Електронна бібліотекапідручники


Педагогіка вищої школи

Структурно-функціональна модель вищого навчального закладу


Вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації мають тра­диційну структуру. їхніми структурними підрозділами є кафед­ри, факультети, відділення, інститути, філії, бібліотеки тощо. Функціонування названих підрозділів здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про вищу освіту".

Структурними підрозділами вищого навчального закладу І та II рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.

Відділення — структурний підрозділ, що об´єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчаль­но-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішен­ням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому на­вчається не менше ніж 150 студентів.

Предметна (циклова) комісія — структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та ме­тодичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дис­циплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, що до її складу входить не менше трьох педагогічних працівників.

Філія — відокремлений структурний підрозділ, що ство­рюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого рин­ку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання. Філію очолює директор, який призначається в по­рядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.

Структурними підрозділами вищого навчального закладу IV рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, нау­ково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за кон­курсом строком на п´ять років.

У структурі вищого навчального закладу можуть створюва­тися:

навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститу­ти), що об´єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інсти­тути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструк­торські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-ви­робничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;

навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об´єд­нують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, цен­три, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з пев­них спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об´єд­нують споріднені наукові лабораторії; центри та інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідувач). Директор бібліоте­ки вищого навчального закладу III і IV рівнів акредитації оби­рається вченою радою вищого навчального закладу строком на п´ять років (для національного вищого навчального закладу — строком на сім років).

Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підго­товчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп´ютерні та інформаційні центри, навчально-вироб­ничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, вироб­ничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяль­ність яких не заборонена законодавством.

Держава в особі відповідних органів державної влади забез­печує діяльність вищих навчальних закладів шляхом:

—визначення перспектив та напрямів розвитку вищої освіти;

—створення нормативно-правової бази їх діяльності;

—затвердження державного та галузевих стандартів вищої освіти;

—здійснення ліцензування освітньої діяльності та акреди­тації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів;

—надання на підставі законами особам, які навчаються у ви­щих навчальних закладах, а також педагогічним, науково-педа­гогічним та іншим категоріям працівників акредитованого вищо­го навчального закладу гарантій;

—встановлення для педагогічних і науково-педагогічних пра­цівників вищих навчальних закладів посадових окладів, а також додаткових доплат, диференційованих відповідно до їх наукових ступенів, учених і педагогічних звань, кваліфікаційних категорій та стажу роботи;

—визначення обсягів фінансування вищих навчальних за­кладів з Державного бюджету України, встановлення нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення ви­щих навчальних закладів, однакових для вищих навчальних за­кладів одного статусу (в тому числі статусу національного), рівня акредитації та типу;

—охорони здоров´я працівників та осіб, які навчаються у ви­щих навчальних закладах.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія педагогіки: курс лекцій
Робоча книга вихователя групи продовженого дня
Педагогіка вищої школи
Дидактика