Згідно з ч. 2 ст. 54 Закона про захист економічної конку­ренції за правопорушення, передбачені п. 4, 13—16 ст. 50 Закону, а саме невиконання рішення, попереднього рішен­ня органів АМКУ або їх виконання не в повному обсязі; не­подання інформації у встановлені антимонопольними орга­нами або нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі; подання недостовірної інфор­мації; створення перешкод працівникам АМКУ в проведенні перевірок, огляду, вилученні або накладенні арешту на май­но, документи, предмети або інші носії інформації посадовці органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю не­суть адміністративну відповідальність згідно з Законом.

За правопорушення, передбаченій. 16 ст. 50 зазначено­го Закону працівники суб´єктів господарювання, об´єднань несуть адміністративну відповідальність згідно із Законом.

Нині залучення посадових і інших осіб, вказаних в ст. 54 Закону про захист економічної конкуренції, до адміністра­тивної відповідальності важко, а по деяких правопорушен­нях неможливо взагалі, що пояснюється наступним.

Статтею 92 Конституції України (п. 22) визначено, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями, і відповідальність за них.

Нині чинні положення ст. 54 згаданого вище закону пе­редбачають, що посадовці органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю несуть адміністративну відпові­дальність за правопорушення, передбачені пунктами 4.13— 16 ст. 50 цього закону; а працівники суб´єктів господарю­вання, об´єднань — за правопорушення, передбачені п. 16 ст. 50 Закону.

Розмір відповідальності (у вигляді штрафів або іншого) вказаних осіб за дані правопорушення Законом про захист економічної конкуренції не передбачений, а чинні положен­ня Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять норм, що передбачають адмінвідповідальність поса­дових і інших осіб за такі правопорушення, як створення пе­решкод співробітникам АМКУ, його територіальних відділень у проведенні перевірок, огляді, вилученні або накладенні арешту на майно, документи, предмети або інші носії інформації (п. 16ст. 50 Закону про захист економічної конкуренції), що виключає можливість реалізації на практиці згаданої ра­ніше ст. 54 Закону про захист економічної конкуренції, в час­тині притягнення посадових і інших осіб до адмінвідповідальності за передбачені п. 16 ст. 50 цього Закону порушення.

Крім того, КпАП передбачена адмінвідповідальність керівників підприємств за ст. 166^і «Зловживання монополь­ним становищем на ринку» і ст. 166² «Неправомірні угоди між підприємцями». Проте склад правопорушень по ст. 166^і Кодексу не збігається з складом правопорушень по анало­гічних порушеннях, передбачених ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції; склад правопорушень по ст. 166² Кодексу лише частково збігається з кваліфікаціями по­дібних дій за ст. 6 відповідного Закону.

Так, і склад правопорушень, передбачений ст. 166³ КпАП «Дискримінація підприємців органами влади і уп­равління» частково збігається із складом відповідних пра­вопорушень передбачених ст. 15 Закону про захист еконо­мічної конкуренції, що також виключає можливість залу­чення керівників підприємств і посадовців органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарсько­го управління і контролю до адміністративної відповідаль­ності Вирішення проблеми можливе лише шляхом приведен­ня відповідних норм КпАП у відповідність із ст. 54 Закону про захист економічної конкуренції.

Необхідно відзначити незначну кількість накладених судом штрафів за результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, складені антимонопольними органами.

Проблема полягає перш за все в несумісності строків розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (3—6 місяців) і притягнення до адміністративної відповідальності (2 місяці). Крім того, органи АМКУ і суди по-різному тлумачать ст. 38 КпАП. Для органів АМКУ моментом встановлення порушення вва­жається дата прийняття рішення у справі, в якому ті або інші дії визнані порушенням законодавства про захист еко­номічної конкуренції. Суди обчислюють двомісячний строк з моменту здійснення дій, які ще тільки кваліфікуються як ознаки порушення конкурентного законодавства при почат­ку розгляду справ антимонопольними органами.

Постановою від 13 грудня 2004 р. суддя Жовтневого ра­йонного суду м. Маріуполя Донецької області, розглянув­ши матеріали, що надійшли з територіального відділення АМКУ в Донецькій області, про притягнення до адмініст­ративної відповідальності І. В. Іванової, 1948 р. народжен­ня, що працює директором ЖКП «Домовик-4», проживає в м. Маріуполі за ст. 166⁴ ч. 1 КпАП, встановив наступне.

І. В. Іванова, працюючи директором ЖКП «Домовик-4», будучи службовою особою, порушила порядок надання інформації територіальному відділенню АМКУ в Донецькій області, що виявилося в тому, що на запит, що надійшов на адресу підприємства, своєчасно не була надана інформація. На повторний запит від 28.09.2004 р. інформація надійшла 01.10.2004 р. не в повному обсязі.

Викладене підтверджене протоколом про адміністратив­не правопорушення, матеріалами справи.

Суддя встановив, що провадження у даній адміністра­тивній справі підлягає припиненню у зв´язку із закінчен­ням до моменту надходження справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП, оскільки з дня виявлення правопорушення минуло більше двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись статтями 38, ч. 1 ст. 166⁴, 284, 247КпАП, суддя постановив провадження про адміністративне правопорушення стосовно І. В. Іванової по ст. 166⁴ ч. 1 КпАП припинити у зв´язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова оскарженню не підлягає.