Ціллю визначення монопольного (домінуючого) стано­вища суб´єктів господарювання на ринку є отримання інформації, необхідної для прийняття рішень з питань роз­витку і захисту економічної конкуренції, зокрема демоно­полізації економіки, антимонопольного регулювання, кон­тролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конку­ренції; захисту інтересів суб´єктів господарювання, груп суб´єктів господарювання і споживачів від його порушень. Визначення монопольного становища включає такі ета­пи згідно з табл. 3.1 

 Загальні положення (Закон України «Про Антимонопольний комітет України»; Закон України «Про за­хист економічної конкуренції»; Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб´єктів господарювання на ринку, Рекомендації щодо визначення основних типів товарних ринків).

Таблиця 3.1 ЕТАПИ ВИЗНАЧЕННЯ МОНОПОЛЬНОГО СТАНОВИЩА

1	2
2.	Визначення монопольного (домінуючого) становища.
3.	Встановлення об´єкта аналізу для визначення монопо­льного (домінуючого) становища (суб´єкта господарю­вання, групи суб´єктів господарювання, конкретного товару).
4.	Визначення переліку товарів і основних продавців, покупців цих товарів, відносно яких визначається мо­нопольне (домінуюче) становище.
5.	Визначення товарних меж ринку (товар, сукупність товарів, у межах якої споживач легко переходить від споживання одного товару до іншого).
6.	Визначення територіальних (географічних) меж ринку (з урахуванням бар´єрів на ввезення і вивіз; територія із сферою відносин купівлі-продажу, у межах якої споживач легко задовольняє свій попит на певний то­вар).
7.	Визначення часових меж ринку (час стабільності рин­ку, коли структура ринку, співвідношення попиту і пропозиції не міняються).
8.	Розрахунок частки суб´єктів господарювання на ринку (розрахунок НШ, коефіцієнтів ринкової концентрації CR, визначення типу ринку).
9.	Визначення потенційних конкурентів (з урахуванням бар´єрів для вступу потенційних конкурентів на ри­нок).
10.	Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб´єкта господарювання, групи суб´єктів господарю­вання.
11.	Джерела інформації для визначення монопольного (домінуючого) положення становища

Кількість і послідовність проведення цих етапів може мінятися залежно від фактичних обставин.

Об´єктами аналізу при визначенні монопольного (домі­нуючого) становища є: суб´єкт господарювання, група суб´єктів господарювання або конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживаєть­ся) цим (цими) суб´єктом (суб´єктами) господарювання.

Перелік товарів, відносно яких повинне визначатися монопольне (домінуюче) становище суб´єкта господарюван­ня, складається з товарів (товарних груп), які мають оборот в Україні або на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (спо­живачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогі­чного) товару (товарної групи).

Визначення ознак одного (подібного, аналогічного) то­вару (товарної групи) здійснюється виходячи з схожості, зокрема:

1.      Споживчих характеристик:

• про функціональне призначення;
• фізичних характеристик;
• технічних і експлуатаційних характеристик;
• ступеня новизни товару.

2.      Умов споживання, які визначаються:

• необхідністю енергопостачання, водопостачання і т. п.;
• специфічністю розміщення, монтажу і т. п.;
• рівнем технічного обслуговування, транспортного за­безпечення.

3.      Умов реалізації:

• через систему оптової торгівлі або за індивідуальни­ми, прямими договорами, у тому числі бартерними або да­вальницькими схемами розрахунків;
• через систему роздрібної торгівлі, зокрема мережу фірмової торгівлі;
• обсягів додаткових послуг і пільг для покупців.

4.      Рівня підвищення цін.

Необхідно відзначити, що не розглядаються як товар проміжні результати діяльності суб´єктів господарювання, які не реалізуються на ринку, а споживаються в технологіч­ному процесі їх власного виробництва.

Перелік основних продавців (виробників), покупців (споживачів) може складатися шляхом визначення суб´єктів господарювання, що мають значущі обсяги про­дажу, придбання (споживання) товарів (товарних груп), які мають оборот в Україні або на відповідній частині її тери­торії.

Обсяг ринку, на якому визначається монопольне (домі­нуюче) становище, визначається як загальний обсяг надхо­дження товару на ринок за формулою:

 

де n — кількість суб´єктів господарювання, які прода­ють (постачають, виробляють) або придбавають (спожива­ють, використовують) товари (товарні групи), що входять в товарні межі ринку;

Q₁ —обсяг товарів (товарних груп), які продаються (поста­чаються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються) j-м суб´єктом господарювання протягом часу, що становить часові межі ринку; Ｑ_ＰＴ— обсяг ринку.

Кількісні показникиＱ_ＰＴ і Q₁ визначаються в натураль­них і/або вартісних показниках. Натуральні показники за­стосовуються у випадках, коли можливо використовувати загальний показник для всіх товарів, які складають товарні межі ринку, в інших випадках — використовуються вартісні показники.

Обсяг товарів (товарних груп), які продаються (постача­ються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються) j-м суб´єктом господарювання, визна­чається як загальний обсяг проданих або придбаних товарів (товарних груп), що входять в товарні межі ринку, протя­гом часу, що становить часові межі ринку за формулою:

 

де т — кількість товарів (товарних груп), які входять в товарні межі ринку, і продаються (постачаються, виробля­ються) або придбаваються (споживаються, використовують­ся) 7-м суб´єктом господарювання;

Q_ji —обсяг i-го товару (товарної групи), який продаєть­ся (постачається, виробляється) або придбавається (спожи­вається, використовується) j-м суб´єктом господарювання.

Обсяг товару (товарної групи), який продається (поста­чається, виробляється) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб´єктом господарювання, визна­чається за формулою:

Q_{ji =} Q_Bji  - DQ3_ji – Q_Bhji – Qe_ji +Qi_ji

де Q_ji – обсяг i-го товару  (товарної групи), який продається (постачається, виробляється, ) або придбавається  (споживається, використовується) j-м суб’єктом господарювання;

Q_Bji – обсяг i-го товару  (товарної групи), виробленого j-м суб´єктом господарювання.

DQ3_ji – зміни обсягу запасів i-го товару  (товарної групи) у j-го суб’єкта господарювання впродовж часу, що складає часові межі ринку;

Q_Bhji – обсяги i-го товару  (товарної групи, використані j-м суб´єктом господарювання в технологічному процесі власного виробництва;

Qe_ji – обсяги вивозу (експорту) i-го товару (товарної групи) за межі відповідного ринку j-м суб´єктом господарювання;

Qi_ji – обсяг ввезення (імпорту) i-го товару (товарної групи) на відповідний ринок j-м суб’єктом господарювання.

Обсяг i-го товару (товарної групи), який придбавається (споживається, використовується), визначається як обсяг товару (товарної групи), куплений j-м суб´єктом господарювання впродовж часу, що становить часові межі ринку.

Частка суб’єкта господарювання на ринку розраховується за формулою:

 

Де Pj — частка на ринку j-гo суб´єкта господарювання; (j – 1, 2…, n); O_j  - обсяг товарів (товарної групи), який продається (споживається, виробляється ) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб’єктом господарювання; обсяг ринку.

Сукупна частка на ринку декількох суб’єктів господарювання,  зокрема п’яти, чотирьох, трьох і двох найбільших суб’єктів  господарювання, обчислюється за формулою:

         де m = 2, 3, 4, 5 – кількість суб’єктів господарювання, частки яких враховується при розрахунку сукупної частки на ринку, зокрема суб’єктів господарювання, які мають одну з п’яти, чотирьох, трьох або двох найбільших часток ринку;

P_nj – частка на ринку j-гo суб’єкта господарювання;

ＳR_n – сукупна частка на ринку, зокрема сукупна частка відповідно 5, 4, 3, 2 суб’єктів господарювання, які мають найбільші частки на ринку.

Потенційними конкурентами вважаються суб´єкти гос­подарювання, які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології і т. ін., але з різних причин не реалізують ці мож­ливості, або ж нові суб´єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.

Існують наступні бар´єри для вступу потенційних кон­курентів на відповідний ринок: адміністративні, економічні і етнічні.

Адміністративні бар´єри — це обмеження з боку органів влади, органів адміністративно-господарського управління і контролю, ліцензування видів діяльності, квотування; рішення про заборону ввезення (вивозу) товарів і т. п.

Економічні бар´єри вступу на ринок включають: ефек­тивність капітальних витрат; значні витрати нового вироб­ництва в порівнянні з витратами діючих підприємств; тер­міни окупності нового виробництва; ефект масштабу вироб­ництва (зниження витрат на одиницю продукції при збільшенні обсягу виробництва).

Етнічні бар´єри пов´язані з особливостями культури, традиціями суспільства, релігійними канонами.

Наявність хоч б одного бар´єру вступу на ринок, котрий не може бути подоланий суб´єктом господарювання протя­гом 1—2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб´єкт господарювання не являється потенційним конкурентом.

Важливою умовою встановлення монопольного стано­вища суб´єктів господарювання на ринку згідно з ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист економічної конку­ренції» є необхідність доказу того, що вони не відчува­ють значної конкуренції внаслідок визначених ч. 1 цієї ж статті умов.

Тому на стадії попередніх висновків по аналізу моно­польного становища суб´єктів господарювання на ринку ці висновки повинні бути направлені суб´єктам господарюван­ня, які мають ознаки монопольного становища.

Антимонопольними органами монопольним (доміную­чим) становищем суб´єкта господарювання визнається ста­новище, коли:

1.   Частка одного суб´єкта господарювання на ринку пе­ревищує 35 відсотків, якщо він не довів, що має конкурен­та^) на ринку, зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, мате­ріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

2. Сукупна частка на ринку трьох або двох суб´єктів гос­подарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 50 відсотків, п´яти або чотирьох суб´єктів гос­подарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 70 відсотків, якщо вони не довели, що, по-пер­ше, між ними існує значна конкуренція, по-друге, вони ра­зом узяті мають конкурента(ів) на ринку і зазнають знач­ної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можли­востей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарюван­ня, відсутності пільг або інших обставин.

3. Частка одного суб´єкта господарювання на ринку мен­ше 35 відсотків, якщо він не спростував доказів органів АМКУ про те, що він не зазнає значної конкуренції, зокре­ма внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, належних конкурентам.

4.Якщо два або більше суб´єктів господарювання (окрім випадків, передбачених п. 2 не спростували доводів органів АМКУ про те, що між ними немає конкуренції або є незнач­на конкуренція; вони разом узяті не мають жодного конку­рента на ринку або зазнають значну конкуренцію внаслі­док відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, мате­ріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

Суб´єкт господарювання не зазнає значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має здатність не допус­кати, усувати або ущемляти конкуренцію, або ущемляти інтереси інших суб´єктів господарювання або споживачів.

Ознаками ринкової влади, зокрема, є: здатність суб´єкта (суб´єктів) господарювання, який (які) не являються єди­ним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажі товару (товарної групи), укладенні договору про постачан­ня, нав´язувати споживачеві невигідні умови; а також здатність суб´єкта (суб´єктів) господарювання шляхом мо­нополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежу­вати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із засто­суванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар´є­ри вступу на ринок. Крім того, ринкова влада виявляється в здатності суб´єкта (суб´єктів) господарювання скорочува­ти або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і поста­чання їх на ринок збуту з метою отримання односторонньої користі при купівлі або продажі товарів, при укладенні до­говорів і угод про постачання товарів, а інші суб´єкти гос­подарювання, що є його конкурентами, не здатні компен­сувати дефіцит товарів (товарних груп), що утворився; а та­кож здатність суб´єкта господарювання підвищувати ціни на товари і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

Як додаткові ознаки наявності ринкової влади також досліджуються високий рівень концентрації ринку, високі бар´єри вступу на ринок потенційних конкурентів, трива­лий період закритості ринку для вступу нових суб´єктів гос­подарювання, істотна чисельна перевага частки суб´єкта (суб´єктів) господарювання над частками інших конку­рентів за умови стабільності структури ринку протягом три­валого періоду, значні частки суб´єкта (суб´єктів) господа­рювання на вертикально суміжних ринках (ресурсів, транс­портних, торговельних і рекламних послуг тощо) і територіально суміжних ринках, наявність у об´єкта ана­лізу особливих прав, повноважень, пільг, зокрема наданих органами влади, органами місцевого самоврядування, орга­нами адміністративнолю або іншими суб´єктами господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище.

