Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Економічна історія

Франція


Війна і чотирирічна окупація завдали значних збитків економіці країни. Про­мислове виробництво скоротилось на 70 %, а продукція сільського господарства порівняно з довоєнним періодом зменшилась вдвічі. Під час війни загинуло 1100 тис. осіб. У 1944 р. було сформова­но тимчасовий уряд на чолі з Шарлем де Голлем (1890—1970), який діяв до 1946 р. і ставив завдання ліквідації економічної розрухи та відбудови промислового і сільськогосподарського ви­робництва. До складу уряду ввійшли представники різних партій, які відображали інтереси окремих прошарків населення.

Протягом 1945—1947 pp. було націоналізовано 1/5 фран­цузької промисловості: електроенергетику, вугільну промис­ловість, газові підприємства, значну частину авіаційної промис­ловості, автомобільні заводи фірми "Рено", морське судоплавство, повітряний транспорт. Як і в інших розвинутих країнах Заходу, націоналізація не зачепила основних і прибуткових галузей про­мисловості. Для управління націоналізованими підприємствами створювались адміністративні ради за участю представників ро­бітничого класу, розширювались права фабрично-заводських профспілкових комітетів. Ухваленим законом відновлювались 40-годинний робочий тиждень, двотижневі оплачувані відпуст­ки для робітників і тритижневі — для службовців. Особи, що працювали за наймом, отримували право на пенсії у зв´язку зі старістю з 65 років і у зв´язку з інвалідністю. Введено систему виплат для стимулювання народжуваності та ін.

Проведена часткова націоналізація і законодавче закріплен­ня соціальних прав трудящих значною мірою сприяли обмежен­ню панування монополій, з одного боку, а з іншого — збільшен­ню припливу капіталовкладень у націоналізовану промисловість. До кінця 40-х років економіка країни була відбудована (у 1947 р. досягнуто довоєнного рівня промислового виробництва, а у 1950 р. — сільськогосподарського).

Призупинення процесу націоналізації у 1948 р. у зв´язку з виходом комуністів з уряду сприяло зближенню Франції і СІЛА. У червні того ж року в Парижі було підписано угоду про еконо­мічне співробітництво зі США — план Маршалла. До 1958 р. загальна сума допомоги СІЛА Франції становила 12 млрд. дол. Значну частину цієї суми спрямовано для розвитку і модерні­зації промислового потенціалу країни. За угодою США надава­лось право визначення "економічно раціональних" галузей еко­номіки, контролю над французьким експортом й імпортом. Такі американські компанії, як "Стандарт ойл", "Дженерал електрик", "Форд", "Крайслер" та ін., отримали сприятливі можливості для скуповування акцій французьких підприємств, створення у Франції своїх філій і дочірніх компаній.

У післявоєнний період у Франції завдяки оновленню основ­ного капіталу і зміні структури промисловості виробництво за­собів виробництва переважало над виробництвом предметів спо­живання. До кінця 50-х років у країні склались три сектори у промисловості: традиційні галузі (текстиль, металургія, маши­нобудування, виробництво предметів розкоші), нові галузі (авто­мобілебудування, авіапромисловість, нафтопереробка) і найновіші (атомна енергетика, електроніка, виробництво пластичних мас).



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія