Електронна бібліотекапідручники


Педагогіка вищої школи

Система управління вищим навчальним закладом


Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального за­кладу здійснює його керівник — ректор (президент), начальник, директор тощо.

Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

—вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розклад;

—видає накази і розпорядження, обов´язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого на­вчального закладу;

—представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;

—є розпорядником майна і коштів;

—виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкри­ває банківські рахунки;

—приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;

—забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;

—визначає функціональні обов´язки працівників;

—формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчаль­ному закладі;

—відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;

—контролює виконання навчальних планів і програм;

—контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінан­сової дисципліни;

—забезпечує дотримання службової та державної таємниці;

—здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організа­цією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров´я, організовує побутове обслугову­вання учасників навчально-виховного процесу та інших праців­ників вищого навчального закладу;

разом із профспілковими організаціями подає на затвер­дження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпоряд­ку та колективний договір і після затвердження підписує його.

Керівник вищого навчального закладу відповідає за прова­дження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збережен­ня будівель та іншого майна.

Для вирішення основних питань діяльності відповідно до ста­туту керівник вищого навчального закладу створює робочі та до­радчі органи, а також визначає їх повноваження.

Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самовря­дування вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.

При виході на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який пропрацював на цій посаді не менше двох термінів підряд, може бути призначений на посаду почесного рек­тора (президента), начальника, директора тощо вищого навчаль­ного закладу із виплатою грошового утримання за рахунок на­вчального закладу в розмірі заробітної плати, яку він отримував перед виходом на пенсію.

Призначення почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу здійснюється у по­рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови при­значення та виплати грошового утримання визначаються у ста­туті вищого навчального закладу.

Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.

Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності фа­культету. Розпорядження декана є обов´язковими для виконан­ня всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані ке­рівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчаль­ного закладу відміняє розпорядження декана, які суперечать за­кону, статутові вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівництво відділенням здійснює завідувач. Завідувач від­ділення призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи.

Завідувач відділення забезпечує організацію навчально-ви­ховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здій­снює контроль за якістю викладання навчальних предметів, нав­чально-методичною діяльністю викладачів.

Колегіальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації є вчена рада, що утворюється строком до п´яти років (для національного вищого навчального закладу — строком до семи років).

До компетенції вченої ради вищого навчального закладу на­лежать:

—подання до вищого колегіального органу громадського са­моврядування проекту статуту, а також змін і доповнень до нього;

—ухвалення фінансових плану і звіту вищого навчального закладу;

—подання пропозицій керівнику вищого навчального закладу щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення та звільнення з посади проректорів (заступників керівника), директорів інститутів та головного бухгалтера;

—обрання на посаду таємним голосуванням завідувачів ка­федр і професорів;

—ухвалення навчальних програм та навчальних планів;

—ухвалення рішень з питань організації навчально-вихов­ного процесу;

—ухвалення основних напрямів наукових досліджень;

—оцінка науково-педагогічної діяльності структурних під­розділів;

—прийняття рішення щодо кандидатур для присвоєння вче­них звань доцента, професора, старшого наукового співробітника.

Вчена рада вищого навчального закладу розглядає й інші пи­тання його діяльності відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова — керівник вищого навчального закладу. До складу вченої ради ви­щого навчального закладу входять за посадами заступники керів­ника вищого навчального закладу, декани, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють науково-педа­гогічних працівників і обираються з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів наук; виборні представники, які представля­ють інших працівників вищого навчального закладу і які працю­ють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити науко­во-педагогічні працівники вищого навчального закладу.

Виборні представники обираються вищим колегіальним ор­ганом громадського самоврядування вищого навчального закла­ду за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють.

Рішення вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.

Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету ви­щого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації.

Вчену раду факультету очолює її голова — декан факультету. До складу вченої ради факультету входять за посадами заступ­ники декана, завідувачі кафедр, керівники органів самоврядуван­ня факультету, а також виборні представники, які представля­ють науково-педагогічних працівників і обираються з числа про­фесорів, докторів наук, виборні представники, які представля­ють інших працівників факультету і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищо­го навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків за­гальної чисельності її складу мають становити науково-педа­гогічні працівники факультету.

