Один із основоположних принципів ринкової економі­ки — це вільна конкуренція товаровиробників.

Термін «конкуренція» (competition, concurrence) похо­дить від латинського слова «concurentia» (від concurrere) — стикатися.

Конкуренція виникла одночасно з товарним виробниц­твом, проте лише при капіталізмі вона перетворилася на головний важіль ринкового регулювання суспільного вироб­ництва. До середини XIX ст. одержав широкий розвиток ринок з вільною конкуренцією, який не регулюється дер­жавою. Такий ринок впливав на товаровиробників виключ­но через механізм попиту і пропозиції і коливання цін, по­стійно примушуючи зважати на вимоги споживачів, покра­щувати якість, підвищувати продуктивність праці, розширювати виробництво, знижувати витрати.

Конкуренція є змагальністю господарюючих суб´єктів, коли їх спільні дії ефективно обмежують можливості кож­ного з них впливати на загальні умови обігу товарів на да­ному ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які потрібні споживачеві. Конкуренція — це економічна бо­ротьба між підприємцями за кращі умови господарювання: за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації продук­ту і отримання максимального доходу. Конкуренція є ефек­тивно діючим механізмом змагання на ринку. Саме дія механізму конкуренції примушує всіх учасників ринково­го господарства не зупинятися на досягнутому, а перебува­ти в постійному пошуку нових можливостей. Конкуренція діє як примусова сила, примушуючи підприємців боротися за збільшення прибутку шляхом пошуку нових форм і методів виробництва, використання новітньої технології, но­вих способів організації й управління.

Ціллю діяльності суб´єктів господарювання на ринку є реалізація своєї продукції з метою отримання прибутку і задоволення свого попиту. Виробник, випускаючи на ринок новий вид товару вищої якості, встановлює підвищену ціну і стимулює інших виробників удосконалювати своє вироб­ництво, випускати товар вищої якості. При цьому ціни зни­жуються. При насиченні ринку вони стабілізуються на пев­ному рівні. Якщо продукція не матиме попиту, то ціни мо­жуть знизитися нижче за собівартість. Ціни несуть інформаційний імпульс від виробника до споживача і на­впаки. Через коливання ринкових цін навколо вартості встановлюється рівень цін, при якому спостерігається рівність попиту і пропозиції на товар. Проте в умовах рин­ку конкуренція збиває рівновагу між попитом і пропозицією і створює нову ринкову ситуацію.

Ринок за допомогою трьох ринкових механізмів — кон­куренції, попиту і пропозиції, ціноутворення приводить систему господарства в рух і дає стимули для подальшого розвитку. Ринок залучає господарюючих суб´єктів вступа­ти у конкурентні відносини і постійно підтримувати кон­куренцію між собою. Дія ринкового механізму стимулює підприємців безперервно створювати нові продукти.

Наслідком вільної конкурентної боротьби між окреми­ми товаровиробниками в другій половині XIX ст. було ство­рення трестів і монополізація ними окремих товарних ринків. Це привело до необхідності втручання держави в процеси ринкової економіки. Так, вперше в США в 1890 р. з´явилося антитрестове законодавство (Закон Шермана), яке започаткувало формування конкурентного права.

Основне призначення конкурентного права будь-якої держави з ринковою економікою — захищати і підтриму­вати конкуренцію правовими засобами.

Предмет курсу «Конкурентне право України» складає сукупність законів і інших правових нормативних актів, які регулюють відносини, пов´язані з конкуренцією.

У предмет курсу входить вивчення конкурентного зако­нодавства, що визначає систему антимонопольних органів, їх повноваження, порядок здійснення контролю за дотриманням конкурентного законодавства; правила поведінки суб´єктів господарювання на ринку, заборонені види анти-конкурентних узгоджених дій і монополістичної діяльності; товарні і територіальні межі ринку, а також монопольне ста­новище суб´єктів господарювання на нім; відповідальність за порушення конкурентного законодавства, застосування адміністративного і судового порядку захисту конкуренції.

Предметом вивчення курсу є також організація контро­лю за: економічною концентрацією і попередженням моно­полізації товарних ринків; забороною антиконкурентних дій органів влади, управління і контролю; типовими вимо­гами до узгоджених дій суб´єктів господарювання; обмежу­вальною і дискримінаційною діяльністю суб´єктів господа­рювання і об´єднань.

Прийняття в державі великої кількості нормативно-пра­вових актів, які регулюють відносини конкуренції, приве­ло до утворення нової галузі законодавства — конкурент­ного права.

Конкурентне законодавство регулює відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і кон­тролю з суб´єктами господарювання; суб´єктів господарю­вання з іншими суб´єктами господарювання, із споживача­ми, іншими юридичними і фізичними особами у зв´язку з економічною конкуренцією.

Основне завдання курсу — сформувати у студентів тео­ретичне розуміння суті конкурентних правовідносин, що складаються в ринковій економіці, і вивчити практичне застосування конкурентного законодавства в Україні.

Відносини, пов´язані з процесами конкуренції, є однією з найбільш спірних сфер правового регулювання. Законо­давчі акти про конкуренцію є достатньо складними, містять непрості юридичні і економічні поняття, що ви­магає спеціальної підготовки фахівців у сфері їх застосу­вання, навчання розуміти і застосовувати нові правові по­няття й інститути.

Запровадження нового курсу обумовлене ще й тим, що за­стосування конкурентного права як частини господарського права особливо тісно зв´язано з розумінням процесів, які відбу­ваються в українській економіці, що реформується.