пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Педагогіка вищої школи

Професійно-педагогічне спілкування й типологія особистості викладача вищої школи


Загальновідомо, що освітня галузь — одна з найбільш консер­вативних сфер людської діяльності. її працівники вирізняються відданістю схемам і технологіям, які вони засвоїли, до яких звик­ли, стійкістю несприйняття нового, стереотипністю мислення і дій. Стрімко змінюються часи, студенти, а значна частина ви­кладачів вищої школи керується параметрами тієї системи коор­динат, яка їх сформувала. Як і раніше найвагомішими якостями студента вважаються дисциплінованість, слухняність, насліду­вання пропонованих викладачем зразків, тобто конформізм. Не приймається дисидентність студента: оригінальність мислення й поведінки, самостійність думок, суджень, вимога поваги до себе як до особистості й партнера в спільній справі.

Студенти, шкільний період навчання яких проходив в умо­вах часткової демократизації соціального укладу життя, гумані­зації суспільних відносин, гостро відчувають необхідність ради­кальних змін у форматі "викладач — студент", не бажають тер­піти зневажливе ставлення до себе. Вони цінують не тільки знан­ня педагога, а й хочуть бачити в ньому душевну, розуміючу, спра­ведливу, чесну, високоморальну й порядну людину. Нинішній викладач вищої школи має бути тонким психологом, глибоко емпатійною, атракційною особистістю.

До найважливіших якостей викладача, що сприяють успіш­ному виконанню ним своїх функцій, належить педагогічна комунікативність. Багато труднощів і невдач у педагогічній діяльності зумовлено саме недоліками сфери професійно-педагогічно­го спілкування. Педагогічне спілкування — це сукупність методів і засобів, застосування яких забезпечує досягнення мети навчан­ня та виховання і визначає характер взаємодії між двома головни­ми суб´єктами педагогічного процесу. Відомий російський психо­лог В.А. Кан-Калик виділяє такі стилі педагогічного спілкування.

1.Спілкування на основі високих професійних настанов пе­дагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Про таких говорять: "За ним діти (студенти) буквально по п´ятах хо­дять". У вищій школі інтерес у спілкуванні стимулюється ще й загальними професійними інтересами, особливо на профільних кафедрах.

2.Спілкування на основі дружнього ставлення. Цей вид ко­мунікації передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності (але при цьому слід уникати панібратства). Особливо це стосується молодих педагогів, якщо вони не бажа­ють потрапити в конфліктну ситуацію.

3.Спілкування-дистанція. Це найбільш поширений тип пе­дагогічного спілкування, за якого постійно спостерігається дис­танція у всіх сферах: навчанні — з посиланням на авторитет і про­фесіоналізм; вихованні — на життєвий досвід і вік. Такий стиль формує відносини "вчитель — учні". Але це не означає, що учні мають сприймати педагога як ровесника.

4.Спілкування-загравання. Воно властиве молодим виклада­чам, які надмірно прагнуть популярності. Таке спілкування за­безпечує лише фальшивий, дешевий авторитет.

Як правило, у педагогічній практиці спостерігається поєднан­ня стилів у певній пропорції при домінуванні одного з них.

Заслуговує на увагу класифікація стилів педагогічного спіл­кування, запропонована М. Таленом (табл. 7). Треба враховува­ти, що в її основу покладено вибір ролі педагогом, виходячи із власних потреб, а не з потреб того, хто навчається.

Отже, викладач ВНЗ постає перед студентами як фахівець і керівник процесу спілкування. Його репутація, авторитет, пре­стиж значною мірою залежать від уміння спілкуватися, тонко відчувати аудиторію та окремого студента. Особливі труднощі в налагодженні педагогічного спілкування, взаємовідносин зі сту­дентами у сфері особистісних контактів відчувають педагоги-початківці. Щоб оволодіти високим рівнем професійно-педагогіч­ного спілкування зі студентами, треба глибоко знати його психо­логічні, змістові й процесуальні основи.

 

Таблиця 7. Класифікація стилів педагогічного спілкуваня за М. Таленом

Модель

Характеристика

"Сократ"

Педагог з репутацією любителя спорів і диску­сій, які він навмисно провокує на заняттях. Йому властиві індивідуалізм, несистематич-ність у навчальному процесі через постійну конфронтацію: студенти посилюють захист власних позицій, вчаться їх обстоювати

"Керівник групової дискусії"

Головним у навчально-виховному процесі педа­гог вважає досягнення згоди й співробітництва між студентами, беручи на себе роль посередни­ка, для якого пошук демократичного консен­сусу важливіший за результат дискусії

"Майстер"

Педагог виступає як взірець для наслідування, який необхідно безумовно копіювати, і перед­усім не стільки у навчальному процесі, скільки у ставленні до життя взагалі

"Генерал"

Не допускає будь-якого двозначного смислу, підкреслено вимогливий, жорстко домагається слухняності, оскільки вважає, що завжди і в усьому правий, а студент, як солдат-новобранець, беззаперечно повинен підкорятися наказам. За даними М. Талена, цей стиль поширений у педа­гогічній практиці більше, ніж усі інші разом

"Менеджер"

Поширений у радикально орієнтованих школах і пов´язаний з атмосферою ефективної діяль­ності класу, заохоченням ініціативи й самостій­ності учнів. Педагог прагне до обговорення з кожним учнем смислу завдання, якісного кон­тролю та оцінки кінцевого результату

"Тренер"

Атмосфера спілкування в класі пронизана ду­хом корпоративності. Учні при цьому виступа­ють гравцями однієї команди, де кожний зокре­ма не важливий як індивідуальність, а всі разом становлять силу. Педагогу відводиться роль натхненника групових зусиль, для якого голов­не — кінцевий результат, блискучий успіх, перемога

"Гід"

Втілений образ "ходячої енциклопедії". Лако­нічний, точний, стриманий. Відповіді на всі запитання йому відомі завчасно, як і самі запитання. Технічно бездоганний, і саме тому часто відверто нудний

Залежно від якості володіння майстерністю (мистецтвом) пе­дагогічного спілкування студенти відносять викладача до відпо­відної категорії (умовної, суб´єктивної) (табл. 8).

 

Таблиця 8. Категорії викладачів залежно від якості володіння май­стерністю (мистецтвом) педагогічного спілкування

1

Викладачі — "вічні студенти"

Розуміють студентів, бачать у них осо­бистість, охоче спілкуються на різні теми, володіють високим інтелектом і професіоналізмом

2

Викладачі — "колишні моряки"

Намагаються встановити військову дисципліну. Вимагають тотального і безумовного прийняття їхньої думки. Цінують "рабство", а не інтелект і вмі­ння логічно мислити. Намагаються задавити "я" студента шляхом адміні­стративних заходів

3

Викладачі-формалісти

На роботі "відбувають" свої години. До студентів байдужі: робіть, що хочете, аби мені не заважали

4

"Байдужі", "заздрісні", "обмежені", "пани", "роботи"

Викладачі, які за людськими і профе­сійними якостями не відповідають ідеалу, прийнятному для студента

5

"Трудяги", "гурмани", "друзі"

Викладачі, які користуються автори­тетом у студентів у зв´язку з окремими привабливими особистісними рисами

6

"Викладач-стандарт"

Знає свій предмет, живе своєю роботою. Тяжкий у спілкуванні. Амбітний. Впер­тий, не цікавий ні собі, ні студентам

Отже, важливе місце у навчально-виховному процесі вищої школи належить особистості викладача, його комунікативним умінням, здатності встановлювати діалог зі студентом, розуміти й адекватно сприймати світ іншого — не підлеглого, а рівноправ­ного партнера, колеги в складному мистецтві навчання.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія педагогіки: курс лекцій
Робоча книга вихователя групи продовженого дня
Педагогіка вищої школи
Дидактика