Виборні представники обираються органом громадського са­моврядування факультету за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють.

До компетенції вченої ради факультету належать:

—визначення загальних напрямів наукової діяльності фа­культету;

—обрання на посаду таємним голосуванням асистентів, ви­кладачів, старших викладачів, доцентів, декана;

—ухвалення навчальних програм та навчальних планів;

—вирішення питань організації навчально-виховного проце­су на факультеті;

—ухвалення фінансових плану і звіту факультету.

Рішення вченої ради факультету вводяться в дію рішеннями декана факультету. Рішення вченої ради факультету може бути скасовано вченою радою вищого навчального закладу.

У вищому навчальному закладі третього або четвертого рівнів акредитації можуть бути створені вчені ради інших структурних підрозділів. їх повноваження визначаються керівником вищого навчального закладу.

У національному вищому навчальному закладі в обов´язко­вому порядку створюється наглядова рада.

Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищо­го навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищо­го навчального закладу з органами державного управління, нау­ковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти.

Склад наглядової ради національного вищого навчального закладу затверджується Кабінетом Міністрів України. Положен­ня про наглядову раду національного вищого навчального закла­ду затверджує голова наглядової ради за погодженням зі спеці­ально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Термін повноваження Наглядової ради становить не менше ніж три роки, але не більше ніж п´ять років.

Наглядова рада може бути створена також у вищому навчаль­ному закладі третього або четвертого рівнів акредитації за пого­дженням зі спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади у галузі освіти і науки або іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчаль­ного закладу третього або четвертого рівнів акредитації створю­ються робочі органи:

—ректорат;

—деканати;

Положення про робочі органи затверджуються наказом керів­ника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчаль­ного закладу першого або другого рівнів акредитації створюють­ся робочі органи:

—адміністративна рада;

—приймальна комісія.

Дорадчим органом вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації є педагогічна рада. Педагогічну раду очолює керівник вищого навчального закладу. До складу педа­гогічної ради входять заступники директора, завідувачі від­ділень, завідувачі бібліотеки, голови предметних (циклових) комісій, педагогічні працівники, головний бухгалтер.

Положення про робочі та дорадчі органи затверджуються на­казом керівника вищого навчального закладу відповідно до ста­туту вищого навчального закладу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акре­дитації є загальні збори (конференція) трудового колективу.

Порядок скликання вищого колегіального органу громадсь­кого самоврядування та його роботи визначається статутом ви­щого навчального закладу.

У вищому колегіальному органі громадського самоврядуван­ня повинні бути представлені всі групи працівників вищого на­вчального закладу. Не менше ніж 75 відсотків загальної чисель­ності делегатів (членів) виборного органу повинні становити пе­дагогічні або науково-педагогічні працівники вищого навчально­го закладу.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:

— за поданням вченої ради вищого навчального закладу при­ймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього;

- обирає претендента на посаду керівника вищого навчаль­ного закладу шляхом таємного голосування і подає свої пропозиції власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) орга­ну (особі);

—щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;

—обирає комісію з трудових спорів відповідно до Кодексу за­конів про працю України;

—за мотивованим поданням наглядової ради або вченої ради вищого навчального закладу розглядає питання про дострокове припинення повноважень керівника вищого навчального закладу;

—затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого на­вчального закладу;

—затверджує положення про органи студентського самовря­дування;

—розглядає інші питання діяльності вищого навчального за­кладу.

Органом громадського самоврядування факультету у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівнів акредитації є збори (конференція) трудового колективу факультету.

Порядок скликання органу громадського самоврядування факультету та його роботи визначається статутом вищого на­вчального закладу.

В органі громадського самоврядування факультету мають бути представлені всі групи працівників факультету. Не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники факультету.

Орган громадського самоврядування факультету скликаєть­ся не рідше ніж один раз на рік.

