пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Історія економічної теорії

12.3.4. Теоретик кооперації


М. Туган-Барановський належав до економістів-мислителів, які у постійній еволюції своїх поглядів здійснювали новаторські наукові пошуки. Вперше таким чином вчений заявив про себе в оригінальному синтезі трудової теорії цінності та теорії граничної цінності, відтак виступив засновником теорії економічної кон´юнктури, розвиваючи водночас нову теорію розподілу. "Я, - твердив М. Туган-Барановський, - зробив спробу викласти й обґрунтувати теорію розподілу, котра, як мені здається, суттєво відрізняється від тих, що є нині в економічній науці". Учений назвав свою теорію "соціальною", оскільки її відмінною рисою було надання особливого значення соціальним факторам суспільного доходу. У процесі свого наукового зростання М. Туган-Барановський щораз більше цікавився теорією і практикою кооперації.

М. Туган-Барановський був видатним теоретиком кооперації. Він опублікував з цієї проблематики низку цінних праць; головною серед них є дослідження "Соціальні основи кооперації". Ця праця вперше вийшла в 1916 p., а згодом стала відомою в усьому світі. Саме "Соціальні основи кооперації" долучили ім´я М. Туган-Барановського до класиків-теоретиків кооперативного руху.

Своє дослідження М. І. Туган-Барановський розглядав як спробу створити навчальний курс для ознайомлення з соціальними основами кооперації та загальної теорії кооперативного руху. "Книга, - зізнався її автор, - вимагала від мене доволі тривалої праці, але мені хотілось би, щоби читалась вона легко і була доступна розумінню навіть малоосвіченого читача".

Першу частину своєї ґрунтовної праці вчений присвятив розглядові загального вчення про кооперацію. Тут йдеться, насамперед, про соціальний ідеал кооперації. На думку М. Туган-Барановського, кооперативні підприємства - це, по суті, єдина форма господарської організації, що виникла в результаті свідомих зусиль широких суспільних груп з метою перетворити існуючу систему господарства.

Якщо розвиток капіталізму був "природним" процесом, то кооперація створена "штучно" внаслідок впливу на капіталістичне суспільство соціалістичного ідеалу, суть якого полягає у вимозі економічної рівності всіх членів суспільства. Соціалізм у прагненні до рівності приходить до більшого чи меншого заперечення права приватної власності.

М. Туган-Барановський зазначав, що кооперативи звертаються не до суспільних, релігійних чи моральних уявлень людини, а насамперед, до того ж мотиву, до котрого звертається капіталізм - до особистого егоїзму, господарського інтересу людини. У цьому велика сила кооперації, оскільки внутрішня економічна її природа має багато спільного з капіталістичним підприємством. А капіталістичне підприємство, писав вчений, не доброчинний заклад, не суспільна пропаганда, не політична організація і не робітнича спілка. Воно є господарською організацією в інтересах певної групи осіб.

Кооператив - підприємство, але підприємство не капіталістичного типу. М. Туган-Барановський з належною повнотою визначив ознаки, які відрізняють кооператив від капіталістичного підприємства. "Капіталістичне підприємство, - зазначав він, - існує заради прибутку... кооперативне... ніколи не переслідує мети одержання капіталістичного прибутку". На підтвердження цього вчений навів різні типи кооперативів, що дало змогу повніше відрізнити їх від капіталістичних підприємств.

З цього аналізу випливає такий висновок: "кооператив не тільки не є капіталістичним підприємством, але саме в боротьбі з капіталом і полягає сама суть кооперативного руху. У своєму капіталістичному тілі кооперативи приховують душу, ворожу капіталові. Кооперативи служать інтересам не капіталістів, а тим, хто страждає від капіталістів. Кооперація є однією із форм самозахисту трудящих класів від натиску капіталу". Кооператив захищає господарські інтереси економічно слабких суспільних груп через об´єднання в одно господарське ціле. Через те люди, поведінка яких визначається тільки мотивами особистого егоїзму, не придатні для кооперації. "Солідарність інтересів, - ось духовна основа кооперації", - зробив висновок М. Туган-Барановський.

На думку М. Туган-Барановського, з капіталістичним підприємством як типом бореться тільки кооперація, тому не можна розглядати кооперацію крізь призму соціального миру. Кооперація - це боротьба, але не за допомогою насильства чи зброї, не шляхом створення барикад. Це боротьба за новий суспільний лад мирними засобами. Кооперативні організації охоплюють основні галузі праці.

Давши оцінку класифікації кооперативів, що її запропонували теоретики кооперації, М. Туган-Барановський поділив кооперативи згідно з характером праці. "Ми, - писав він, - приходимо до основного поділу кооперативів на два роди: 1) кооперативи у сфері тільки обміну, але не в сфері праці; і 2) кооперативи в сфері праці та обміну". Учений виділив дев´ять основних видів кооперативів: кредитові кооперативи, споживчі товариства, домобудівні товариства, закупівельні товариства, товариства зі збуту, товариства з переробки, виробничо-підсобні артілі, трудові артілі, виробничі артілі.

Розглядаючи розвиток пролетарської кооперації, М. Туган-Барановський висвітлив зв´язок еволюції соціалістичної думки з кооперативним рухом переважно на західноєвропейському матеріалі, щедро використавши свої попередні дослідження розвитку соціалістичної думки. Кооперативний рух у концепції Р. Оуена, рочдельські товариства, кооперативи Англії початку XX ст., виробничі артілі у Франції, трудові артілі, міжнародне об´єднання пролетарських кооперативів, інші кооперативні організації робітництва знайшли повне висвітлення на сторінках "Соціальних основ кооперації" М. Туган-Барановського.

Учений докладно проаналізував кооперативні організації сільського населення, розкривши ідеологію Райффайзенівських кооперативів, їх кредитні та інші форми. М. Туган-Барановський простежив розвиток кооперативного руху на селі, дослідив соціальне значення сільськогосподарської кооперації, соціальне середовище її розвитку. Зрозуміло, що вчений не міг не включити в орбіту свого аналізу кооперативи України і Росії. У цьому зв´язку цікавими є оцінки М. Туган-Барановського кооперативного руху в Росії, з приводу якого він зауважив, що чи не є вони тут "тільки одні кооперативні фасади, у вигляді тих уявних міст, котрі Потьомкін раптово створював в пустинних областях Новоросії при приїзді Катерини II". Це означає, що вчений надто скептично оцінював стан кооперативного руху в Росії. Що стосується України, то М. Туган-Барановський проаналізував його в Херсонській, Таврійській і в Катеринославській губерніях. На основі цього він зробив висновок про те, що в "кредитні товариства залучають переважно селян середнього достатку". Це докладно висвітлив економіст на прикладі кооперативного руху Чернігівщини.

Усебічно проаналізувавши розвиток кооперації, її пролетарські, селянські та дрібнобуржуазні форми з позицій різних поглядів та історичних закономірностей їх розвитку, М. Туган-Барановський у підсумковій частині свого ґрунтовного дослідження розкрив соціальну природу і політичну позицію кооперації.

У кооперативній літературі, - зазначав він, - наголошується на позакласовому характері кооперації. Особливо це стосується споживчої кооперації, котра, мовляв, не повинна бути класовою організацією. Міркування багатьох зводяться до того, що в оазисі кооперації панує соціальний мир, зникає антагонізм інтересів, настає "загальна гармонія". "Щоби бути дійсно позакласовою організацією, - писав М. І. Туган-Барановський, - кооперація повинна була би охопити не тільки працюючі класи, але також і класи капіталістичні. Якщо ж цього нема, то зовсім ясно, що кооперацію слід визнати організацією з певними класовими рисами". Однак кооперативи чистого класового складу є винятком. Вони обслуговують господарські інтереси лише кількох суспільних класів, селян і дрібної буржуазії.

Цікавими є думки М. Туган-Барановського з приводу співвідношення кооперації і політики. Кооперація, на його думку, зовсім не є організацією, що стоїть поза соціальними класами або вище. Вона об´єднує певні класи на ґрунті їхніх класових інтересів ще більшою мірою, ніж це можна сказати стосовно політичних партій. Однак від об´єднання кооперації з політичною партією програють дві сторони: партія і кооператив. Кооперативний рух має бути вільний від будь-якої політичної партії, але це не означає, що кооперація має відмовитися від політичної боротьби. "Кооператори, - писав М. Туган-Барановський, - підтримують лише тих кандидатів, які зобов´язуються підтримувати в законодавчих палатах заходи, спрямовані на користь кооперації". "Захоплення кооперацією не повинно аж ніяк приводити до політичного індиферентизму - усунення політики з кооперації ґрунтується не на нехтуванні політики з боку кооперації, а на усвідомленні різниці цих сфер суспільного життя".

Цими словами закінчив М. Туган-Барановський своє знамените дослідження, присвячене історії, теорії і практиці кооперативного руху. Високий науковий рівень, широкі теоретичні узагальнення, відображення світового і національного досвіду, насиченість фактами, яскравість викладу, інші позитивні риси забезпечили цій книзі М. Туган-Барановського тривале визнання в усьому світі. Вона стала хрестоматійною працею у різних країнах, мала значний вплив на формування кооперативних поглядів.

Наприкінці свого життя М. Туган-Барановський опублікував низку праць з кооперативної тематики, редагував журнал "Українська кооперація" - кращий у світі фаховий журнал з кооперативної проблематики, розробив програму окремих курсів і створення кооперативного інституту. Весь цей доробок ученого увійшов до скарбниці світової й національної кооперативної думки.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія