пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Міжнародні економічні відносини

Валютно-кредитні інструменти


Сучасна модель регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою валютно-кредитних інструментів об´єднує сукупність елементів валютного ринку, відносин експортерів та імпортерів з банками, системи національного та міждержавного валютного регулювання. У будь-якій державі співвідношення елементів, які використовуються, та роль кожного з них відрізняються залежно від стану зовнішньоекономічних зв´язків, рівня конвертованості національної валюти, принципів зовнішніх розрахунків та кредитування, особливостей національного механізму державного регулювання у цілому, а також ступеня залучення у міжнародну валютно-фінансову сферу. У зв´язку з цим умови здійснення експортно-імпортних операцій багато в чому залежать від сукупності елементів регулювання валютного ринку, які використовуються, рівнів валютного курсу, позикового процента та умов надання кредиту, способів валютної інтервенції тощо.

До валютно-кредитних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі належать наступні:

— зміна валютного курсу шляхом його ревальвації або девальвації;

—валютні обмеження;

—валютна інтервенція за допомогою маніпуляції державним банком валютними ресурсами та процентними ставками;

—маневрування банківськими процентними ставками;

—набір правил та норм, які регулюють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніх валютних ринках. Їх мета — полегшення процесів міжнародної торгівлі стосовно забезпечення зовнішньоторговельних розрахунків, впорядкування кредитування експортно-імпортних операцій і отримання максимальної вигоди учасниками зовнішньоторговельних угод.

Валютний курс (ВК), що виступає як відношення національної грошової одиниці до грошових одиниць інших країн, є найважливішим інструментом валютного регулювання. Головна функція ВК — забезпечення пропорційності обміну валют, базою якої є їх купівельна сила відносно товарів всередині країни. ВК залежить від статусу національної валюти, рівня її конвертованості, тобто можливості вільно та необмежено обмінюватись на інші іноземні валюти. Конверсія може бути повною (безперешкодний обмін на будь-яку іноземну валюту) або частковою, коли можливість обміну обмежується деякими видами валют та операціями міжнародного платіжного обороту. На відміну від часткової, повна конверсія включає як внутрішню, так і зовнішню оборотність у всьому її обсязі. Внутрішня конвертованість валюти не обмежує обміну національної валюти юридичними та фізичними особами певної країни на своєму внутрішньому ринку. У деяких державах нерезиденти можуть обмежуватись щодо використання іноземної валюти; нерезидентам можуть надаватись гарантії з переведення національної валюти в іншу валюту, а у резидентів певної країни ця можливість відсутня. Зовнішня конвертованість надає можливість використовувати зароблені у цій країні грошові кошти юридичними та фізичними особами, як на внутрішньому ринку, так і за його межами. Конвертованість валюти визначається, головним чином, рівнем розвитку внутрішнього товарного виробництва. Зовнішня конвертованість більше, ніж внутрішня, загострює конкуренцію, деформує структуру економіки, сприяє вивозу прибутку за межі країни її отримання.

Котирування валют — це встановлення курсів іноземних валют відносно національної, яке здійснюється державними (національними) та великими комерційними банками прямим або непрямим методом. Пряме котирування (в усіх країнах, крім Великобританії) означає, що одна одиниця іноземної валюти виражається у відповідній кількості одиниць національної валюти; непряме котирування — обернена величина, коли за одиницю приймається національна валюта, яка виражена в певній кількості іноземної (у Великобританії).

Найбільш розповсюджений спосіб використання ВК для регулювання зовнішньоторговельного обороту полягає у зміні його шляхом девальвації або ревальвації. Ці методи країни використовують в умовах гострої конкурентної боротьби на зовнішніх ринках, а також в умовах суттєвого відхилення рівня інфляції у рамках фіксованих ВК, коли ринковий курс тривалий час і у відчутних розмірах відхиляється від валютного паритету.

