пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Дидактика

§ 4. Методи контролю, перевірки й оцінки навчальних досягнень учнів


З´ясуємо суть деяких понять, що вживаються в даному матеріалі. Перевірка — це процес зіставлення того результату навчання, яким фактично володіє учень, із запланованим, це встановлення факту наявності чи відсутності знань, умінь і навичок. Оцінка навчальної успішності учнів ґрунтується на порівнянні тих результатів навчання, яких вдалося досягти, з тими, які планувалися на початку вивчення даного матеріалу і на визначенні співвідношення цих результатів. Контроль, за засвоєнням знань означає: нагляд, спостереження за учнем і пере­вірку його знань.

Функції контролю, перевірки і оцінки навчальних досягнень, учнів. Ці функції оцінки знань учнів різнопланові. Учитель отримуєм інформацію про те, що учні знають, що вони розуміють правильно, і що неправильно, чи, можливо, матеріал взагалі не засвоєний. Зрештою, він критично оцінює і свою роботу, вносить зміни, коректує свої дії, визначає напрями подальшої, спільної з учнями діяльності. Інформацію одержує й учень, він бачить, що засвоїв добре, а над чим ще по­трібно працювати. Учень порівнює себе, свої успіхи і свої невдачі на фоні інших учнів і на цій основі продовжує свою подальшу діяльність виробляючи в собі наполегливість і працьовитість, позитивне ставлення до навчання, формуючи цим ставлення інших, своїх товаришів,батьків, учителів до себе. Систематичний контроль знань сприяє пере­веденню учня зі статусу того, кого вчать, у статус того, хто вчиться, тобто з об´єкта навчання в суб´єкт навчально-пізнавальної діяльності. Саме завдяки цьому контроль успішності сприяє розвиткові пам´яті, мис­лення, уяви, розвиткові його емоційно-вольової сфери і тих психічних і новоутворень, які характерні для даного вікового періоду учнів, єктивна і справедлива оцінка є важливим стимулом у навчальній щ учня. Але функції стимулу вона буде виконувати тільки тоді, коли разом з об´єктивністю і справедливістю сприятиме виробленню позитивного ставлення до навчання.

Виділяють поточний, тематичний і підсумковий контроль, перевірку і оцінку знань учнів.

Поточна перевірка знань учнів є необхідним елементом навчального процесу і проводиться на кожному уроці, вона служить меті одержання оперативної інформації, на основі якої учитель визначає свою наступну діяльність, свої подальші дії. Дуже часто поточна перевірка знань є тим кроком, а отже, і основою, на якій розпочинається вивчен­ня нового матеріалу. Тематична перевірка полягає у забезпеченні конт­ролю за засвоєнням усієї теми, що має велике значення для системати­зації та узагальнення знань.

Підсумковий контроль має за мету дати об´єктивну інформацію про навчальні успіхи учня за чверть, півріччя, семестр, остаточний — за на­вчальний рік. Тому в підсумковому й остаточному контролі врахову­ються всі аспекти навчальної діяльності учнів, у ньому вчителя більше цікавлять не окремі деталі, факти, чи явища, а система знань, взаємоз­в´язок ідей, понять, їх цілісність.

Форми контролю, перевірки та оцінки навчальних досягнень учнів. Основними формами письмової перевірки знань є контрольні та са­мостійні письмові роботи. Важливо, щоб учні були завчасно повідом­лені про наступну контрольну роботу, знали тему контрольної роботи, ще на початку вивчення теми отримали зразки тих завдань, які будуть пропонуватися учням для контрольної роботи. На контрольній роботі не повинно бути завдань, які не зв´язані зі змістом матеріалу, що вив­чався. Завдання мають бути складені з урахуванням рівнів засвоєння, охоплювати практично весь зміст навчального матеріалу, за яким про­водиться контрольна робота. Має бути декілька рівноцінних варіантів (від 2 до 6) контрольних завдань або диференційованих різнорівневих варіантів.

Одержавши набір контрольних робіт, учень вибирає той, який йому під силу розв´язати. Зрозуміло, що учень має знати, яку кількість балів він набере, правильно розв´язавши всі завдання того чи іншого варіанта.

Певного поширення набули контрольні роботи з вибором відповіді. Тобто, до кожного завдання (задачі, вправи) дається певний набір відповідей. Учень повинен вибрати ту відповідь, яка, на його думку, є правильною.

Науковими дослідженнями встановлено, що об´єктивність такого типу контрольних завдань не менша від завдань з відкритою формою відповіді, просто потрібно педагогічно і методично грамотно їх розробляти.

Великого поширення набули контрольні лабораторні та контрольні експериментальні роботи з фізики, хімії, біології, географії. їхня Цінність полягає в тому, що вони дають можливість перевірити ще ек­спериментальні і практичні уміння.

Письмові самостійні роботи є також формою контролю і перевірки знань, яка дає змогу істотно відкоректувати знання і підготуватися до підсумкової чи тематичної контрольної роботи.

Усна форма перевірки знань умінь і навичок учнів відрізняється від письмової своєю оперативністю. Вона дає змогу дуже швидко перевіри­ти й оцінити знання учнів, внести корективи у розуміння учнями ма­теріалу, актуалізувати знання, необхідні для подальшого вивчення.

Оцінювання навчальних досягнень учнів — невід´ємна і важлива скла­дова навчального процесу[ 10]. Оцінка, як кількісне вираження резуль­тату оцінювання, кваліфікує виконану учнем роботу, рівень його до­сягнення, сприяє усвідомленню ним досягнень і хиб, формує почуття відповідальності, породжує бажання краще вчитися, стимулює до по­дальшої роботи. Наша традиційна 5-балова шкала оцінювання знань учнів мала сумативний характер, що означало, що в конкретну оцінку входила оцінка того, як учень розуміє матеріал, чи вміє його відтворкь вати, чи вміє його застосовувати, чи "бачить" його структуру. Ні тео­ретично, ні емпірично не досліджено співвідношення цих елементів засвоєння, які б відповідали конкретній оцінці, отже, кожен учитель їх виробляв сам і по-своєму оцінював знання учнів. Тому і не дивно, що розкид оцінок за одну і ту саму письмову чи усну відповідь різними вчи­телями був дуже великий, інколи сумірний з самою оцінкою. За таких умов об´єктивність оцінки забезпечити дуже важко. До цього варто"! додати ще й те, що в цю оцінку вчитель дуже часто вкладав оцінку став­лення учня до навчання, інколи, що гріха таїти, і своє суб´єктивне став­лення до учня, інколи враховував ставлення учня до себе, тобто до учи­теля.

Серед усіх конфліктних ситуацій, які виникають між учителем : учнем, оцінка займає не останнє місце. Учень не завжди знає, за що -його оцінюють, сам він не знає тих критеріїв, які використовує учи­тель в оцінці його знань, себе переважно оцінює вище, ніж того він зас­луговує і, як правило, залишається незадоволеним оцінкою вчителя (за; винятком тих випадків, коли учитель ставить найвищу оцінку).

Зняттю проблеми сприяє введення високобалової рівневої шкали. Саме рівневої, а не компілятивної, зовнішньої, формальної шкали. По-перше, тому, що рівнева шкала розширює можливості об´єктивніше оцінити знання учня, по-друге, учень сам знатиме, яку оцінку він зас­луговує. Проте, головне ось у чому.

Головна фігура сучасної школи — учень. Він прийшов до школи не тільки для того, щоб навчатися. Він прийшов до школи, щоб не тільки скласти свої життєві плани і щоб школа допомагала йому в цьому, але щоб підготувати себе до їх реалізації і почати їх здійснення ще перебу­ваючи за шкільною лавою.

Учень дедалі більше переконується, що багато чого в цьому процесі залежить від нього самого. Тому самоосвіта, самовиховання, саморозвиток, самоорганізація стають основними процесами становлен­ня молодої людини. Переконатися у цій думці може кожен, хто уважно вникне у життя школи нового типу: гімназій, колегіумів, ліцеїв. Отже, учневі потрібно мати такий інструмент самооцінки, який би допома­гав йому бачити близьку мету, близьку перспективу, пов´язану зі своїм власним "Я", допоміг би визначити напрям свого самовдосконалення, саморуху.

Якщо, наприклад, учень знає, що він весь час відтворює навчаль­ний матеріал з опорою на зовнішню підказку, а не самостійно, то це означає, що потрібно працювати над розвитком своєї пам´яті. Якщо на основі тих чи інших фактів він не може зробити правильний висновок, то це означає, що потрібно виробляти в собі уміння аналізувати, вста­новлювати причинно-наслідкові зв´язки тощо.

Усі означені вище функції може виконати тільки високобалова рівнева шкала оцінювання. Річ у тому, що процес засвоєння знань відбувається в напрямі від нижчого рівня засвоєння до вищого. Відо­мо, що існує закон ієрархії, суть якого в тому, що не можна засвоїти матеріал на вищому рівні, якщо він не засвоєний на нижчому рівні. З огляду на ступеневий характер процесу засвоєння можна діагносту­вати рівень досягнення учня, що відповідає тому чи іншому рівню зас­воєння.

Нагадуємо, що виділяють такі рівні знань: розпізнавання, репро­дуктивний, продуктивний та творчий. Рівень розпізнавання у засвоєнні - це ознайомлювальний рівень досягнення; рівень репродуктивний — це відтворювальний рівень досягнення; продуктивний у засвоєнні — це перетворювальний, реконструктивний рівень досягнення; творчий рівень у засвоєнні називають творчим у досягненні.

Таким чином, маємо чотири рівні досягнення: ознайомлювальний, відтворювальний, реконструктивний та творчий.

Для того, щоб у подальшому був зрозумілий хід наших міркувань, нагадаємо коротку характеристику рівнів знань.

Рівень розпізнавання — це такий рівень засвоєння знань, перебу­ваючи на якому людина не спроможна самостійно відтворити засвоє­ну інформацію, але може це зробити, спираючись на зовнішню опору, або підказку. При цьому процес впізнавання проходить так. Підказка, або зовнішня опора, допомагають відтворити найістотніші риси об­´єкта. Далі людина ототожнює всі ознаки зовнішньої опори (підказка) з відновленими, пригаданими рисами даного об´єкта і дає ствердну відповідь "так" або нествердну - "ні".

Репродуктивний рівень засвоєння передбачає самостійне відтво­рення засвоєної інформації та застосування знань у типовій ситуації через прикладання засвоєного алгоритму дій до ситуації, аналогічної до типової. Типовою називають ситуацію, яка безпосередньо випли­ває зі змісту матеріалу, який вивчається.

Продуктивний рівень ґрунтується на реконструктивній діяльності. Він передбачає самостійне відтворення знань з елементами перетво­рення, реконструкції, трансформації, а також застосування засвоєно­го алгоритму дій до видозміненої, але близької до типової ситуації шля­хом реконструкції цієї ситуації до виду типової з наступним перене­сенням і прикладанням засвоєного алгоритму дій. Цей рівень назива­ють продуктивним, щоб підкреслити той факт, що учень унаслідок своїх дій одержує суб´єктивно новий продукт своєї діяльності.

Творчий рівень передбачає відтворення засвоєного матеріалу з еле­ментами кодування, тобто переведення інформації з однієї мови на іншу, наприклад з вербальної у знаково-символічну, графічну і навпа­ки, а також застосування знань у нестандартній ситуації. Для цього необхідно розробити свій, власний метод розв´язання нетипової ситу­ації, застосувати його до даної і одержати об´єктивно новий продукт пізнавальної діяльності.

В оцінку навчальних досягнень учнів входить і те, що учень може самостійно, без будь-якої допомоги відтворити навчальний матеріал або відтворити, скориставшись допомогою. Застосувати знання може самостійно, але виявляти при цьому невпевненість, і, нарешті, за до­помогою вчителя.

У рівнях досягнення фіксуються також певні характеристики розу­мового розвитку, а саме:

  • уміння здійснювати розумові операції, порівняння, аналіз, син­
    тез, класифікацію, на основі фактів робити висновки;
  • уміння абстрагувати та узагальнювати;
  • уміння "бачити" ціле, виділяти частини, встановлювати зв´язок
    між ними, бачити об´єднуючу, системотвірну ідею, системну властивість;
  • уміння аналізувати не тільки результат, а й процес одержання
    цього результату;
  • практика здійснення рефлексії своєї власної пізнавальної діяль­ності;
  • здійснення аналізу через синтез;
  • уміння переносити дії з однієї галузі знань на іншу;
  • самостійність у плануванні і здійсненні пізнавального пошуку;
  • уміння формулювати проблему, розробляти гіпотези, перевіря­ти їх і робити висновки;
  • уміння виділяти головне, складати план прочитаного.

         Елементи засвоєння. Засвоєння знань учнями включає в себе розу­міння, відтворення, застосування. Як свідчить вивчення, кожен із на­званих елементів має свої, тільки йому відповідні характеристики, а саме:

Відтворення

При повторному пред´явленні матеріалу відповідає "так" чи "ні".

  • Відтворення на основі зовнішньої підказки.
  • Самостійне репродуктивне відтворення.
  • Самостійне реконструктивне відтворення.
  • Відтворення з елементами кодування.
  • Одержання об´єктивно нових знань шляхом вибору нової орієнтувальної основи.

Застосування

  • Застосування знань у типовій ситуації на основі прикладання
    засвоєного раніше алгоритму дій.
  • Застосування знань у видозміненій, але близькій до типової си­туації на основі прикладання засвоєного раніше алгоритму дій.
  • Застосування знань у новій ситуації на основі перенесення і прикладання раніше засвоєного.
  • Застосування знань у нетиповій ситуації шляхом розроблення
    свого власного методу і прикладання його до даної ситуації.

Розуміння

  • Наводить власний приклад.
  • Установлює зв´язок нових знань зі старими, підводить його під старе, раніше засвоєне, порівнює одне з другим, оцінює нову інформа­цію.
  • Дає звіт про виконані дії.
  • Переформульовує вихідний матеріал.

■  Переводить інформацію з однієї мови на іншу, здійснює пере­творення (трансляцію матеріалу з однієї форми вираження в іншу).

■  Дає свою власну інтерпретацію матеріалу (пояснення, короткий виклад).

■  Передбачає подальший хід явища. Описує можливі наслідки, що випливають із наявних даних.

■  Розуміння структури процесу здобування знань, його організації, послідовності етапів цього процесу.

Розуміння структури зв´язків між їхніми складовими, об´єднувальної ідеї, знань як цінності, системної властивості.

Якщо прийняти рівномірний характер процесу засвоєння, тобто, Що на кожен рівень припадає 3 бали, то одержимо таку шкалу:

ознайомлювальний рівень досягнення - 1, 2, 3 бали; відтворювальний - 4, 5, 6 балів; перетворювальний — 7,8,9 балів; творчий—10, 11, 12 балів.

На кожному з цих рівнів досягнення засвоєння матеріалу має саме ті ознаки, які характерні тільки для даного рівня.

Ознайомлювальний рівень (1, 2, 3 бали)

1 бал - при повторному сприйманні матеріалу учень відповідає ´"так". При відповіді "ні" ставиться "0" балів.

Відтворює інформацію на основі зовнішньої підказки. Може наве­сти свій власний приклад, але потребує допомоги вчителя. Виявляє намагання класифікувати на основі зовнішніх ознак.

Відтворює інформацію на основі зовнішньої підказки і наводить власний приклад, здійснює класифікацію на основі зовнішніх ознак, уміє порівнювати на основі зовнішніх ознак.

Відтворювальний рівень (4, 5, 6 балів)

Самостійно відтворює знання та застосовує їх у типовій ситуації, але при цьому потребує допомоги учителя. Установлює зв´язки нового поняття із засвоєним раніше, порівнює одне з іншим, асоціює нову інформацію. Робить висновок, але за допомогою учителя.

Самостійно відтворює інформацію та застосовує її у типовій ситу­ації, але при цьому виявляє невпевненість у своїх діях. На основі фактів робить висновки, намагається зробити звіт про виконані дії.

Самостійно відтворює інформацію та застосовує її у типовій ситу­ації, на основі фактів робить висновки, складає план прочитаного, ви­діляє головне в ньому, дає звіт про виконані дії.

Перетворювальний рівень (7, 8, 9 балів)

Самостійно відтворює знання з елементами перетворення. Засто­совує їх у видозміненій, але близькій до типової ситуації, однак потре­бує допомоги учителя. Дає свою власну інтерпретацію матеріалу (по­яснення, короткий виклад). Уміє встановлювати причинно-наслідкові зв´язки, здійснює перенесення дій.

Самостійно відтворює знання з елементами їх перетворення. Засто­совує їх у видозміненій, але близькій до типової ситуації, однак виявляє при цьому деяку невпевненість. Розуміє структуру цих знань, зв´язки між їхніми елементами. Виділяє елементи, "бачить" об´єднувальну ідею та ціле, його знання мають високий рівень системності. Відтворює процес здобування знань, але без допомоги ззовні не справляється.

Здійснює самостійне реконструктивне відтворення, тобто само­стійно відтворює знання з елементами їхнього перетворення. Застосо­вує їх у видозміненій, але близькій до типової ситуації. Уміє аналізува­ти і пояснювати не тільки результат, а й процес одержання цього ре­зультату. Розуміє структуру процесу здобування знань, його організа­цію, послідовність етапів, зв´язки між ними. Знання характеризуються системністю. Має практику рефлексії своєї власної розумової діяль­ності.

Творчий рівень (10,11,12 балів)

Відтворює матеріал з елементами перетворення, кодування. Пла­нує і здійснює пізнавальний пошук, бачить проблемну ситуацію, на її основі виділяє проблему, розробляє гіпотезу, але потребує допомоги вчителя. Переводить інформацію з однієї мови на іншу, здійснює пе­ретворення (трансляцію матеріалу з однієї форми вираження в іншу). Може переформулювати вихідний матеріал. Розробляє свої власні спо­соби дії.

Відтворює матеріал з елементами кодування. Намагається отрима­ти об´єктивно нові знання, але при цьому потребує певної допомоги. Планує і здійснює пізнавальний пошук, бачить проблемну ситуацію, на її основі виділяє проблему, розробляє гіпотези. Але при цьому вияв­ляє певну невпевненість. Дає власну оцінку. Розробляє свій власний шлях (спосіб, метод) розв´язання проблеми, ситуації. Може спланува­ти свою діяльність, бачить проблему.

Виявляє повну самостійність в отриманні об´єктивно нових знань: самостійно планує і здійснює пізнавальний пошук на основі проблем­ної ситуації, виділяє проблему, конструює гіпотези і перевіряє їх. Відтворює матеріал з елементами кодування. Прогнозує і передбачає подальший хід явища, описує можливі наслідки, результати, що вип­ливають з наявних даних. Оцінює свої власні дії, пояснення з викори­станням високого ступеня узагальнення проблемної ситуації, бачить проблему і може сформулювати гіпотезу.

Класифікація методів навчання на основі структурного елемента сис­теми "метод навчання" — результати навчання (потенційні можли­вості для досягнення цілі навчання) дає можливість виділити методи контролю і самоконтролю у навчанні та методи оцінювання знань учнів. В основі контролю і самоконтролю за засвоєнням знань лежить по­рівняння тих результатів навчальної діяльності, які були заплановані на початку вивчення, з тими, які одержані внаслідок поточного або підсумкового контролю. Залежно від того, хто здійснює таке порівняй ня, розрізняють контроль (його здійснює учитель) і самоконтроль (його здійснює учень). Як контроль, так і самоконтроль виконують дві функції: функцію оцінки, визначення ступеня досягнення цілей на­вчання і функцію корекції.

Методи усного контролю: індивідуальне опитування та фронтальна перевірка знань. При індивідуальному опитуванні учитель пропонує учневі для усної відповіді такі запитання, які б дали змогу виявити, на якому рівні досягнення він перебуває, тобто який рівень засвоєння він опанував. З іншого боку, учителя цікавить, чи учень засвоїв матеріал фрагментарно, чи він володіє системою знань. Тому добір, конструю­вання запитань, встановлення їх послідовності, наступності має неаби­яке значення для отримання якомога повнішої інформації про ступінь досягнення цілей навчання та для того, щоб зробити висновок, що саме учень розуміє правильно, а в чому він припускається помилок.,

Фронтальне опитування дає інформацію про засвоєння матеріалу всім класом, усією групою учнів. Розробляючи запитання для фрон­тального опитування, учитель не має наміру з´ясовувати, який учень і на якому рівні засвоїв матеріал. Учитель тут більше дбає про те, щоб встановити, як учні засвоїли знання в їх цілісності, а також повноту і широту знань. Як відомо, засвоєння знань передбачає забезпечення! розуміння, відтворення, застосування. Ця "трійця" і має бути наявна при індивідуальному опитуванні. Щодо фронтального опитування, то оскільки тут учителя не цікавить конкретний учень, а весь клас чи група, наявність даної "трійці" у запитаннях до класу не є обов´язковою. Формами письмового контролю є письмова контрольна робота, тест, письмовий твір, диктант, письмовий залік, письмове завдання програ­мованого типу. Важливо, щоб письмові роботи мали рівневий харак­тер. Як правило, учням пропонують таке виконання письмового рівневого завдання, яке дає змогу учителеві визначити, на якому рівні засвоєння зупинився учень, для цього ставлять вимогу, щоб він починав виконувати завдання найнижчого рівня засвоєння і рухався в напрямі вищих рівнів.

Підсумок. Будь-який цілеспрямований процес вимагає свідомого регулювання в напрямі досягнення цілей діяльності. Основою управл­іння є цикл управління. Стадіями його є: формулювання мети діяль­ності; розроблення і реалізація способів діяльності, спрямованих на досягнення цієї мети; отримання інформації про ступінь досягнення; оцінка розходження між запланованим і фактичним ступенем досяг­нень і здійснення корегувального впливу.

Виокремлюють поточний, тематичний і підсумковий контроль. У кожного з них здійснюють перевірку та оцінку навчальних досягнень учнів. Найбільше можливостей для об´єктивної оцінки навчальних досягнень учнів мають високобалові шкали. Серед них найбільшою популярністю користується 12-бальна, побудована на рівневій ідеї.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія педагогіки: курс лекцій
Робоча книга вихователя групи продовженого дня
Педагогіка вищої школи
Дидактика