Електронна бібліотекапідручники


Педагогіка вищої школи

Модульно-рейтингова і кредитно-модульна технологія навчання та оцінювання навчальних досягнень студентів


В останні роки у вищих навчальних закладах запроваджуєть­ся модульно-рейтингова система оцінювання знань. Це зумовле­но тим, що діюча чотирибальна система не задовольняє ні викла­дачів, ні студентів, оскільки в її основі лежить низка недоліків. Вона не забезпечує достатньої мотивації навчання студентів, тому що трапляється багато випадковостей, пов´язаних з поняттями "пощастило", "здав", "не здав", "підглянув", "підказали" та ін. Перед екзаменом впродовж 3—4 днів за допомогою короткотер­мінової пам´яті студент "набрав" значний обсяг інформації, на ек­замені "видав" її, далі вона є зайвим багажем, його треба позбу­тися, аби звільнити пам´ять для інформації з наступної дисциплі­ни. Студентський жарт: студента запитують про щось за 2—3 дні до іспиту, він відповідає: "Ще не вчив". З цим же запитанням звертаються після іспиту — студент відповідає: "Не знаю, бо вже склав екзамен". В оцінюванні студентів проявляється суб´єктивізм і випадковість, що нерідко веде до порушення соціальної справед­ливості. Породжуються стресові ситуації, викликані підвищеною відповідальністю студентів щодо оцінки, від якої залежить на­рахування стипендії; користування шпаргалками та ін.

Тому важливим є запровадження такої системи аналізу на­вчальної діяльності студентів, яка сприяла б створенню опти­мальних умов для професійної підготовки фахівців. Рейтингова система оцінювання широко використовується у багатьох краї­нах світу. Навряд чи варто її сліпо копіювати, переносити на наше дидактичне поле, як і чужу систему освіти взагалі, але корисне, прийнятне доцільно запозичити.

У підході до розуміння певного явища, системи варто усвідо­мити, передусім, вихідні поняття. Вони будуть ключем до розу­міння сутності явищ, системи. Стосовно модульно-рейтингової системи варто виділити два основоположних поняття — "модуль" і "рейтинг". Модуль (лат. modulusміра): 1) назва, яку дають якомусь особливо важливому коефіцієнту чи величині; 2) систе­ма логарифмів; 3) уніфікований вузол радіоелектронної апарату­ри; 4) умовна одиниця в архітектурі і будівництві (звичайно розмір одного з елементів будівлі); 5) відокремлювана, відносно самостійна частина якоїсь системи, організації, пристрою.

У педагогіці модуль — це функціональний вузол навчально-ви­ховного процесу, довершений блок дидактично адаптованої інфор­мації. Навчальний модуль — це цілісна функціональна одиниця, що оптимізує психо-соціальний розвиток того, хто вчиться, і того, хто навчає. Отже, навчальний модуль — це змістовий модуль, скон­струйований особливим чином. Він дістає процесуально-функціо­нальне втілення у наперед спроектованому формі-модулі.

Рейтинг (англ. rating — оцінка, порядок, класифікація) — термін, який означає суб´єктивну оцінку явища за заданою шка­лою. За допомогою рейтингу здійснюється первинна класифіка­ція соціально-педагогічних об´єктів за ступенем вираження спільної для них властивості. У педагогічних науках рейтинг слу­жить основою для побудови різноманітних шкал оцінок, зокрема при оцінюванні різних сторін навчальної і педагогічної діяль­ності, популярності чи престижності професій серед молоді тощо. Одержані при цьому дані звичайно мають характер порядкових шкал. Рейтингова система передбачає визначення рівня оволо­діння студентами змістом навчального матеріалу модуля, цілісно­го курсу, сформованості умінь і навичок. Для запровадження модульно-рейтингової системи (МРС) необхідно дотримуватися таких правил:

1.  Забезпечити готовність викладачів і студентів працювати за модульно-рейтинговою системою.

2.Здійснити необхідну методичну підготовку викладачів до запровадження МРС.

3.Запровадити науково обґрунтовану і методично забезпече­ну самостійну навчальну роботу студентів.

4.Домогтися запровадження модульного навчання: з кожної навчальної дисципліни чітко визначити навчальні модулі; об­ґрунтувати оцінювання кожного модуля в залікових одиницях.

5.Здійснити необхідну організаційно-методичну підготовку: налагодити систему аналізу й оцінювання ЗУН кожного студен­та за результатами опанування певних модулів; підготувати ком­п´ютерні програми для використання тестових методик перевірки якості ЗУН; налагодити ретельний облік результатів звітів за виконанням модульних завдань; в індивідуальних планах ви­кладачів передбачити години для здійснення аналізу й оцінюван­ня навчальної роботи студентів; у кожній навчальній дисципліні визначити числові параметри переведення кількісних показників (кредитів) в офіційні оцінки знань студентів.