Девальвація — офіційне заниження курсу національної валюти; використовується з метою вирівнювання зовнішньоекономічного балансу шляхом збільшення експорту та скорочення імпорту завдяки зростанню цін на імпортну продукцію. У цих умовах в експортерів з´являються значні переваги при обміні заробленої валюти на національну. Одночасно внаслідок подорожчання імпорту товарів скорочуються обсяги другорядних імпортних поставок у країну. Наприклад, Японія у 60—70-ті роки завдяки заниженому курсу ієни та зниженню цін на імпортну продукцію, змогла проникнути та закріпитись на багатьох світових ринках. Уряд Японії з метою скорочення експорту і надалі декілька разів знижував курс ієни до долара США. Проте, внаслідок девальвації, особливо в результаті різкого зменшення курсу національної валюти, може статися більше знецінення її порівняно з внутрішнім, яке створить сприятливі умови для використання валютного демпінгу — спекулятивних операцій на зовнішньому ринку з метою отримання прибутку за рахунок зміни валютного курсу.

Ревальвація — підвищення офіційного курсу національної валюти відносно іноземних, яке супроводжується стриманням розвитку експорту, його подорожчанням з одночасним здешевленням імпорту. Це асиметричний девальвації процес. Ревальвація нерідко підштовхується діями інших держав, які бажають підсилити конкурентоспроможність своїх товарів на ринках країн з активним торговельно-платіжним балансом. Наприклад, ФРН змушена була під активним тиском країн-конкурентів (США, Англії, Франції) ревальвувати західнонімецьку марку і затримати розвиток експорту у 60-ті роки; у 70-ті роки у країнах ЄС були переглянуті валютні паритети більшості розвинених країн, тобто рівень обмінного курсу валют, який вирівнює купівельну спроможність кожної з них з обмеженням припустимих границь коливань ("валютний коридор"), і розповсюджена система "плаваючих" ВК, границі коливань яких не обмежені. Цей процес значно розширив можливості використання інших заходів валютного впливу на міжнародні розрахунки — валютних інтервенцій, маневрування процентною ставкою, валютних обмежень.

Валютні обмеження — система правил, що регламентують операції з валютними цінностями, зокрема з національною та іноземною валютами, золотом, цінними паперами тощо. Вони включають заходи з регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, репатріації прибутків, часткову або повну заборону вільної купівлі та продажу іноземної валюти. Валютні операції у цьому випадку зосереджуються у центральних (національних) або спеціально уповноважених банках. Метою валютних обмежень є скорочення зовнішнього оборотного капіталу, яке впливає на попит на національну валюту та зовнішньоторговельні операції на поточних рахунках шляхом обмеження кількості валюти, яку дозволяється вивезти за кордон під час туристичних подорожей.

Таким чином, ВК є опосередковуючою ланкою прямого адміністративного втручання держави у зовнішню торгівлю, яке за суттю являє собою систему валютного контролю. У рамках Статуту МВФ (ст. VIII) валютний контроль може мати лише обмежене значення (з метою захисту національної валюти) і не перешкоджати проведенню поточних операцій, конвертованості національної валюти для нерезидентів, тобто функціонуванню валютного ринку. Проте засоби та методи, які реалізуються через протекціоністські заходи, валютні обмеження та конвертованість валюти, повертаються державам величезними додатковими затратами, які руйнують економіку, вносять дисбаланс у відносні ціни на товари та послуги, а також позбавляють їх переваг вільної міжнародної торгівлі.

Валютна інтервенція реалізується у вигляді цільових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти центральними банками з метою обмеження (підвищення, зниження, підтримки) курсу національної валюти. Сполучення валютної інтервенції на зовнішніх валютних ринках з рівними за величиною та протилежними за напрямком операціями на внутрішньому відкритому ринку цінних паперів, яке застосовується з метою виключення взаємовпливу внутрішньої і зовнішньої грошово-кредитної політики, називається "стерилізацією".

Маневрування банківськими процентними ставками впливає на переміщення ліквідних коштів з однієї країни в іншу, а також сприяє зміні ВК.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
Міжнародні економічні відносини
Міжнародна економіка