пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Історія економічної теорії

6.1. Вчення фізіократів - французький варіант класичної політичної економії


Термін "фізіократи" походить від двох грецьких слів - "природа" і "влада". Влада природи, тобто землі, сільського господарства, землеробської праці у створенні багатства країни, добробуту кожного її громадянина - так можна витлумачити сутність фізіократичного напряму в історії економічної теорії.

Фізіократична думка має головно французьке походження. Вона виникла в процесі критики теорії та практики меркантилізму на конкретно-історичному та господарсько-політичному ґрунті середини XVIII ст. У той час економічні проблеми настільки хвилювали Францію, що ними почали цікавитися не лише економісти, зокрема, лікар Ф. Кене. Цей факт запримітив Вольтер, оголосивши, що французька нація, яка уславилась віршами, комедіями, трагедіями, романами, моральними і богословськими диспутами, зайнялась, нарешті, роздумами про хліб. У тому була об´єктивна необхідність.

Якщо в середині XVIII ст. в Англії почався промисловий переворот, то Франція, незважаючи на розвинутість мануфактури, аж до кінця XVIII ст. залишалася аграрно-феодальною країною. Від цього особливо потерпало селянство, обплутане системою податків. Потужна абсолютистська влада, феодальна ієрархія була перешкодою на шляху до вільного розвитку селянства.

Майже вся орна земля, 80 % сільськогосподарських угідь і лісів належали дворянам. Позбавлений землі французький селянин обробляв землю архаїчними способами, нерідко вручну, збираючи надзвичайно низькі врожаї. Орендуючи землю в поміщиків, селяни змушені були віддавати у вигляді оренди майже половину врожаю. Це спричинювало деградацію сільського господарства.

Крім того, економіку сільського господарства підривала політика меркантилізму, згідно з якою ціни утримувались на низькому рівні, заборонявся вивіз зерна за кордон, а ввіз дешевого всіляко заохочувався. Збідніле село не могло бути достатнім ринком для промислової продукції. Протекціоністська політика заохочувала розвиток зовнішньої торгівлі, мореплавства і промисловості.

Отже, центр економічних суперечностей змістився у сферу сільського господарства. Його оздоровлення пов´язували з економічним розвитком Франції. Сільське господарство стало головним предметом роздумів фізіократів. Вважаючи сільське господарство основною галуззю економіки, вони оголосили промисловість невиробничою сферою.

Фізіократи вимагали запровадити у Франції велику оренду землі фермерами за прикладом Англії. Вони закликали замінити феодальну систему фермерського господарства на фермерсько-орендну на засадах приватної власності. Фізіократи прагнули відмінити меркантилістську політику, знизити ціни на зерно, запровадити вільний продаж зерна, його вивіз за кордон, звільнити фермерів від податків, переклавши їх на ренту землевласників.

Однією із заслуг фізіократів було те, що вони ввели в економічну науку метод природничих наук, який вперше застосував В. Петті. Вони підійшли до суспільства з погляду живого організму, розглядали економічне життя як природний процес, що має свої внутрішні закономірності. Філософія "природного ладу" суспільного розвитку була методологічною засадою фізіократів. Під "природним ладом" фізіократи розуміли економічну систему, ґрунтовану на приватній власності, конкурентній боротьбі, індивідуальній ініціативі.

Фізіократи стверджували, що завданням науки є дослідження вічних і незмінних "природних законів" господарства, а їхня теорія виявила закони господарського життя, що відповідають законам природи.

Фізіократи вважали, що єдиним джерелом багатства землеробських країн є "земля і аванси підприємців". Однак авансований у землеробство капітал вони розглядали не у вигляді грошей, а у вигляді придбаних за гроші засобів виробництва і сільськогосподарського інвентарю, худоби, будівель, добрив, насіння і затрат на найманих працівників. Отже, фізіократи, на відміну від меркантилістів, не трактували капітал тільки у грошовій, а передусім, у виробничій формі.

Звичайно, фізіократи обрали предметом своїх досліджень сільськогосподарське виробництво не випадково. Це можна пояснити тим, що в землеробстві чітко простежується різниця між затратами і результатами. Фізіократи вбачали у поєднанні землі та капіталу єдине джерело багатства, а працю в землеробстві - як єдину продуктивну працю. Це знайшло відображення у вченні фізіократів про "чистий продукт". У промисловості це явище виступає не так рельєфно. У землеробстві процес створення надлишку споживних цінностей можна побачити, як то кажуть, неозброєним оком.

Збільшення багатства, згідно з ученням фізіократів, відбувається лише в сільському господарстві, оскільки тільки тут діють сили природи, бо природа всюди присутня, мовляв, у промисловості й торгівлі вплив сил природи відсутній. Це, безумовно, дещо спрощене розуміння взаємодії господарської діяльності людей і природи, бо природа присутня всюди. Однак обмеження природного впливу щодо промисловості й торгівлі було потрібне фізіократам, щоб належно аргументувати достовірність власного вчення, згідно з яким заняття в промисловості й торгівлі визнані безплідними, а праця непродуктивною.

Незважаючи на деякі слабкі ланки у вченні фізіократів, найвидатніших його представників можна вважати батьками економічної науки. Це стосується, передусім, Ф. Кене і А. Тюрґо.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія