Інтеграційні процеси у країнах третього світу здійснюються передусім на ре­гіональній основі у Латинській Америці, Азії, Африці, на Близь­кому і Середньому Сході. Рух до регіональної єдності відбувається поки що повільно, наштовхуючись на перепони об´єктивного і су­б´єктивного характеру, Найбільшої ефективності економічного співробітництва досягла створена ще у 1967 р. Асоціація дер­жав Південно-Східної Азії (АСЕАН) — Індонезія, Малайзія, Таї­ланд, Філіппіни, Сингапур та ін. Взаємне забезпечення товарами, сировиною, будівництво спільних підприємств, безмитна торгів­ля у межах асоціації стали важливим фактором для піднесен­ня рівня виробництва та перетворення цього регіону в один із центрів тяжіння світової економіки.

Створений у 1991 р. Спільний ринок країн Півдня Амери­ки (МЕРКОСУР) у складі чотирьох держав (Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай) із загальним населенням 200 млн. осіб, тери­торією 11 млн. км² (майже 2/3 Південної Америки) і ВВП у 460 млрд. дол. США (90-ті роки) сприяв значному розвитку інте­грації латиноамериканських країн. У такому ж напрямку йде об´єднання економічних зусиль африканських країн.

Незважаючи на труднощі в організації і роботі інтеграцій­них союзів і об´єднань, за ними майбутнє: вони сприяють не тільки ліквідації економічної відсталості, воєнних конфліктів, а й створюють противагу надзвичайному іноземному впливу роз­винутих країн у регіонах.

Таким чином, підсумовуючи загальні тенденції розвитку країн третього світу, слід зазначити, що у 60—90-х роках обсяг вироб­ництва у них у цілому значно зріс. Як наслідок, багатолітня тен­денція збільшення розриву в рівнях розвитку між колишніми метрополіями і країнами, що розвиваються, в цілому почала упо­вільнюватись, що свідчить про початок модернізації країн третьо­го світу.

Основні терміни й поняття

Трайбалізм, змішана економіка, реструктуризація боргів, дрібнотоварний уклад.