пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Міжнародні економічні відносини

Теорія співвідношення факторів виробництва


А. Сміт та Д. Рікардо пояснювали міжнародну торгівлю існуванням абсолютних та порівняльних переваг у виробництві товарів, а головним фактором, що впливає на виробництво товарів, вони вважали працю. Ціна товару, на їхню думку, залежала тільки від трудових витрат, тобто вони дотримувалися трудової теорії вартості.

У середині 20-х pp. шведські економісти-неокласики Елі Хекшер (Eli F. Hecksher, 1879—1952) та Бертіл Олін (Bertil Ohlin, 1899— 1979) розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорії Хекшера — Оліна (Hecksher-Ohlin Theory). Не відмовляючись від трудової теорії вартості, вони доповнили її положенням, що у створенні вартості беруть участь, крім праці, також й інші фактори виробництва, такі як земля та капітал.

Згодом положення теорії Хекшера — Оліна були математично підкріплені Полом Самуельсоном (Paul Samuelson, 1915). Він визначив жорсткі передумови, з дотриманням яких твердження Хекшера — Оліна ставало повністю коректним. Самуельсон припускав, що:

1)існують дві країни, два товари та два фактори виробництва (звичайне спрощення 2x2x2);

2)пропозиція факторів у кожній країні фіксована та їх переміщення можливе між секторами всередині країн, але не між країнами;

3)країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю факторами виробництва;

4)в обох країнах технологія така, що забезпечується незмінний ефект масштабу.

Зміст теорії Хекшера — Оліна, за словами Б. Оліна, такий: "Товари, які потребують для свого виробництва значних затрат (надлишкових факторів виробництва) та невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням факторів у оберненій пропорції. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортуються дефіцитні фактори виробництва" (Ohlin, 1933, p. 92). Або, інакше, країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.

Щоб довести правильність цього твердження, необхідно насамперед визначити, що розуміють під надлишком факторів виробництва та інтенсивністю їх використання.

Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї більше, ніж у решті країн світу.

Продукт вважається працемістким, якщо частка затрат на робочу силу в його вартості більша, ніж у вартості інших продуктів.

Теорія Хекшера — Оліна, яка пояснює структуру міжнародної торгівлі, починається зі спеціального розділу, присвяченого причинам міжнародних відмінностей у цінах до встановлення торгових відносин. Хекшер та Олін стверджували, що джерелом відмінностей порівняльних витрат є співвідношення факторів виробництва, а не відмінності у попиті або технології в різних країнах. Якщо в Америці 1 ярд сукна коштує 2 бушелі пшениці, а у решті країн — менше від бушеля, то це передовсім має пояснюватися тим, що в Америці відносно більше факторів, які інтенсивно використовуються у виробництві пшениці, та відносно менше факторів, які інтенсивно застосовуються у виробництві сукна, ніж в інших країнах. Хай "земля" — фактор, який інтенсивніше використовується у виробництві пшениці, а "праця" — для виробництва сукна. Хай усі витрати можна звести до затрат праці та землі (наприклад, для виробництва добрив, необхідних для пшениці, потрібно витратити певну кількість землі та праці, так само як і на виготовлення пряжі для виробництва сукна). Тоді, якщо США експортують пшеницю та імпортують сукно, з теорії Хекшера — Оліна випливає, що це відбувається внаслідок працемісткості сукна і "землемісткості" пшениці та внаслідок того, що пропозиція землі у США більша від пропозиції землі в інших країнах, а пропозиція праці у США менша від пропозиції праці в інших країнах. Тут мають на увазі не абсолютну, а відносну забезпеченість факторами:

1)у США на одного працівника припадає більше придатної для оброблення землі, ніж у решті країн світу;

2)частка США у загальній площі землі у світі вища, ніж її частка у сумарному обсязі робочої сили.

У такій ситуації (за інших однакових умов) оренда землі у США має коштувати менше, ніж в інших країнах, а працівники повинні претендувати на вищу порівняно з іншими країнами заробітну плату. Дешевизна землі більшою мірою знижує витрати виробництва у землеробстві, ніж у виробництві сукна. І навпаки, дефіцит робочої сили веде до відносного подорожчання сукна в США. Саме цим, за теорією Хекшера — Оліна, пояснюється відмінність цін, яка існувала до встановлення торгових відносин. Саме відмінності у відносній забезпеченості факторами виробництва та у характері їх використання зумовлюють експорт США пшениці, а не сукна та імпорт сукна, а не пшениці після встановлення торгових відносин.

Проілюструємо теорію Хекшера — Оліна за допомогою графіків (рис. 1.5.11).

 1.5.11

Рис. 1.5.11. Теорія Хекшера — Оліна 

 

Оскільки США — земленасичена країна, а пшениця — більш землемісткий продукт, то крива виробничих можливостей США розміщена ближче до вертикальної осі. Щодо Англії, яка має надлишок робочої сили та сукна, що є працемістким товаром, то крива виробничих можливостей Англії розміщена ближче до горизонтальної осі. Згідно із третім припущенням Поля Самуельсона передбачається, що країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю факторами виробництва, отже, можна припустити, що споживачі й у США, і в Англії мають смаки настільки однакові, що крива байдужості, яка визначає усі сполучення двох товарів, що забезпечують споживачу однаковий рівень корисності, буде однаковою для обох країн (рис. 1.5.11, а).

Крива байдужості 1 буде дотикатися до кривої виробничих можливостей Англії у точці А та США — у точці А´. Отже, крива байдужості 1, точки А та А´ — це максимально можливі обсяги виробництва та споживання кожної з країн за умови відсутності торгівлі між ними, а дотичні Р та Р´ визначають відносні ціни на пшеницю та сукно у США та Англії, оскільки, як видно із графіка, Р < Р´, Англія має відносну перевагу у виробництві сукна, а США — у виробництві пшениці.

З розвитком міжнародної торгівлі праценасичена Англія буде спеціалізуватися на виготовленні працемісткого товару — сукна, а земленасичені США — на виробництві землемісткого товару — пшениці (рис. 1.5.11, б). Точки, які визначають максимально можливі обсяги виробництва та споживання, перемістяться по кривій виробничих можливостей Англії вниз від А до В, а по кривій виробничих можливостей США догори від А´ до В´. Спеціалізація країн буде тривати доти, доки вони не досягнуть рівня загальної еквівалентної відносної світової ціни Pw, яка буде знаходитися між внутрішніми відносними цінами кожної з країн до початку торгівлі, тобто Р < Р < Р´. Графічно Рш буде дотичною до меж виробничих можливостей обох країн та нової кривої байдужості 2, яка розміститься вище від кривої байдужості 1, що свідчить про загальне зростання споживання. Англія, експортуючи ВС сукна у США та імпортуючи СЕ пшениці із США, досягне балансу попиту та пропозиції у точці Е. США, експортуючи В´С пшениці в Англію та імпортуючи СЕ´ сукна із Англії, забезпечать баланс попиту та пропозиції у точці Е´, яка збігається із точкою Е. Експорт сукна Англією дорівнює його імпорту США ВС = СЕ´, а експорт пшениці США дорівнює її імпорту Англією В´С = СЕ.

Точка Е порівняно із точкою А передбачає більше споживання імпортної пшениці, та менше — "свого" сукна. Тим не менше, Англія виграє від міжнародної торгівлі, оскільки її нова крива байдужості 2 розміщується вище і показує зростання споживання. Аналогічно і для США: незважаючи на те, що точка Е´ порівняно із точкою А´ передбачає менше споживання своєї пшениці та більше — імпортного сукна, США виграють, оскільки їх споживання внаслідок міжнародної торгівлі зросте на рівень нової кривої байдужості 2. І США, й Англія виграють від міжнародної торгівлі, оскільки їх крива байдужості 2 перемістилася на графіку догори.

Висновки

1.Фактороінтенсивність визначає відносні затрати факторів виробництва на створення певного товару.

2.Факторонасиченість визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва.

3.Згідно з теорією співвідношення факторів виробництва Хекшера — Оліна різниця у відносних цінах на товари у різних країнах і, отже, торгівля між ними пояснюються різною відносною наділеністю країн факторами виробництва. Кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона має надлишкові фактори виробництва, та імпортує ті товари, щодо яких у неї відносна нестача факторів виробництва.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
Міжнародні економічні відносини
Міжнародна економіка