пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Історія економічної теорії

7.4.1. Семен Десницький - однодумець Адама Сміта


"Семен Єфимів син Десницького, родом з України, із Ніжинських міщан" у 1761 р. прибув до Глазго (Шотландія) для навчання у місцевому університеті, в якому викладав моральну філософію вже добре відомий на той час Адам Сміт. Знаменитий шотландець полюбив юнака з козацької країни, який став першим прихильником смітівських ідей не тільки в Україні, але й у всій Російській імперії. У доповіді на публічних зборах Московського університету "Слово про прямий і найближчий спосіб до вивчення юриспруденції" 30 червня 1768 р. С. Десницький послався на вигоди від торгівлі, науки і промисловості, що розвиваються у Великобританії.

На противагу Вольтерові, який вважав, що імперію можна розширювати і зміцнювати лише збройною силою, С. Десницький надавав особливого значення торгівлі. "Купецтвом, - писав він, - більше народу зміцниться і об´єднається, ніж якимсь іншим засобом. Незаперечним доказом є вся Європа, в котрій нині зовсім неможливо переможцеві заволодіти усією державою або вщент зруйнувати її, бо інші держави, будучи у взаємнім між собою купецтві, перед оголошенням війни протестують проти призвідника".

Надаючи великого значення торгівлі, купецтву в розвитку держав і народів, все-таки треба погодитися з твердженнями, що "вчення про власність посідає центральне місце у системі соціологічних, економічних і юридичних поглядів Десниць-кого". Він розглядав різні аспекти власності, її генезис, генетику, національні особливості, функцію на різних етапах суспільного розвитку, починаючи від найпримітивніших господарських форм. Власник, зазначав С. Десницькии, піклується про своє майбутнє, боючись, щоб воно не було зруйноване насильством, обманом або марнотратством. Учений дотримувався погляду, згідно з яким власність - це категорія суспільного розвитку; жодного поняття про власність у "натуральному стані" люди не мали.

Чимало місця в правознавчих дослідженнях С. Десницький відводив моральній філософії, зайнявши щодо неї позицію своїх учителів. Зрозуміло, що він досконало знав англомовну літературу. У Британії, зауважував він, видано більше, ніж де, політичних, метафізичних і морально-повчальних творів. Зокрема, в цій ділянці прославились Гобс, Комберланд, Мандель, Лок, Баркле, Болінброк, Сидне, Гарінґтон, Гатчесон, Девід Г´юм і "пан Сміт". "У моєму розумінні, - писав С. Десницький, - пана Сміта морально-повчальна філософія ближче з натуральною юриспруденцією з´єднана, ніж всі інші системи цієї науки". У цих словах відчувається завидна прихильність учня до поглядів свого вчителя.

Докладно аналізуючи "натуральну юриспруденцію", вчений зазначав, що важливим предметом є дослідження добробуту громадян, їх облаштування, впровадження мануфактур, сприяння комерції, організації банків і монети. Оскільки земля як нерухоме майно завжди в усіх державах вважається надійним скарбом, то право повинно враховувати "найкращі засоби, щоб удосконалити хліборобство". Не оминув С Десницький митних та інших економічних справ, що ними повинно заопікуватися право в державі.

С. Десницький дослідив зв´язок слави, почестей, привілеїв із власністю, яка є економічною основою влади. Власність і влада ведуть до заперечення людинолюбства.

Поняття про власність майна в різних умовах існування С. Десницький виклав 21 квітня 1781 р. Спираючись на тогочасний рівень науки, вчений не погоджувався з тими природознавцями, які вважали, що розвиток у суспільстві, як і в природі, минає стадії дитинства, юності, змужніння і зрілості.

Стародавні дослідники вирізняли чотири стадії розвитку людства: 1) існування за рахунок ловлі звірів і збиральництва; 2) скотарство; 3) хліборобство; 4) комерція. С. Десницький дотримувався переважно цього чотиристадійного поділу розвитку цивілізації, з´ясовуючи особливості поняття маєткової власності на кожній з них. "Власність, - писав він, - за найвищими поняттями нинішних найосвіченіших народів містить в собі: 1. Право вживати свою річ за власною волею. 2. Право повертати свою річ від кожного, хто заволодів нею не праведно. 3. Право відчужувати свою річ, кому хто хоче, при житті й по смерті".

С. Десницький був захисником приватної власності. Будь-який замах на власність він уважав за найбільшу нелюдськість і вимагав "покарання такого злодія". "Позбавити людину володіння або перешкодити їй у використанні своєї речі - явне беззаконня", - твердив С. Десницький.

На початковій стадії суспільного розвитку, коли люди, щоб прогодуватися, полювали на диких тварин і збирали плоди, не було чіткого поняття про власність. Скотарські народи мали ще недостатнє уявлення про власність, бо кочували і не були прив´язані до однієї місцевості.

Докорінно змінилася ситуація у народів, що жили з рільництва. Від перебування на місці "земля робиться більше удобреною", "народи можуть запастись плодами земними і потрібними знаряддями для удобрення землі й зняття плодів з неї...

У такому хліборобському стані кожна людина обробляє землю, що прилягає до її житла і, природно, бажає за володіння нею одержати виняткове право і назавжди право власності".

З розвитком торгівлі утверджувалися приватновласницькі погляди. Комерційний стан народів український учений описав значною мірою під впливом баченого у Великій Британії. Він, за А. Смітом, позитивно оцінив розвиток ремесла і поділ праці, від якого народи одержали економічні вигоди. У комерційному стані народів право власності "набуває незрівнянно більшої сили: (а) від володіння новими власностями у різних речах; (б) від примноження у народів освітніх звичаїв; (в) від більшого розуміння загальної користі, що походить від утвердження власності, яка всюди має успіх, але особливо "діє в комерційному стані народів". У комерційних суспільствах, зазначав С. Десницький, власність на річ ґрунтується переважно на праці, тоді як земельні маєтки належать родині та мають іншу природу.

С. Десницький запропонував систему заходів, спрямованих на полегшення податкових тягарів для нижчих верств населення. Він радив розмір податків узгодити з майновим станом. "Розважливість і справедливість, - писав учений, - вимагають, щоб, наскільки можливо, податки були встановлені за нерівністю становища і, якщо так можна сказати, щоб вони змінювалися за геометричною прогресією".

Далі він пропонував у всіх випадках: 1) уникати монополій; 2) не накладати мита на всякі внутрішні товари; 3) над перекупниками мати суворий нагляд. Учений вважав, що розвиток землеробства і торгівлі робить народ забезпеченим, здатним вчасно сплачувати податки. У цих міркуваннях відчувається відгук фізіократичної концепції, в якій належне місце посідало землеробство. Вона, до речі, не суперечила українській ментальності С. Десницького, який вийшов з народу, що з великою шаною ставився до землеробства.

Науково-творча діяльність С. Десницького тривала 20 років. У 1783 р. його обрали дійсним членом Російської академії; 1787 року він подав у відставку, а 1789 року - помер.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія