Верховна Рада України 11 січня 2001 р. прийняла За­кон України «Про захист економічної конкуренції», який набув чинності з 1 березня 2002 р.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» був розроблений відповідно до пункту 11 Постанови Кабі­нету Міністрів України від 22 грудня 1995 р. № 1036 «Про стан реалізації антимонопольної політики» з метою вико­нання Плану заходів, спрямованих на демонополізацію еко­номіки і розвиток конкуренції в 1996 р., затвердженого роз­порядженням Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. № 34-р і доручення Прем´єр-міністра України від 3 жовтня 1996 р. № 18903/3 до постанови Верховної Ради України від 19 вересня 1996 р. № 337/96-ВР «Про звіт Антимоно­польного комітету України за 1995 рік».

Розроблення даного Закону було спричинено необхідні­стю не тільки вдосконалення антимонопольного законодавства. Закон усуває проблеми в правилах конкуренції і та­ким чином повинен забезпечувати ефективне державне ре­гулювання. Одним із основних завдань, поставлених перед Законом, є створення необхідного правового механізму для забезпечення гармонізації конкурентної і промислової по­літики. При цьому Закон, на відміну від чинного законодав­ства, орієнтується на дотримання національних інтересів, що є вищим критерієм при ухваленні державними органа­ми рішень. Зокрема, щодо створення монопольних утво­рень, коли це необхідно, наприклад для підвищення рівня обороноздатності, національної безпеки, інновацій, розвит­ку високотехнологічних або наукоємних виробництв. Тому будь-яке рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України або Антимонопольним комітетом України відповідно до цього Закону, не може суперечити національним інтересам.

Закон України «Про обмеження монополізму і недопу­щення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності», прийнятий у 1992 p., коли ще не був створе­ний Антимонопольний комітет України, не забезпечував можливості повного захисту підприємців від проявів моно­полізму і неправомірних обмежень конкуренції. Досвід, одержаний за роки діяльності Антимонопольного комітету України внаслідок застосування даного Закону, свідчив про необхідність внесення до нього значних змін і доповнень, які нерідко грунтуються на концептуально інших підходах. Крім того, ефективне регулювання правовідносин, пов´яза­них, зокрема, з економічною концентрацією, процесом роз­гляду справ про захист економічної конкуренції, можливе лише нормами закону, тоді як за даним Законом ці відно­сини регулювалися підзаконними нормативно-правовими актами.

Із набуттям чинності Законом України «Про захист еко­номічної конкуренції» втратив силу Закон України «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» і ще низка нор­мативно-правових актів. Законодавство України про захист економічної конкуренції почало формуватися на базі само­го Закону України «Про захист економічної конкуренції», законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих за­конів.

Робота над розробленням проекту закону була почата в 1996 р. Проект Закону України «Про захист економічної конкуренції» підготовлено Антимонопольним комітетом України за участю суддів Верховного суду України, Вищо­го арбітражного суду України, фахівців Кабінету Міністрів України, вітчизняних і зарубіжних учених і експертів.

При написанні проекту було враховано семирічний досвід практичної діяльності по застосуванню антимоно­польного законодавства України як Антимонопольним ко­мітетом України, так і арбітражними судами і судами за­гальної юрисдикції.

Розробленню закону передував розгляд значної кількості законів країн Східної, Центральної і Західної Європи, законодавства країн — членів СНД. Розробниками був вивчений більш ніж сторічний досвід застосування антитрестового законодавства США і п´ятдесятирічний досвід Німеччини. Крім того, при підготовці закону було проана­лізовано законодавство ЄС у сфері захисту конкуренції і практику його застосування Четвертим генеральним дирек­торатом і судами ЄС.

Публічність розроблення законопроекту забезпечувала­ся шляхом залучення до його обговорення значної кількості провідних юристів, економістів і фахівців окремих галузей народного господарства, фахівців з питань діяльності фінан­сових ринків. Проект обговорювався на засіданнях кругло­го столу, організованого на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, міжнародних конфе­ренцій з питань конкурентної політики, що проходили в місті Києві в 1997 і 2000 роках, і спільному семінарі керів­ників органів Антимонопольного комітету України і суддів.

Проект закону надавався на правову експертизу в Ук­раїнсько-європейський консультативний центр з питань законодавства. Крім того, Комітет одержав позитивні відгу­ки на проект закону від Четвертого генерального директо­рата ЄС, Федерального картельного відомства Німеччини, антимонопольних органів США.

Із набуттям чинності Законом матеріальні норми кон­курентного законодавства були істотно вдосконалені. На приклад, часто на практиці органи Комітету стикалися з ситуацією, коли певні дії фактично суттєво обмежували конкуренцію або інтереси конкретних підприємців—учас­ників ринку, але відповідно до старого закону не вважали­ся правопорушенням, і, навпаки, певні дії визнавалися Ко­мітетом як порушення, виключно формально, без урахуван­ня конкретних наслідків для конкуренції. Підтвердженням формальних підходів старого закону є те, що він допускав ухвалення рішень, які можуть суперечити суспільним інте­ресам, тоді як новий Закон зобов´язує оцінювати узгоджені дії, концентрацію на відповідність суспільним інтересам і у разі невідповідності їм не допускає прийняття рішень.

Разом із вдосконаленням правового регулювання сус­пільних відносин у конкуренції новий Закон передбачає низку норм, спрямованих на послаблення втручання в еко­номічні процеси з боку Комітету і перенесення акцентів його правозастосовної діяльності на більш важливі з погляду дер­жави і суспільства напрями.

Наприклад, Закон про захист економічної конкуренції передбачає винятки для малих і середніх підприємців в ча­стині застосування положень, які регулюють узгоджені дії суб´єктів господарювання, у тому числі і для власників об´єктів права інтелектуальної власності.

Норми цього Закону в частині економічної концентрації направлені виключно на ті дії суб´єктів, які можуть при­звести до монополізації ринків, чим істотно відрізняються від старих положень, які в окремих випадках вимагали не­обхідної згоди Комітету, навіть коли це і не могло вплину­ти на конкуренцію. Так, наприклад, згідно з новим Зако­ном не вважається концентрацією і не вимагає звернення в Антимонопольний комітет України придбання акцій суб´єк­та господарювання банками, страховими компаніями, за умови їх наступного перепродажу протягом року. Крім того, не вимагається згоди в Комітеті на дії між підприємцями, вже зв´язаними між собою відносинами контролю.

У порівнянні із старим в новому Законі передбачено, що у випадку, якщо дії суб´єктів не мали істотного впливу на умови конкуренції на ринку, не привели до суттєвого обме­ження конкуренції, не принесли значних збитків окремим особам або суспільству, Комітет може надати відповідні ре комендації порушникові і, у разі їх виконання, не розгля­дати справу і не застосовувати штрафні санкції у зв´язку з малозначністю порушення.

Разом з цими нормами запроваджується механізм, згідно з яким будь-яка особа може звернутися безпосеред­ньо до суду за захистом своїх прав у зв´язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому відповідно до Закону такий суб´єкт має право на відшкодування збитків у подвійному розмірі. Отже, Закон стимулює суб´єктів господарювання і споживачів, чиї пра­ва порушені, до активних дій по захисту своїх прав: зверта­тися не тільки в Комітет, але і безпосередньо у порядку ци­вільного судочинства. Таким чином, реально розширюєть­ся тим самим різноманітність процесуальних форм захисту порушених прав, що в цілому впливає на підвищення ефек­тивності застосування законодавства про захист економіч­ної конкуренції.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» істотно розширює сферу свого застосування на учасників ринку суб´єктів господарювання. Так, у порівнянні із ста­рим у новому Законі дається загальний і виключний перелік дій, які вважаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Закон упорядковує систему відповідальності шляхом впровадження однакового порядку розслідування, розгля­ду справ і меж відповідальності для юридичних і фізичних осіб — суб´єктів господарювання. Закон підвищує гранич­ний розмір штрафу за порушення законодавства з 5 до 10 відсотків виручки від реалізації продукції. Проте при цьо­му абсолютні розміри санкцій можуть бути фактично зни­жені у зв´язку з тим, що в новому Законі не передбачено стягнення з суб´єктів господарювання незаконного прибут­ку, одержаного внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, Закон створює гнучкіший правовий механізм забезпечення виконання рішення. Так, старим законом розмір пені за несвоєчасну оплату штрафу був не обмеже­ний і тому він, у разі ухилення суб´єкта від оплати штрафу, міг досягати сум, що у декілька разів перевищують розмір штрафу, оскільки нарахування пені припиняється тільки з

перерахуванням коштів до державного бюджету. Новий Закон обмежив максимальний розмір пені розміром штра­фу, в той же час нарахування пені припиняється з прийнят­тям судом рішення про оплату штрафу, а в деяких, визна­чених законом випадках, навіть з оскарженням рішення органів Комітету до суду.

Закон удосконалює систему забезпечення доказової бази в справах про порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції, надаючи додаткові повноваження по вилученню доказів, накладенню арешту на предмети, до­кументи, інші носії інформації, які можуть бути доказами в справі, і встановлює відповідальність за створення пере­шкод уповноваженим працівникам Комітету в доступі до інформації. Разом з тим питання вилучення доказів щодо житла або інших володінь фізичних осіб повинне бути ви­рішене шляхом внесення змін до Цивільного кодексу, які б передбачали процедуру прийняття судом такого рішення.

Істотним кроком на шляху попередження порушень кон­курентного законодавства є введення механізму поперед­нього отримання дозволу Комітету на здійснення узгодже­них дій. При цьому запроваджується механізм виключень, яким встановлюються типові вимоги до узгоджених дій, при дотриманні яких не потрібно звертатися за отриманням та­кого дозволу.

З метою запобігання порушенням законодавства про за­хист економічної конкуренції запроваджується норма, що зобов´язує Антимонопольний комітет України надавати підприємцям висновки про те, чи будуть їх певні дії пору­шенням законодавства.

Новий Закон передбачає розмежування повноважень між Кабінетом Міністрів України і Антимонопольним ко­мітетом України з питань надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію. Надання дозволу на створення монопольно­го утворення або на узгоджені дії, що ведуть до істотного обмеження конкуренції в результаті концентрації або ук­ладення антиконкурентного договору, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів перевищує негативні на­слідки обмеження конкуренції, відповідно до Закону є вик­лючно компетенцією Кабінету Міністрів України як суб´єк­та промислової політики.

Істотно розширилася сфера визнання суб´єктів господа­рювання такими, що займають монопольне становище на ринку. В порівнянні із старим законом, який в окремих випадках може визнавати монополістом трьох суб´єктів на ринку, за новим Законом можуть бути визнані монополіста­ми як три, так і п´ять суб´єктів.

Разом з тим новий Закон не уникнув і низки недоліків. Так, необхідність отримання дозволу на концентрацію зу­мовлена лише перевищенням вартісних порогових показ­ників.

Таке обмеження випадків, в яких обов´язкове отриман­ня дозволу на здійснення концентрації, обумовлює уник­нення в окремих випадках суб´єктами господарювання от­римання згоди на концентрацію, коли вона призводить до монополізації товарних ринків, що своєю чергою знижує ефективність такого контролю і створює умови для здійснен­ня порушень законодавства про захист економічної конку­ренції. Негативним прикладом такого злиття, яке не перед­бачене новим Законом, можуть бути всі підприємства мо­нополісти, що працюють на регіональних ринках і мають незначні вартісні показники.

Дані недоліки були усунені з прийняттям Закону Украї­ни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Ук­раїни щодо посилення правового захисту економічної кон­куренції».

З 1 січня 2004 р. набув чинності Господарський кодекс України. Одночасно втратили силу закони України «Про підприємництво» і «Про підприємства в Україні».

Глава 3 Кодексу присвячена обмеженню монополізму і захисту суб´єктів господарювання і споживачів від недобро­совісної конкуренції. Проте ст. 27 «Обмеження монополіз­му в економіці», ст. 29 «Зловживання монопольним стано­вищем на ринку» повністю відповідають нормам старого Закону України «Про обмеження монополізму» і не відпо­відають нормам нового Закону.

Крім того, порівняльний аналіз свідчить про наявність певних колізій між Господарським кодексом України і За­коном про захист економічної конкуренції, оскільки пер­ший передбачає відповідальність за одні порушення, а спе­ціальне законодавство істотно розширює і уточнює склади

цих порушень. Тому в кодексі необхідно уточнити і розши­рити перелік складів порушень конкурентного законодав­ства і відповідальності за нього стосовно Закону про захист економічної конкуренції шляхом прийняття нової редакції статей 29—31, 251 Господарського кодексу України.