Електронна бібліотекапідручники


Історія економічної теорії

1.2. Місце історії економічної теорії у системі людського знання і практичній діяльності


Визначення місця історії економічної теорії у системі людського знання пов´язане з методологією класифікації наук взагалі. У цьому контексті варто навести міркування видатного українського економіста-статистика середини XIX ст. Дмитра Журавського, який, маючи на увазі групування статистичної інформації та її всеохопність, зазначав, що людський розум нездатний усвідомити цілісність природи. "Ми, - писав Д. Журавський, - можемо вивчати її частинами, одночасно за багатьма пунктами, і потім зводити ці окремі знання в поняття загальніші". Внаслідок цього утворилось багато ділянок знання, або наук, кількість яких збільшується з нагромадженням нових фактів і явищ. У природі, на думку вченого, не існує ні фізики, ні хімії, ні ботаніки, ні зоології, ні політичної економії, ні теорії, ні емпірії, ні синтезу, ні аналізу і т. ін. Це наше людське бачення. "У природі, - твердив Д. Журавський, - є тіла, сутності й сили, які в них діють". Наука вивчає їх як може, виходячи з певної ідеї, що зародилася у людській свідомості. Тому побутує багато поглядів на одні й ті ж предмети, чимало систем, теорій, філософських шкіл.

Ці думки вельми конструктивні, оскільки й досі часто немає розуміння того, що світобудова єдина, але збагнути її окремому людському розумові майже неможливо. Це є виправданням існування різних наук, їхньої спеціалізації, яка здійснюється на основі певної методології. Більшість авторів у минулому, намагаючись звести науки у відповідну систему, надавали своїм класифікаційним моделям лінійного характеру. Науки утворювали у цих збудуваннях ніби драбину, відповідно до більшої чи меншої своєї складності. Такий характер мала, зокрема, класифікація наук Огюста Конта, що користувалася успіхом у представників точних наук і яку багато наслідували.

Оцінивши позитиви і вади цієї класифікації наук, український економіст-мислитель Михайло Туган-Барановський дійшов висновку, що насправді "всі науки утворюють не просту лінію, а колесо, в якому кожна точка з´являється рівночасно і початком, і кінцем... Система наук являє собою, таким чином, не драбину, а живий організм, в якому кожнісінька окрема частина, кожнісінький орган служить іншим частинам і органам і разом з тим користується ними - з´являється, рівночасно, і засобом, і метою".

Класифікація наук, запропонована українським ученим, відповідає більше, ніж попередні, сучасним надбанням у розвитку людського знання, для якого властиве виділення нових наук, зокрема, на стику їхнього розвитку, а водночас посилення інтеграції між ними, що відповідає природі світобудови, яка є цілісністю.

З позицій цілісності потрібно визначати місце історії економічної теорії у системі, передусім, економічного знання, зокрема, у сім´ї фундаментальних економічних наук, до яких, крім історії економічної думки, належать економічна історія та економічна теорія. Саме з ними найтісніше пов´язана історія економічної теорії, що, як уже зазначалося, виникає на етапі певної зрілості економічного розвитку. Еволюцію цього розвитку вивчає економічна історія. Вона простежує зміну господарських форм від найдавніших часів, розкриває їхні особливості у процесі ускладнення в планетарному, континентальному, регіональному і національному аспектах. Саме економічна історія постачає конкретний фактичний матеріал для теоретично-світоглядних узагальнень; на його підґрунті виникають моделі та концепції економічного мислення у всій їхній різноманітності та комплементарності.

Звичайно, у цій книзі ми не маємо ні змоги, ні потреби всебічно розкрити зв´язок історії економічної теорії з економічною історією людства. Однак слід зауважити, що еволюцію, наукові школи, концептуальне багатство економічної теорії не можна збагнути, не врахувавши її динаміки. Без цього важко зрозуміти чому фізіократизм має французьке походження, класична школа в політекономії - англійсько-шотландське, історична школа - німецьке і т. ін., а в Україні ці наукові школи мали національне виявлення і новаторське втілення.

Історія економічної теорії - це генетика економічної науки, її фундаментальності. Сучасний стан економічної науки є підсумком усього попереднього розвитку економічної теорії. Наукова цінність економічної теорії тим вища, чим повніше вона скористалася результатами, акумульованими в її історії. Це повинен усвідомити кожний економіст, бо без осягнення теоретичного доробку попередників неможливо належно оцінити, наприклад, той чи інший посібник з економічної теорії. Економічна теорія - це світлоносна економічна наука, проміння якої яскравіші тоді, коли вона з належним поцінуванням ставиться до винаходів та відкриттів економістів усіх часів і народів. Адже економічна теорія - це синтез наукових новаторств, вона творилася багатьма поколіннями мислителів.

Між тим, це не завжди належно усвідомлюють викладачі економічної теорії, яким видається, що її можна вивчати, не знаючи історії економічної науки. Ця помилкова думка успадкована від тоталітаризму, який утверджував монополію матеріалістичної економічної доктрини з її теологічною методологією. Це було виправдано, оскільки пізнання історії економічних вчень підривало штучно творений авторитет комуністичних економічних утопій.

Крім того, історія економічної теорії тісно пов´язана з розвитком конкретних економічних наук (економічна статистика, фінанси, економіка промисловості, сільського господарства тощо). По-перше, теоретичні моделі та системи поглядів користувалися конкретною економічною інформацією; по-друге, у межах цих систем формувалися напрями відповідних економічних наук. Цей процес відбувався в різні періоди з неоднаковою інтенсивністю та ефективністю. Він триває досі, коли перед економічною наукою постали нові завдання.

Історія економічної теорії як частина еволюції цілісного світогляду завжди була невіддільна від розвитку філософської думки. Вона тривалий час функціонувала у складі філософських систем, які водночас були методологічною засадою економічної науки. У добу античності та середньовіччя економічні погляди формувалися не відокремлено від філософських і морально-етичних вчень. На підтвердження цього можна навести безліч прикладів, але найвагомішим аргументом є те, що економічна наука стала спеціальним предметом вивчення лише в новітню добу. Не випадково Адама Сміта вважають батьком економічної науки, а в XIX ст. економічні дисципліни зазвичай вивчали на юридичних факультетах університетів, що свідчить про тісний зв´язок економічних наук із правознавством.

У процесі розвитку економічні погляди, ідеї, вчення були тісно поєднані з усіма науками людинознавства, а також з природничими науками. Економічні вчення не тільки збагачувалися результатами природничих досліджень, але часто були джерелом для їхнього поступу. Приклад - теорія класичної школи, зокрема, теорія народонаселення Т. Малтуса. До деякої міри це стосується і математики, яка вплинула на інструментарій економічної науки, і водночас скористалася принципом економності від економічної теорії, як це довів український економіст М. І. Туган-Барановський.

Є чимало аргументів і фактів, які підтверджують взаємозв´язок історії економічної теорії з іншими науками не тільки суспільствознавчого, але і природничого циклу. Це випливає з єдності світу і людського знання, класифікація якого скоріше вимушена, ніж об´єктивно зумовлена. Це треба мати на увазі, щоб у всьому обсязі збагнути значущість вивчення історії економічної теорії, яка має свій предмет, але не настільки автономний, щоб не враховувати здобутки інших наук у результаті їхньої еволюції.

Це означає, що вивчення історії економічної теорії значно розширює світогляд економіста, спонукає ознайомитися із суміжними галузями знання, дає змогу опанувати широкий спектр не тільки економічної культури, але цивілізаційних набутків взагалі. Щоб бути добрим фахівцем з історії економічної теорії, потрібно знати не тільки історію економіки, економічних поглядів, але й загальну історію, філософію, правознавство, математику, природознавство тощо, тобто ті науки, якими збагачувались і які збагачували економічні вчення. Отже, пізнання і вивчення історії економічної теорії в усій її повноті - справа вельми складна.

Вивчення історії економічної теорії має не тільки освітньо-пізнавальне значення. Воно містить значне прикладне навантаження, адже розкриває практичну цінність тих чи інших економічних теорій, концепцій, доктрин, ідей, систем поглядів у різні часи. Економічні вчення не тільки виникають на конкретному історичному ґрунті, але послуговуються ними в практичній діяльності. Для цього багато фактів постачає XX ст., упродовж якого експериментувалися, наприклад, тоталітарні системи, що ґрунтувалися на матеріалістичній доктрині. Повний крах цих економічних систем є водночас підтвердженням безперспективності доктрин, на які ці системи спиралися. Це має бути пересторогою щодо обрання орієнтирів майбутнього економічного розвитку.

Це особливо актуально для молодих постсоціалістичних держав, у яких ще є прихильники догматично-одномірного розуміння економічних процесів, обґрунтування яких втовкмачувалося тривалий період. Це стосується, передусім, України, де за будь-яке відхилення від цих доктрин, намагання відродити економічну пам´ять переслідували і карали. У цих умовах засвоєння історії економічної теорії з її багатим арсеналом передових поглядів, теорій, цінностей має велике пізнавально-виховне і конструктивно-прикладне значення, сприяє прискоренню трансформаційних процесів у економіці на засадах загальноцивілізаційних орієнтацій. Саме тому економічна теорія повинна вивчатися після історії економічних вчень. Сучасна економічна теорія - це, насамперед, її історія, бо історія науки - це сама наука.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія