Структура групи навчальних цілей. Розглянемо спосіб формування групи навчальних цілей. Початкове уявлення про цю групу дає матри­ця, яку наведено вище (стор. 173). Як видно з неї, цілі даної групи мо­жуть бути виражені через такі категорії (елементи) процесу пізнання, як знання, вміння, навички, емоційно-оцінні норми та способи твор­чої діяльності. Однак самі знання є взаємозв’язаною сукупністю уявлень, понять, суджень, теорії, наукової картини світу. Тому цілі навчальної групи можна виразити через уявлення, поняття, судження, теорії, нау­кову картину світу, вміння, навички письма, читання і лічби, через спе­цифічні для конкретного предмета навички, у їх взаємозв´язку і взаємодоповненні та через емоційно-оцінні норми і способи творчої діяль­ності. Оскільки всі означені вище елементи пізнавальної діяльності людини певним чином між собою пов´язані, отже, є певною системою, то і група навчальних цілей також є системою. Зрозуміло, що основою такого впорядкування навчальних цілей у систему є конкретний на­вчальний матеріал про природу, суспільство, людину.

Людство здобуває знання, які становлять фонд науки й які мають бути передані молодшому поколінню. Однак розумові можливості мо­лодої людини, рівень її розумового розвитку, хоча він з віком і зрос­тає, недостатні для того, щоб засвоїти весь той науковий багаж, який на даний час нагромадило людство. Тому передається тільки та час­тина, яка становить ядро науки про природу, суспільство, людину. Якраз вона й адаптована до вікових і розумових можливостей учні­вської молоді. Водночас, увесь фонд наукових знань використовується професіоналами-спеціалістами з метою їх застосування у виробничій практиці, а також для поглиблення і розширення знань про навко­лишній світ.

У нашій системі освіти прийнята так звана предметна структура змісту навчання. Це значить, що зміст навчання є сумою змісту всіх навчальних предметів. Звичайно, навчальні цілі з кожного предмета свої, саме такі, які відображають специфіку цього предмета, однак їх можна поділити на дві частини: загальні і конкретно-предметні.

Загальні цілі навчання — це такі, в реалізацію яких робить певний внесок кожен навчальний предмет. Це перш за все цілі навчання, по­в´язані з формуванням наукової картини світу і тими методами дослід­ження, якими користуються всі науки.

Чим є цілі навчання конкретному предметові, які виражають спе­цифіку самого предмета? Вони мають ієрархічну структуру. Найви­щий рівень — рівень суспільства, далі — рівень школи, потім — рівень предмета, існують ще нижчі рівні. Зрозуміло, що на нижчих рівнях вони виражаються у категоріях вираження досвіду: знаннях, умін­нях, навичках, емоційно-оцінних нормах, способах творчої діяль­ності.

Проте, з іншого боку, кожне суспільство, поставивши на вершину інтереси особистості, дбає про себе, про свій розвиток хоча б тому, що воно саме по собі є і тим фоном, і тими умовами, за яких людина стає Людиною. Це означає, що у зміст освіти входить і той суспільно-істо­ричний досвід, який складається на даний момент. Тому цілі навчання групи, що розглядається, на найвищому рівні ієрархії виражені в уза­гальненій формі. Вони є лише орієнтиром і основою для розгортання їх на нижчих рівнях ієрархії.

Кожний навчальний предмет розкриває свою предметну сферу дійсності. Під нею розуміють сферу, клас об´єктів, що розглядається в межах даного контексту. Ним може бути окрема думка, фрагмент нау­кової теорії тощо.

Наприклад, предметною сферою математики є вся дійсність. Фак­тично немає жодної області матерії, в якій не проявлялись би законо­мірності, що вивчаються математикою. Водночас математика вивчає свою предметну сферу не в усій сукупності її властивостей — це пред­мет науки взагалі, а лише в одному аспекті: в аспекті форм і відношень, абстрагованих від їх змісту.

Хімія - наука, що вивчає з´єднання атомів, властивості і перетво­рення цих з´єднань. Цим самим і означена предметна область хімії.

Фізика досліджує енергетично-структурний аспект будови і влас­тивостей матерії.

Отже предметною сферою фізики є весь пізнаний ряд матеріаль­них утворень — від елементарних частинок до найграндіозніших, відо­мих людині організацій матерії. Досліджувані фізикою явища і зако­номірності відіграють важливу роль у розумінні будови матерії на всіх рівнях її організації, оскільки саме енергетичні взаємодії і взаємозв´яз­ки є тим типом взаємовідношень, який є основою існування матері­альних систем. Фізика досліджує (монопольно) будову матерії на рівні атомів і на рівні елементарних частинок, що є підставою для того, щоб вести мову про фізичну картину світу.

Предмет біології, як і будь-якої іншої об´єктної науки, визначаєть­ся своєю предметною сферою: біологія вивчає живу природу в усій су­купності її властивостей.

Ми навели тільки кілька навчальних дисциплін і їх предметних сфер. Зрозуміло, що деталізація і конкретизація змісту навчання вза­галі пов´язані з конкретизацією і деталізацією предметних сфер.

Очевидно, що будь-яка предметна сфера дійсності може бути опи­сана багатьма характеристиками. Розкриття їх, а також розкриття різних аспектів, різних боків предметної сфери розширює наші знання про цю сферу навколишньої дійсності.

Навчальні цілі на рівні школи не мають конкретного і точного ви­раження, як цього вимагає теорія цілей, а представлені у вигляді мо­делі випускника школи та функцій школи.

Предметний рівень цілей навчальної групи. Розглянемо, чим є цілі навчальної групи на рівні конкретного навчального предмета, при цьо­му підкреслимо, що сама предметна сфера дійсності, яка представлена даним навчальним предметом, визначає змістове наповнення всіх ка­тегорій досвіду. І ця предметна сфера описується основами конкрет­ної науки.

Конкретно-предметні цілі навчальної групи виражають систему знань із конкретного предмета. А оскільки остання має властивість ієрархії, то і ці цілі теж мають ієрархічну структуру, тобто мають рівні, ще нижчі від рівня конкретного предмета. Наприклад, предметна сфе­ра фізики — це взаємодія, рух і будова тіла. Змістові характеристики предметної сфери фізики мають такі чотири аспекти:

I. Фізичні явища, процеси, стани, види матерії.

II. Експериментальний характер фізики.

III. Фізика - основа сучасної техніки.
IV. Фізика і матеріальна єдність світу.

Щодо кожного з цих аспектів можна визначити знання, уміння, навички, емоційно-оцінні норми, способи творчої діяльності, вико­ристовуючи матрицю, що наведено нижче. На ній показано, як співвідносяться елементи засвоєння (знання, уміння тощо) із струк­турними елементами предметної сфери.

Таблиця 5.2.

Наприклад, А, означає: забезпечити учнів знаннями фізичних явищ, процесів, станів, видів матерії, В, — сформувати експериментальні ум­іння і навички, Т)₂ — використовуючи експериментальний характер фізики, розвинути творчі здібності учнів і т.д. Аналогічно розшифро­вуються й інші цілі.

Перейдемо далі на ще нижчий рівень конкретизації у визначенні цілей навчальної групи. Слід зазначити, що існує кілька способів пред­ставлення цілей навчальної групи на нижчих рівнях ієрархи. Один з них описується таксономією Блума (наступний параграф), два інші розглянемо нижче.

Як відомо, знання — це система, елементами якої є уявлення, по­няття, судження, теорії, наукова картина світу. Ці елементи взаємозв´­язані і становлять єдине ціле, яке просто іменується "знання". Його доповнюють уміння, адже в будь-якому об´єкті людської діяльності втілена та діяльність, яка свого часу призвела до появи цього об´єкта, тобто втілені ті вміння (а отже, і здібності), якими володіли ті, хто цей об´єкт створював. Разом з тим у цьому об´єкті втілена і діяльність з його застосування в людській практиці.

Усе це має пряме відношення і до знань. Знання — продукт діяль­ності людини з пізнання певного об´єкта (предмета) вивчення. Тому для людини становить певний інтерес не тільки сам факт тієї чи іншої залежності або закономірності, а й уміння встановлювання цих фактів, та уміння застосування їх у практиці.

Процес визначення цілей навчальної групи для будь-якої теми чи розділу можна поділити на дві фази: перша - виділити, які уявлення, поняття, теорії та інші елементи пізнання необхідно учням засвоїти. Друга - ці уявлення, поняття, теорії тощо необхідно співвіднести з кон­кретними рівнями засвоєння. Цій меті служить матриця, горизонталь­ними рядками якої є конкретні уявлення, поняття, судження тощо, а стовпчиками - рівні засвоєння. У квадратиках, що виникають на пе­рехресті горизонтальних рядків і вертикальних стовпчиків, отримаємо конкретні цілі навчання.

Даний спосіб визначення цілей навчання ґрунтується на тому, що процес засвоєння знань (у широкому розумінні цього слова) має східча­сту, рівневу структуру, тобто засвоєння відбувається за рівнями. Нага­даємо, що виділяють п´ять рівнів засвоєння знань: розуміння, розпіз­навання, репродуктивний рівень, продуктивний і творчий, або чотири рівні знань (усі, крім першого).

Розуміння — процес і результат пізнавальної діяльності. Його пси­хологічною основою є порівняння невідомого з відомим, установлення зв´язку нових знань зі старими, раніше засвоєними, підведення но­вого поняття під старе.

Розпізнавання передбачає відтворення інформації, але не само­стійно, а з опорою на зовнішню підказку.

Репродуктивний рівень передбачає самостійне відтворення знань, а також уміння їх застосовувати у звичайній, типовій ситуації, тобто в ситуації, що випливає безпосередньо зі змісту матеріалу, який вивчаєть­ся.

Продуктивний рівень передбачає відтворення знань з елементами перетворення, а також застосування їх у ситуації видозміненій, але близькій до типової.

Творчий рівень засвоєння містить відтворення знань з елементами кодування, трансформації, а також застосування знань у нетиповій, нестандартній ситуації.

Отже, першим кроком у визначенні навчальних цілей є аналіз пред­метної сфери знань, її аспектів. Далі у кожному з цих аспектів визна­чається, які уявлення, поняття, умовиводи, судження, теорії мають бути сформовані й освоєні. Другий крок полягає у тому, що всі сформульо­вані вище цілі навчання співвідносяться з рівнями засвоєння знань, адже відомо: ці уявлення, поняття тощо можуть бути включені у різні види діяльності, тобто діяльності, для яких переважаючим рівнем зас­воєння є, наприклад, репродуктивний рівень засвоєння або ж продук­тивний рівень, чи рівень розпізнавання. Одне і те саме поняття, на­приклад швидкість, може бути включене у репродуктивну, чи продук­тивну, чи у творчу діяльність. Оскільки нам невідомо, хто з учнів і на якому рівні засвоїть це поняття, то, певна річ, слід передбачити засвоє­ння даного поняття на всіх рівнях. Тим самим ми визначаємо не тільки елементи засвоєння, а й ту діяльність, в яку вони мають бути включені.

Далі слідує етап розкриття конкретного змісту кожної мети, пред­ставленої у даній матриці позначенням, що стоїть у квадратику.

Другий спосіб визначення цілей навчальної групи теж має матрич­ну форму з тією лише різницею, що у стовпчику "Елементи знань" роз­ташовані елементи змісту матеріалу (чим є елементи змісту матеріалу, буде видно з наступного параграфа).