Орган громадського самоврядування факультету:

—дає оцінку діяльності керівника факультету;

—затверджує річний звіт про діяльність факультету;

—вносить пропозиції керівнику вищого навчального закла­ду про відкликання з посади керівника факультету;

—обирає виборних представників до вченої ради факультету;

—обирає кандидатури до вищого колегіального органу гро­мадського самоврядування вищого навчального закладу;

—обирає кандидатури до вченої ради вищого навчального за­кладу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу першого або другого рівнів акреди­тації є загальні збори (конференція) трудового колективу.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:

—приймає статут вищого навчального закладу, а також вно­сить зміни до нього;

—обирає претендентів на посаду керівника вищого навчаль­ного закладу;

—вносить подання власнику (власникам) про дострокове звільнення керівника вищого навчального закладу;

—щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;

—обирає виборних представників до складу конкурсної ко­місії під час обрання керівника вищого навчального закладу;

—обирає комісію із трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України;

—затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого на­вчального закладу;

—затверджує положення про органи студентського самовря­дування;

—розглядає інші питання діяльності вищого навчального за­кладу.

У вищих навчальних закладах створюються органи студент­ського самоврядування. Органи студентського самоврядування сприяють гармонійному розвитку особистості студента, форму­ванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Органи студентського самоврядування вирішують питання, що належать до їх компетенції.

Рішення органів студентського самоврядування мають дорад­чий характер.

У своїй діяльності органи студентського самоврядування ке­руються законодавством, рішеннями спеціально уповноважено­го центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та відповідного центрального органу виконавчої влади, в підпо­рядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.

Основними завданнями органів студентського самоврядування є:

—забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;

—забезпечення виконання студентами своїх обов´язків;

—сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності сту­дентів;

—сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;

—сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об´єд­нань, клубів за інтересами;

—організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;

—сприяння працевлаштуванню випускників;

—участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Студентське самоврядування здійснюється на рівні студент­ської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закла­ду. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійсню­ватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Вищим органом студентського самоврядування є загальні збо­ри (конференція) студентів вищого навчального закладу, які:

—ухвалюють положення про студентське самоврядування;

—обирають виконавчі органи студентського самоврядуван­ня та заслуховують їх звіти;

—визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування.

Органи студентського самоврядування можуть мати різно­манітні форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчаль­на (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).

Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації повинен бути грома­дянином України, вільно володіти українською мовою, мати вче­не звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж десять років.

Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації оголошуєть­ся власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) орга­ном (особою) кожні п´ять років (посади керівника національного вищого навчального закладу — кожні сім років). Власник (влас­ники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає про­позиції щодо претендентів, які відповідають вимогам цього За­кону, до вищого колегіального органу громадського самовряду­вання вищого навчального закладу для голосування.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування оби­рає і рекомендує власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) кандидатури претендентів на посаду керів­ника вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації, які набрали не менше ніж ЗО відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу під час голосуван­ня. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидатуру. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов´язаний (зобов´язана) призначити одну з реко­мендованих кандидатур строком до п´яти років (для національ­ного вищого навчального закладу — строком до семи років) на умовах контракту.

У разі, якщо жоден з претендентів на посаду керівника вищо­го навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації не набрав у першому турі потрібної кількості голосів (ЗО відсотків від статутного складу вищого колегіального органу громадсько­го самоврядування вищого навчального закладу), проводиться другий тур виборів. До голосування у другому турі допускається не більше двох кандидатів з числа тих, хто набрав у першому турі найбільшу кількість голосів. Якщо у другому турі виборів жоден з кандидатів на посаду керівника не набрав ЗО відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадсько­го самоврядування, конкурс оголошується повторно.

Якщо в результаті повторного конкурсу жоден з кандидатів не набрав ЗО відсотків голосів від статутного складу вищого ко­легіального органу громадського самоврядування, власник (влас­ники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) до проведен­ня нових виборів призначає на умовах контракту виконуючого обов´язки керівника вищого навчального закладу на строк не більше ніж два роки.

Якщо вищим колегіальним органом громадського самовряду­вання вищого навчального закладу подана власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на затвердження одна кандидатура, яка набрала більше 30 відсотків голосів ви­борців, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може не призначити рекомендовану кандидатуру, у зв´яз­ку з чим він подає вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу мотивоване запе­речення (в тому числі у разі порушення визначеної цим Законом процедури проведення конкурсу). Вищий колегіальний орган громадського самоврядування вищого навчального закладу роз­глядає заперечення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу (особи) і виносить своє рішення. У іншому випад­ку відбувається повторне висунення кандидатур на посаду керів­ника вищого навчального закладу. Якщо вищий колегіальний орган громадського самоврядування при повторному голосуванні підтверджує двома третинами голосів від свого статутного скла­ду своє рішення щодо рекомендованої власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) кандидатури керівни­ка вищого навчального закладу, власник (власники) або уповно­важений ним (ними) орган (особа) зобов´язаний (зобов´язана) при­значити цю кандидатуру на посаду керівника вищого навчально­го закладу.

Керівник вищого навчального закладу третього або четверто­го рівнів акредитації може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контрак­ту. Керівник вищого навчального закладу третього або четверто­го рівня акредитації може бути звільнений з посади у зв´язку із прийняттям рішення про його відкликання органом, який його обрав на посаду. Клопотання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського само­врядування вищого навчального закладу не менше як половиною статутного складу Вченої ради вищого навчального закладу. Рішення про відкликання керівника вищого навчального закла­ду третього або четвертого рівня акредитації приймається двома третинами голосів за присутності не менше як двох третин ста­тутного складу вищого колегіального органу громадського само­врядування вищого навчального закладу.

Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації повинен бути громадяни­ном України, вільно володіти українською мовою, мати вищу освіту, відповідну підготовку та стаж педагогічної роботи у ви­щих навчальних закладах відповідного профілю не менше ніж п´ять років.

Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) кожні п´ять років. Власник (власники) або уповноваже­ний ним (ними) орган (особа) приймає пропозиції щодо претен­дентів на посаду керівника, які відповідають вимогам цього За­кону, і виносить кандидатури претендентів на розгляд вищого органу громадського самоврядування для голосування.

Вищий орган громадського самоврядування вищого навчаль­ного закладу першого або другого рівнів акредитації за результа­тами голосування може рекомендувати власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на посаду керівника вищого навчального закладу першого або другого рівнів акреди­тації кандидатури претендентів, які набрали більше однієї тре­тини голосів під час голосування, або двох претендентів, які на­брали найбільшу кількість голосів під час голосування. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидату­ру. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (осо­ба) зобов´язаний (зобов´язана) призначити на умовах контракту одну з рекомендованих кандидатур.

Керівник вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації може бути звільнений з посади власником (влас­никами) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за пору­шення статуту вищого навчального закладу та умов контракту.

Власник (власники) новоутвореного вищого навчального за­кладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на умовах контракту виконуючого обов´язки керівника вищого на­вчального закладу на термін до проведення виборів керівника вищого навчального закладу, але не більше ніж на два роки.

 

Література

Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти Украї­ни на рубежі століть // Вища освіта України. — 2001. — № 1.

Березняк Є.С., Черпінський М.В. Керівництво роботою шко­ли. — К.: Рад. шк., 1970.

Болюбаш ЯЛ. Організація навчального процесу у вищих за­кладах освіти. — К.: Компас, 1997.

Закон України "Про вищу освіту" // Голос України. — 2002. — 5 березня.

Кобзев М.С. Педагогическое руководство в системе учебно-вос-питальной работы вуза. — Саратов, 1975.

Концептуальні засади демократизації та реформування осві­ти в Україні. — К.: Школяр, 1997.

Котов В.Е. Психолого-педагогические основы управления процессом обучения в вузе. — К.; О.: Вищашк., 1976.

Навчальний процес у вищій педагогічній школі. — К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001.

Ocmpoвepxoea H.M., Даниленко Л.І. Ефективність управлін­ня загальноосвітньою школою: Соціально-педагогічний ас­пект. — К.: Школяр, 1995.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія педагогіки: курс лекцій
Робоча книга вихователя групи продовженого дня
Педагогіка вищої школи
Дидактика