Робота антимонопольних органів по дослідженню ринків і визначенню монопольного становища суб´єктів гос­подарювання на них знаходить своє логічне завершення в складанні і веденні переліків монополістів, яке здійснюєть­ся відповідно до Положення про перелік монополістів.

Залежно від територіальних (географічних) меж ринку, на якому суб´єкти господарювання займають монопольне стано­вище, переліки складаються і ведуться на загальнодержавних ринках, на міжрегіональних ринках і регіональних ринках.

Залежно від товарних меж ринків, на яких суб´єкти гос­подарювання займають монопольне становище, переліки складаються і ведуться на ринках, які перебувають у стані природної монополії, — перелік суб´єктів природних моно­полій; на ринках із суміжними ринками, які перебувають в стані природних монополій, і інших товарних ринках — перелік інших суб´єктів господарювання, які займають мо­нопольне (домінуюче) становище на ринку.

Визначення товарних меж ринків здійснюється з ура­хуванням каталогів найменувань товарів (товарних груп) у сфері природних монополій і на інших ринках, де вірогідн­іше існування монопольних утворень.

Наявність повноти інформації про становище суб´єктів господарювання на товарних ринках зумовлює необхідність ведення двох переліків: суб´єктів господарювання, які зай­мають монопольне становище, і суб´єктів господарювання, які мають структурні ознаки монопольного (домінуючого) становища.

Суб´єкти господарювання мають структурні ознаки мо­нопольного (домінуючого) становища у випадках, коли їх ча­стка на відповідних товарних ринках перевищує в одного суб´єкта — 35% ; у двох або трьох суб´єктів — 50%; у чоти­рьох або п´яти суб´єктів — 70%. При цьому антимонопольні органи не надали можливості цим суб´єктам довести, що вони не мають конкурентів і (або) не зазнають значної конкуренції.

Складання і ведення переліків здійснюється на загаль­нодержавному ринку АМКУ, на міжрегіональних ринках — АМКУ із залученням територіальних відділень , а на регіо­нальних ринках — територіальними відділеннями.

Складання переліків суб´єктів господарювання, які зай­мають монопольне (домінуюче) становище на загальнодер­жавних, міжрегіональних і регіональних ринках, здійснюється шляхом прийняття відповідним органом АМКУ розпорядження про затвердження базового списку суб´єктів господарювання, які займають монопольне стано­вище на відповідних ринках.

Ведення переліків суб´єктів, які займають монопольне становище на ринку, здійснюється антимонопольними орга­нами в процесі дослідження ринків і визначення станови­ща суб´єктів господарювання на них відповідно до Методи­ки визначення монопольного становища. За результатами дослідження органи Комітету повідомляють суб´єкт госпо­дарювання про наявність ознак його монопольного стано­вища листом з повідомленням.

У разі, коли після проведення перевірок дотримання законодавства про захист економічної конкуренції у суб´єк­та виявлена наявність ознак монопольного становища, про­те не встановлено порушення, суб´єкт повідомляється про наявність ознак його монопольного становища.

Після отримання відповіді від суб´єкта господарювання із спростуванням наявності ознак монопольного становища антимонопольні органи перевіряють одержану інформацію, і у разі потреби готуються подання і проект розпорядження про включення суб´єкта у відповідний перелік.

Ведення переліків здійснюється також за результатами роз­гляду подань за наслідками розгляду справ, а також проектів рішень про надання дозволів на узгоджені дії і концентрацію.

За результатами розгляду заяв суб´єктів господарюван­ня, включених до Переліку монополістів, планового дослі­дження товарних ринків антимонопольні органи можуть визнати їх такими, що не займають монопольне становище і виключити з відповідного переліку.