Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

7.3. Роль упаковки в просуванні товару на закордонні ринки


При розробці товарної політики особлива увага приділяється питанням упаковки, у якій товар буде продаватися на іноземних ринках. Упаковка — це оболонка, у якій міститься товар. Вона включає тару, етикетку, вкладиш та маркірування і залежно від цілей товарної та комунікаційної політики виконує такі функції:
— збереження товару і захисту його при транспортуванні;
— забезпечення зручності транспортування і використання;
— інформаційну;
— рекламну;
— комунікаційну — демонструє марку, склад, напрямок використання;
— сегментації ринку — може спеціально розроблятися для різних сегментів ринку;
— обліку товару;
— оптимізації завантаження рухомого складу транспорту;
— раціоналізації складування і завантажувально-розвантажувальних робіт;
— псевдомодифікації товару — деякі підприємства, змінюючи упаковку, представляють товар як новий.
У міжнародній торгівлі сторони домовляються про засоби упаковки, які гарантують цілісність товару, його доставку за призначенням у погоджені терміни. Вибір конкретної упаковки визначається декількома чинниками, зокрема чутливістю упакованого товару, видами можливих ушкоджень у процесі транспортування, складування, міжнародними нормативними актами, окремими розпорядженнями щодо транспортування, перевантаження, складування тих або інших видів товарів у країні-імпортері, країнах, через які товари перевозяться транзитом, базисними умовами постачання. Упаковка має також відповідати вимогам законодавства країни призначення вантажу.
Упаковка як носій інформації має давати чітку і повну інформацію про вид, найменування, марку товару, його виробника (країну, підприємство), кількість або вагу виробів, колір, способи поводження з товаром під час перевезення, перевантаження, зберігання, іноді ціну, термін придатності, а також відрізняти цей товар від товарів конкурентів.
У рекламних цілях упаковка повинна мати привабливий вигляд, такий, що запам´ятовується, давати можливість ототожнювати цей товар з країною-експортером, конкретним іноземним виробником, надавати товару певного "іміджу", що відповідає рівню ціни продажу. Упаковка є візитною карткою країни, конкретного виробника, продавця, засобом формування попиту і його стимулювання. Ілюстрація і текст упаковки мають бути такими, що легко впізнаються, чіткими, однозначними, цілком відповідати змісту товару, не викликати у потенційного іноземного покупця будь-яких помилкових вражень. У деяких випадках зазначаються особливості застосування товарної продукції (температура зберігання, прання, чищення, прасування, напруга електрики тощо), оскільки в деяких країнах існують додаткові або скориговані міжнародні норми.
Упаковка часто використовується для обліку виробів на складі, на транспорті, місці експедирування, відвантаження або приймання вантажу, тому що знаючи загальне число тари, кількість або вагу продукції в одиниці заповненої тари, нескладно визначити кількість або масу товару.
У процесі транспортування, використовуючи дані про вагу, габарити заповнювання упаковки, здійснюють раціональне укладання для оптимального використання площі, об´єму рухомого складу (вагона, платформи, контейнера тощо).
У складському господарстві упаковка забезпечує зручність У роботі, дає змогу вирішувати питання раціонального укладання товарів на стелажі, штабелі, на піддонах, а також ефективно здійснювати вантажно-розвантажувальні операції за допомогою засобів механізації.
Упаковка оплачується за домовленістю сторін. Існує декілька варіантів, зокрема включення вартості упаковки в ціну товару, визначення самостійної і незалежної від товару вартості, встановлення вартості у відсотках від ціни конкретного експортно-імпортного товару.
При створенні експортної упаковки як засобу зберігання товару необхідно враховувати:
1) кліматичні умови в країні, а також під час транспортування товару;
2) спосіб поводження з товаром;
3) час знаходження у сфері обігу (йдеться про те, що товар на світовому ринку може пройти через більше число посередників, ніж на внутрішньому);
4) як швидко товар потрапить до споживача, а отже, скільки часу товар може перебувати на складах.
Для визначення властивостей упаковки істотними є такі моменти: розмір упаковки, її вартість, місцеві звичаї щодо кольору упаковки, вимоги законодавства, освітній рівень населення.
Етикетка, яка є елементом упаковки, має:
— допомогти покупцеві впізнати товар;
— сприяти одержанню максимального задоволення від споживання товару;
— спонукати покупця до повторної покупки товару.
З огляду на сказане вище етикетка має бути написана на мові країни, де продається товар, за винятком тих випадків, коли мова постачальника відіграє роль у підтримці іміджу (наприклад, для французьких парфумів). У деяких випадках для скорочення витрат компанія поміщає на етикетці звернення до покупця кількома мовами, що дозволяє продавати товар у різних країнах. Це доцільно, коли транснаціональний імідж позитивно впливає на споживача, однак у ряді випадків доцільно витратити додаткові кошти на створення індивідуальної етикетки для кожної країни, щоб підкреслити національний імідж виробника.
При визначенні розміру упаковки слід враховувати, що розвинуті країни перейшли на упаковки великих розмірів для товарів першої необхідності. Це дозволяє споживачам заощаджувати час на відвідування магазинів. Однак у країнах, що розвиваються, з причини низьких доходів населення часто віддає перевагу упаковці невеликих розмірів за нижчою ціною.
Деякі товари можуть потребувати індивідуальної поштучної упаковки, наприклад сигари, жувальна гумка, цукерки тощо. Практично у всіх країнах діє законодавство у сфері упаковки з метою захисту інтересів покупців. У ФРН, Австрії і Швейцарії розроблені загальні норми, які стосуються упаковки. Так, у ФРН Товариство раціоналізації упаковки розробило норми щодо упаковки товарів широкого вжитку, відповідно до яких:
— текст і ілюстрації на упаковці мають бути чіткими і визначати зміст товару;
— інформація про вагу і кількість упакованого товару має розташовуватися на видному місці;
— кількість одиниць товару в упаковці по можливості має бути округлена;
— ціна на упаковці має бути чіткою і добре видною.
Також обов´язковою є наявність на упаковці терміну реалізації і дати виготовлення товару. Крім того, існують рекомендації для продавців — знижувати витрати на упаковку, використовувати упаковку, яка легко переробляється. Ці заходи необхідні у зв´язку з ускладненням екологічної обстановки й економії матеріальних і природних ресурсів. У деяких країнах заборонено на упаковці використовувати іноземні мови без перекладу на національну мову.
Деякі товари, особливо першої необхідності, потребують стандартної упаковки, щоб бути упізнаними в усьому світі. При експорті товарів у країни, що розвиваються, варто мати на увазі, що в деяких із них дуже велика кількість населення не вміє читати. Тому краще помістити на упаковці малюнки, що пояснюють використання товару, а не просто текст.
Таким чином, перед тим, як продавати товар за кордон, необхідно ретельно продумати його упаковку, вивчити відповідне законодавство і нормативні акти в країнах, через які буде проходити товар, і країни-отримувача. Вид упаковки залежить також від виду транспорту, яким будуть перевозити товар. Найбільш міцна упаковка використовується при транспортуванні товару морським транспортом. Вона має захищати товари від високої вологості, корозії тощо.
Крім того, у зв´язку з загальною механізацією навантажувальних робіт широкого застосування набули пакети або піддони. Існують спеціальні міжнародні норми, що регламентують їх розміри і міцність. Всі західноєвропейські країни мають єдині стандартні європіддони, що значно полегшує транспортування.
У міжнародній торгівлі інформація про кожен вид виробу, що належить до широкої і різноманітної товарної маси, має бути доведена до реальних потенційних закордонних покупців. На практиці сформувався відповідний засіб інформації про товар — маркірування (навантажувальна розмітка), тобто нанесення на продукцію, упаковку, бирку умовних малюнків, символічних, цифрових, буквених, буквено-цифрових знаків.
Маркірування виконує такі основні завдання:
1. Ідентифікує вантаж для перевізників, одержувачів, інших суб´єктів міжнародного ринку, що беруть участь у транспортуванні.
2. Визначає відповідний порядок для забезпечення правильної доставки і збереження вантажу.
3. Попереджає про небезпеку, яку вантаж може становити у випадку неналежного з ним поводження.
Маркірування має включати загальні дані про товар: найменування країни-імпортера, виготовлювача, відправника (постачальника), одержувача, пункт відправлення і призначення, номер контракту, порядок перевезення, перевантаження, зберігання ("Не кантувати", "Верх", "Низ", "Обережно" тощо), вагу нетто, вагу брутто, окремі попереджувальні знаки, пов´язані з безпекою, обережністю.
У міжнародній торгівлі всі написи з маркірування виконуються на мові країни-імпортера, а в країнах Західної Європи одержало поширення літерне позначення на чотирьох, в окремих випадках шести, мовах. Розрізняють такі види маркірування:
1. Товарне — найменування товару, номер ДСТ, ТУ, дата випуску, заводська марка, номер замовлення.
2. Відправницьке — пункти відправлення і призначення, найменування відправників і одержувачів, маса брутто і нетто.
3. Транспортне — число місць у партії, порядковий номер вантажного місця в партії.
4. Спеціальне — попереджувальні написи і знаки, що вказують на спосіб поводження з вантажем при транспортуванні, перевантаженні, зберіганні.
Товарне, відправницьке і спеціальне маркірування наносяться вантажовідправником, а транспортне — перевізником або його агентом.

 



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
Міжнародні економічні відносини
Міжнародна економіка