пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Педагогіка вищої школи

Методика проведення контрольних дій у вищій школі


Традиційно домінантне місце в системі навчально-виховної ро­боти у вищих навчальних закладах України займають заліки та ек­замени. Педагоги-вчені по-різному ставилися до цих видів навчаль­ної роботи. К.Д. Ушинський прихильно ставився до екзаменів, вва­жав, що вони сприяють організації учнів, підвищують їх відпові­дальність. М.І. Пирогов виступав проти екзаменів, які "викрадають у викладачів чимало часу на шкоду науці, вони підтримують шкідливий напрям у студентів — вчитися для екзамену".

Різні погляди на екзамени у вищій школі були і в радянський період (особливо в 20—30-ті pp. XX ст.). Але в другій половині XX ст. цей вид навчальної роботи набув обов´язкого характеру.

Нині кількість екзаменів та заліків з кожної навчальної дис­ципліни визначається навчальними планами. Процес перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок студентів на екзаменах ба­зується на таких принципах:

—достатньої обґрунтованості;

—єдності вимог;

—гуманізму;

—доброзичливості.

Студенти по-своєму оцінюють якості викладачів, які мають значення для забезпечення оптимальних умов проведення кон­трольних заходів. Експериментальний зріз (опитано 180 студентів старших курсів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького) показав, що студенти виділили такі ос­новні якості викладачів, які позитивно впливають на перебіг ек­замену (оцінювали якості за 10-бальною шкалою).

1.  Справедливість                                                         9,2

2.Глибоке знання предмета                                           9,1

3.Педагогічний такт                                                      8,1

4.Доброзичливість                                                        7,57

5.Знання індивідуальних особливостей студентів             7,23

6.Педагогічна майстерність                                          6,89

7.Вимогливість                                                            6,76

8.Володіння методикою опитування                              6,66

9.Уміння виявляти знання з усього обсягу курсу             5,6

10. Щедрість в оцінюванні знань, умінь та навичок        2,62

У процесі підготовки студентів до екзаменів і їх проведення у вищих навчальних закладах трапляється чимало недоречностей, педагогічних помилок. По-перше, надія на екзамени як важли­вий чинник підсумкової перевірки якості знань, умінь та нави­чок (ЗУН) студентів не завжди виправдовує себе. Коли студенти протягом семестру не включені в активну навчальну роботу, немає системи організації самостійної навчальної роботи, її оці­нювання, вони підходять до екзаменаційної сесії з надто бідним багажем знань. За три-чотири дні перед екзаменом, маючи моло­ду, активну пам´ять, студенти заучують значний обсяг знань, на екзамені "видають" їх, після чого залишається надто мало знань, а тим більше умінь і навичок.

За навчальними планами на екзамени виділяється багато часу. Наприклад, студенти, які навчаються за спеціальністю "Історія", мають скласти 37 екзаменів і 84 заліки. У цілому за п´ять років на­вчання на екзаменаційні сесії виділяється 25 робочих тижнів (175 днів). Майже півроку витрачається на процедуру екзаменів. А ре­зультати цієї роботи низькі. За даними окремих дослідників, ви­пускник ВНЗ володіє 5—6 відсотками інформації, яка передбачена навчальними планами і програмами. Навіть поверховий аналіз свідчить не на користь традиційної системи перевірки й оцінки знань, умінь та навичок студентів. Більш ефективними і продук­тивними є модульно-рейтингова та кредитно-модульна системи.

По-друге, під час екзаменів студенти витрачають надто бага­то фізичних і психічних зусиль. Велика нервова напруга, стре­сові ситуації, які зумовлюються недостатньою педагогічною куль­турою окремих викладачів, та інші чинники призводять до не­виправданих витрат енергії. Період навчання у ВНЗ не сприяє збереженню здоров´я.

По-третє, традиційно під час екзаменів надмірним тягарем для студентів є "система шпаргалок". На їх підготовку витра­чається багато часу. Безпосередня процедура їх використання під час екзаменів, реакція викладачів на це явище — усе це приниз­ливо і недостойно. Користі — ніякої, а шкоди багато: даремна витрата часу і сил на підготовку, створення на екзамені стресо­вих ситуацій, породження конфліктів між студентами і викла­дачами, виникнення передумов для необ´єктивності оцінки знань, умінь та навичок студента та виявів соціальної несправед­ливості в оцінюванні.

Чи можна боротися з цим явищем? Яким чином уникати та­ких виявів? Можна і потрібно боротися. Найбільш доцільний спосіб — дозволити студентам на екзаменах користуватися необ­хідними джерелами інформації: записами, додатковою літературою. Але запитання мають бути побудовані таким чином, щоб вони орі­єнтували студентів не на репродуктивні відповіді, а спонукали до творчих роздумів, виявляли розуміння сутнісних процесів. Необ­хідно переконувати студентів, що час і здоров´я, витрачені на підго­товку шпаргалок, не дають результатів. Адже немає установки на запам´ятання, усвідомлення закономірностей, процесів, явищ. Діє лише установка написати шпаргалку, таємно скористатися нею, обманути викладача. Поряд з цим у процесі адаптації студентів до навчальної роботи у ВНЗ необхідно навчити їх раціональним ме­тодам підготовки до заліків і екзаменів.

—У процесі підготовки і складання екзаменів мають розв´язу­ватися такі соціально-педагогічні завдання: формування соціальної відповідальності студентів перед собою, викладачами, батьками;

—відчуття радості від успіхів навчальної роботи;

—забезпечення умов для коригування здобутих знань, само­стійної навчальної діяльності;

—забезпечення виховного впливу педагога на студента.