6.Забезпечити відкритість оцінювання навчальної діяльності студентів.

7.  Визначити науково обґрунтовані обсяги навчальних завдань для самостійної роботи студентів на міжпредметному рівні з ура­хуванням бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу.

Досвід запровадження модульно-рейтингової системи оціню­вання навчальної діяльності студентів дає підстави стверджува­ти, що вона має переваги, наукове обґрунтування яких переконливо сформулював професор A.M. Алексюк у монографії "Педа­гогіка вищої освіти України".

Для студентів ці переваги полягають у тому, що:

—навчальний рейтинг активізує самостійну роботу студентів (СРС), робить її ритмічною і систематичною впродовж семестру;

—формується позитивна мотивація навчальної діяльності;

—стимулюється самостійність, ініціативність, відповідаль­ність, творчість, змагальність, дбайливість;

— студент зорієнтований на самостійний науковий пошук, що сприяє інтелектуальному розвитку особистості;

—підвищується об´єктивність оцінювання ЗУН, збільшуєть­ся ймовірність уникнення випадковостей;

—зменшується навантаження під час екзаменів та заліків;

—здобуті знання більш глибокі і міцні;

—отримується особисте задоволення від процесу учіння.

Для викладачів є:

—реальна можливість індивідуалізації навчання та диферен­ційованого підходу;

—можливість допомогти студентам у навчальній роботі, рівномірно розподілити навантаження протягом семестру;

—можливість уникнути конфліктів, які часто виникають у результаті підсумкової перевірки знань на екзамені.

Зупинимося на аналізі власного досвіду використання модуль-но-рейтингової системи аналізу й оцінювання ЗУН студентів у про­цесі вивчення базового курсу педагогіки. Виходячи зі змісту цьо­го курсу, ми виділили конкретні модулі. Кожна тема курсу — це змістовий модуль. Таких тем 25. Виокремили додаткові модулі: культура і змістовність ведення конспектів лекцій, самостійне опрацювання наукової літератури; ведення термінологічного слов­ника; підготовка опорних схем і таблиць. Кожний модуль перед­бачав конкретну оцінку в залікових одиницях (табл. 18)

Пропуск студентом занять, які не відпрацьовані, призводить до зняття 10 балів (залікових одиниць).                                                          

Таблиця 18

 

Назва модуля

Кількість залікових одиниць

Навчальні теми: 25 • 10 од.

250

Ведення робочого зошита

60

Ведення словника

40

Складання опорних схем і таблиць

50

Разом

400

При підсумковому оцінюванні залікові одиниці (бали) пере­водяться в офіційні оцінки чотирибальної системи за шкалою:

400—360 — "відмінно"; 360—320 —"добре"; 320—280 — "задовільно".

Упродовж двох семестрів проводилася цілеспрямовано орга­нізована самостійна робота студентів. Кожен з них виконував пи­сьмову роботу з тем курсу, звітував про зміст і якість опрацювання інших модулів. Протягом року йшов процес не лише вивчення нового навчального матеріалу, але й закріплення раніше вивче­ного. Кожен студент мав можливість підвищити свій рейтинг шляхом поглибленого опрацювання того чи того модуля (теми). Це особливо стимулює діяльність студентів. Панує повна відкри­тість оцінювання навчальної праці.

На першому занятті педагог знайомить студентів із сутністю модульно-рейтингового оцінювання, пояснює психологічні особ­ливості застосування цієї системи, запрошує студентів до спів­праці.

Упродовж часу, який відведено на вивчення курсу, здійсню­ється наполеглива робота більшості студентів, складаються ділові стосунки між викладачем і студентами. Та головне — це якість знань.

Для перевірки гіпотези, що запровадження модульно-рейтин­гового оцінювання сприяє інтенсифікації навчального процесу і підвищує якість знань, було використано формуючий експери­мент, яким охоплено 125 студентів філологічних спеціальностей. Три групи (75 студентів) були контрольними. Для них читались лекції, проводились практичні заняття, здійснювалася епізодич­на перевірка знань за традиційними методиками. Після завер­шення курсу всі складали екзамени. Студенти експериментальних груп слухали лекції, брали участь у практичних заняттях та інших видах навчальної роботи за методикою модульно-рейтингового навчання з використанням системи рейтингового оціню­вання знань. Опрацювання навчального курсу з педагогіки завер­шувалося також екзаменом. Результати цієї роботи подані у табл.19.

Таблиця 19. Результати опрацювання навчального курсу з педагогіки

 

Групи

Кіль­кість студен­тів

Якість знань за середнім балом

 

 

 

 

За

резуль­татами екзаменів

Через

5 днів

після

екзамену

Через

місяць

після

екзамену

Через 3 місяці

після екзамену

Експериментальні

50

4,8

4,6

4,1

3,8

Контрольні

75

4,4

2,2

1,8

0,7

 

Нинішній етап розвитку національної вищої освіти характе­ризується модернізацією і реформуванням, спрямованими на приєднання до Болонського процесу з метою входження в євро­пейський освітній і науковий простір. Болонський процес — це здійснення структурного реформування вищої освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю і оцінюван­ня навчальних досягнень студента з метою підвищення якості освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування на європейському ринку праці. Цей про­цес добровільний, полісуб´єктний, поліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури і не нівелює національні особливості освітньої системи України. Його метою є прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, введення двоступе­невої структури вищої освіти (бакалавр — магістр), використан­ня єдиної системи кредитних одиниць (ECTS — Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до дипломів, розробка, підтримка і розвиток європейських стан­дартів якості освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців.  Впровадження кредитно-модульної системи навчання передбачає реорганізацію традиційної схеми "навчальний семестр — навчальний рік, навчальний курс", раціональний поділ навчаль­ного матеріалу дисципліни на модулі й перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля, вико­ристання більш широкої шкали оцінювання знань, вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку.

Кредитно-модульна організація навчання за своєю суттю є гу­маністичною. Вона базується на засадах суб´єктно-суб´єктної, то­лерантної, партнерської педагогіки. Траєкторію свого навчання, індивідуальну програму своєї освіти визначає сам студент з допо­могою викладача — тьютора (опікуна). Навчання має рівномірно розподілений, рівномірно напружений характер упродовж всього терміну перебування студента у ВНЗ. І найголовніше, ця система гарантує високу якість підготовки, а значить, убезпечує студента від професійної непридатності після завершення навчання.

Модернізація навчального процесу в руслі вимог Болонської декларації передбачає значне збільшення обсягів самостійної роботи студента (до 50—60 %), індивідуалізацію навчання. Це в свою чергу потребує належного науково-методичного забезпечен­ня навчального процесу, відповідної матеріальної бази, поліпшен­ня фінансово-побутового стану студента.

Всі ці зміни вимагають від викладача ВНЗ ґрунтовних знань, умінь і компетентності в організації своєї діяльності на новій ме­тодичній і технологічній базі — кредитно-модульній і акумулюючій системі навчання.

Як бачимо і модульно-рейтингова, і кредитно-модульна си­стема організації навчання, аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів — це важливий крок у напрямку інтенсифі­кації й оптимізації навчально-виховного процесу у вищій школі. Але вони потребують від науково-педагогічних працівників на­лежної психолого-педагогічної підготовки, перебудови організа­ційних і методичних аспектів навчально-виховного процесу.

 

Література

АлексюкАМ. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Тео­рія. — К.: Либідь, 1998.

Амонашвили ША. Воспитательная и образовательная функ­ция оценки учения школьников. — М.: Педагогика, 1984.

Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Метод, посіб. для студентів магістратури. — К.: Центр навч. літ., 2003.

Ерников С, Лобова Т., Филиппов С. и др. Опыт использования рей­тинговой системы // Высшее образование в России. — 1998. — № 1.

ЗільберштейнА.І., Солдатов ТД. Проведення екзаменів та заліків у вищій школі. — К.: Вища шк., 1979.

Кобиляцький І.І. Методи навчально-виховної роботи у вищій школі. — Л.: Вид.-во ЛДУ, 1970.

Кучер С Сутність та завдання контролю в системі модульного навчання // Рідна школа. — 2000. — № 11.

Лозниця B.C. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. — К.: ЕксОб, 2003.

Моисеев Ю. Использование рейтинговой системы в профес­сиональной подготовке // Alma mater. — 1988. — № 2.

Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навч. посіб. /Заред. О.Г. Мороза. — К.: НПУім. М.П. Драгоманова, 2001.

Тичина І.І. Модульна організація учбового процесу. Рейтин-гова система контролю успішності студентів. — К.: УДПУ, 1990.

Якунин ВА. Педагогическая психология: Учеб. пособие. — 2-е изд. — СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія педагогіки: курс лекцій
Робоча книга вихователя групи продовженого дня
Педагогіка вищої школи
Дидактика