні та металообробці — 13 %, у третинному секторі — майже 40 %, у т.ч. у сфері внутрішньої торгівлі — 21 %.

Загальновідомо, що інвестиційна активність та економічне зростання — взаємопов´язані процеси. Економічне зростання залежить від інвестиційної активності і навпаки.

Зростанню іноземного інвестування в будь-яку країну сприяє нормальний інвестиційний клімат.

Інвестиційним кліматом називається ситуація в країні з погляду іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Цей клімат формується багатьма факторами (факторами ризику), які можна об´єднати в такі три основні групи:

  • соціально-політична ситуація та її перспективи;
  • економічна ситуація та її перспективи;
  • зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

Перша група — соціально-політична ситуація — характеризує міцність державних інституцій, наступництво політичної влади, ступінь державного втручання в економіку, прагматичність державної політики, ефективність роботи державного апарату, схильність до націоналізації іноземного майна, традиції дотримання міжнародних угод тощо.

Економічна ситуація: загальний стан економіки, становище у валютній, фінансовій та кредитній сферах, митний режим та режим використання робочої сили, стійкість валютного курсу, податкові ставки та пільги тощо.

Третя група факторів — зовнішньоекономічна діяльність — охоплює чинне законодавство в галузі захисту інвестицій, формування та діяльності підприємств за участю іноземного капіталу, заходи з регулювання та обмеження їхньої діяльності, сукупність правових актів, які відображають державну політику щодо капіталовкладень з-за кордону тощо.

Значення кожного з ризиків можна оцінити в балах.

У табл. 1.8.6 наведені значення цих ризиків у балах за десятибальною системою оцінки (10 балів — надзвичайний ризик, 0 — ризику немає) для України, Росії, США у 1993 р.

Таблиця 1.8.6. Ризики для України, Росії, США у 1993 р.

Види ризику

Україна

Росія

США

Соціально-політичний

6,40

6,87

2,76

Економічний

7,50

7,00

4,10

Зовнішньоекономічний

7,10

5,20

Рейтинг України як надійного партнера залишається дуже низьким, про що свідчать порівняльні показники рейтингової оцінки ризику країни станом на березень 1999 р. (табл. 1.8.7).

1.8.7t

Згідно з таблицею, Україна знаходиться на позиціях аутсайдерів у рейтингу інвестиційної привабливості, що свідчить про складну ситуацію в її економіці, і зокрема у надходженні інвестицій. Якщо у 1998 р. Україна за загальним показником посідала 118 місце, то у 1999 р. — 126 місце. Причому високими залишаються як політичні, так і економічні ризики.

У 2000 р. сталися позитивні зрушення в іноземному інвестуванні в Україну. Цьому сприяла цілеспрямована політика Уряду, яка зміцнила довіру інвесторів до України. Вважається, що вибір інвестором місця вкладення капіталу обумовлюється переважно:

а) привабливістю країни з погляду витрат — вартості робочої сили, кадрових ресурсів, наявності розвиненої інфраструктури, розвиненості фінансових ринків, характеристики податкової системи;

б) привабливістю країни з погляду збуту — розвиненості місцевого ринку та стану конкуренції на ньому, відкритості країни для міжнародної торгівлі;

в) привабливістю країни з погляду особливостей культури, історичного розвитку, політичної стабільності.

В Україні багатьох з цих вимог не дотримується. Спеціалісти вважають, що основними перешкодами на шляху вкладення інвестицій в Україну є:

—нестабільність законодавства;

—значна зв´язаність економіки на колишніх республіках СРСР, переважно Росії;

—нерозвиненість інфраструктури, особливо транспортної та телекомунікаційної мереж;

—незбалансованість економіки;

—неспроможність влади дотримуватись взятих на себе зобов´язань;

—невідповідність організаційних управлінських форм світовим;

—економічна і політична нестабільність;

—корупція.

Переважно саме ці причини, що значною мірою залежать від держави, стримують ширший доступ інвестицій в Україну. Тому в Україні, де більшу частину економіки контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною і політичною проблемою.

Для покращання інвестиційного клімату необхідні:

  • зрівнювання у правах інофірм і національних підприємств, розширення податкових пільг тощо;
  • створення та ефективне використання вільних економічних зон, сприяння інвестиціям у провідні галузі промисловості;
  • розвиток системи страхування інофірм;
  • визначення пріоритетів інвестування;
  • підтримка і заохочення з боку держави фірм та підприємств, котрі сприяють інвестиціям в українську економіку;
  • розширення міжнародної співпраці в галузі сприяння капіталовкладенням та гарантування інвестицій;
  • активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні;
  • створення умов для активізації вітчизняного бізнесу;
  • поглиблення ринкових реформ;
  • удосконалення чинного законодавства в галузі зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення контролю з боку держави за його дотриманням.


Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
Міжнародні економічні відносини
Міжнародна економіка