Технологія організації і проведення екзаменів має охоплюва­ти такі аспекти:

—ознайомити студентів із програмою проведення екзаменів, яка містить перелік вузлових питань навчальної дисципліни та літературу, яку студенти можуть використати у процесі підго­товки до екзаменів;

—ознайомити студентів з ефективними методами підготовки до екзамену з урахуванням особливостей конкретної навчальної дисципліни;

—ознайомити студентів з методикою проведення екзамену. Екзамен може проводитись за екзаменаційними білетами і без них; можуть бути використані різні методи перевірки: усна, письмова, тестова (з використанням комп´ютерів і на паперових носіях);

—напередодні екзамену викладач має організувати консуль­тування для студентів, у яких виникли певні утруднення при підготовці;

—безпосередньо на екзамені педагог має створити позитив­ний емоційний фон, аби зменшити психологічне напруження сту­дентів;

викладач має уважно, зацікавлено вислуховувати відповіді студентів, стимулюючи їх до активного мислення словами ("доб­ре", "правильно мислите", "так", "молодець") та стверджуваль­ними і підбадьорливими жестами. Монологічну відповідь студен­та ні в якому разі не можна переривати зауваженнями, додатко­вими запитаннями, виразами здивування. Студент, готуючись до відповіді, у своїй пам´яті певним чином побудував виклад на­вчального матеріалу. Коли викладач перериває студента, вдаю­чись до діалогу, це викликає у більшості студентів занепокоєн­ня, нервовість, від чого відповідь стає плутаною, логічно непослі­довною. У процесі монологічної відповіді на запитання викладач, зрозумівши, що студент відповідає впевнено, змістовно, може зупинити його і попросити перейти до розкриття наступного за­питання білета. Після з´ясування усіх питань, що були в екза менаційному білеті, варто поставити кілька запитань з інших розділів навчальної дисципліни. Такий підхід допомагає уник­нути випадковостей.

У процесі екзамену викладач має виявляти доброзичливість, тактовність, толерантність, увагу, співпереживання. Варто по­дякувати студентові за гарну відповідь. Якщо були недоліки у відповіді, виявлені певні прогалини, то ні в якому разі не варто вдаватися до критики особистості студента, не принижувати його гідність. Передусім треба аналізувати помилки, виявлені у про­цесі іспиту. Необхідно забезпечувати об´єктивність оцінювання навчальної роботи студента з конкретної дисципліни, враховую­чи: обсяг знань; ступінь розуміння навчального матеріалу і рівень активності, логічного мислення; форму викладу навчального матеріалу; уміння застосовувати знання на практиці з проекцією на майбутню професійну діяльність; систематичність і старан­ність студента в процесі опрацювання змісту навчальної дисцип­ліни впродовж семестру.

Виставляючи оцінку за результатами опрацювання студента­ми навчальної дисципліни, варто зважати на такі педагогічні чинники: об´єктивність оцінювання; справедливість; не викори­стовувати оцінку як прийом покарання студента за негативні вчинки; не допускати вибіркової поблажливості при оцінюванні знань членів органів студентського самоврядування; незалеж­ність оцінювання від попередніх оцінок у заліковій книжці; не допускати виставлення оцінок "від настрою"; враховувати індиві­дуальні особливості студентів; не вдаватися до крайнощів (вияв­ляти дріб´язковість, прискіпливість, зайву суворість, бути над­мірно добрим, виявляти лібералізм, панібратство та ін.); не підда­ватися зовнішньому тиску; не потрапляти в матеріальну за­лежність від студентів; залучати студентів до самооцінювання; коментувати виставлену оцінку; не вдаватися до моралізування, приниження гідності особистості студента.

Таким чином, екзамен — складний процес підбиття підсумків пізнавальної діяльності. Він потребує від викладача високої пе­дагогічної культури, майстерності, педагогічної техніки.

Викладачам, керівникам кафедр, деканатів варто час від часу проводити анкетне опитування студентів старших курсів з метою з´ясування їхньої оцінки діяльності викладачів на екзаменах.

 Наведемо результати опитування, проведеного серед 180 сту­дентів старших курсів різних спеціальностей Черкаського націо­нального університету імені Богдана Хмельницького. На запи­тання: які якості викладача-екзаменатора вам імпонують? — переважали такі відповіді: доброзичливість, забезпечення спо­кійної обстановки, розуміння студентів, справедливість, вимог­ливість, тактовність.

На запитання: з якими якостями та особливостями поведін­ки викладача вам не хотілося б мати справу на екзаменах? — сту­денти відповіли: дратівливість, необ´єктивність, вияви упере­дженості, симпатій і антипатій, нервова збудливість, злопам´ят­ність, нетактовність, грубість, байдужість, лібералізм, несправед­ливість, намагання "провалити" студента, спроби штучно "витя­гувати" студента, який не працював упродовж семестру, поблаж­ливість до "любимчиків".

Важливе місце у навчальному процесі займають заліки. їх кількість та порядок складання визначається навчальними пла­нами. Заліки виставляють за результатами виконання студента­ми практичних завдань. Додаткове опитування є не обов´язковим. Ні в якому разі не можна перетворювати залік в екзамен.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія педагогіки: курс лекцій
Робоча книга вихователя групи продовженого дня
Педагогіка вищої школи
Дидактика