Електронна бібліотекапідручники


Економічна історія

Технологія і організація виробництва


У період другої технологічної революції        значного розвитку набуває хімічна промисловість. Хімічні методи обробки си­ровини проникають практично в усі галузі виробництва. Поча­лось виробництво штучних (анілінових) барвників. У таких га­лузях, як машинобудування, електротехнічне виробництво, тек­стильна промисловість, почала широко застосовуватись хімія син­тетичних волокон — пластмас, ізоляційних матеріалів штучного волокна, штучного каучуку та ін. У 1869 р. американський хімік Дж. Хайєт отримав целулоїд, у 1906 р. Л. Бакеланд добув ба­келіт, потім було отримано карболіт та інші пластичні маси, які зразу ж впроваджувались у виробництво. Основою для вироб­ництва нітрошовку стали розробки французького інженера Г. Шардона (1884). Праці 1899—1900 pp. російського вченого Л. Кондакова дали можливість отримати штучний каучук із вуглеводів. Було розроблено нові ефективні технології отримання сірчаної кислоти, соди та ін., запропоновано методи виготовлен­ня аміаку — основи для азотних сполучень, необхідних у вироб­ництві фарбників, мінеральних добрив і вибухових речовин. У сільському господарстві почали широко застосовувати мінеральні добрива.

Проблему задоволення зростання потреби в рідкому пально­му на нових видах транспорту вирішив крекінг-процес — метод розкладення нафти при високих тисках і температурах. Він дав змогу забезпечити підвищений вихід бензину і в 1916 р. у США був освоєний у промисловому виробництві. Ще у 1903—1904 pp. російський хімік О. Фаворський відкрив метод виробництва рідкого пального з твердого палива. Промислове ж виготовлен­ня легкого пального з вугілля здійснив німецький інженер Ф. Бергіус. Це мало важливе економічне і воєнне значення для Німеччини, яка не мала природних нафтових ресурсів.

У виробничу сферу проникала автоматизація виробницт­ва у легкій, поліграфічній та інших галузях промисловості. По­чалась автоматизація верстатів; потокова система, яка виникла в консервному і сірниковому виробництві, широко впроваджува­лась в інші виробництва. Особливо важливу роль для розвитку машинобудування відіграв винахід конвеєра. Завдяки його втіленню у виробництво уже в 1914 р. на заводах Форда скла­дання одного автомобіля тривало не більше 1,5 години.

Втілення потокового виробництва змінило характер завод­ського оснащення у машинобудуванні. Вводилися спеціалізовані верстати для виготовлення деталей — гвинтів, шайб, болтів і т. ін. У текстильній промисловості в 1890 р. появився автоматичний ткацький верстат.

Значний крок зроблено у військовому оснащенні. Здійснено автоматизацію стрілецької зброї і артилерії (1883 р. — кулемет Максимова, декілька типів автоматичних гвинтівок, поява броне­автомобілів), налагоджено виробництво вибухових засобів, широ­ко використовувалися засоби повітроплавання й авіації. З 1915 р. літаки озброюють кулеметами, з´явились літаки-бомбардувальники, створено великі надводні кораблі (броненосці), стало реальним підводне плавання. Перша світова війна вимагала великої кількості зброї і оснащення. Якщо кількість винаходів періоду промислового перевороту визначалась двозначним числом, то в епоху технологічної революції — чотиризначним. Найбільше чис­ло винаходів запатентував американець Т. Едісон (більше 1000).

Результати технологічної революції такі.

1. Промисловий переворот XVIII—XIX ст. привів до станов­лення машинної індустрії, зміни соціальної структури суспіль­ства: утворення двох нових класів — буржуазії і найманих ро­бітників, утвердження панування буржуазії. На відміну від ньо­го результатами другої революції стали зміна в техніці і техно­логії виробництва, реконструкція машинної індустрії, перетво­рення науки у безпосередній фактор виробництва. Тому її називають не промисловою, а науково-технічною революцією. Вона привела до різкого зростання виробництва: за 1850— 1900 pp. добування вугілля збільшилось в 10 разів, нафти — у 25, виплавка сталі за 1870—1900 pp. — більше ніж у 50 разів.

2. Друга технологічна революція привела до появи багатьох нових галузей промислового виробництва, яких раніше не знала історія: електротехнічної, хімічної, нафтопереробної, ма­шинобудівної та ін.

3. Відбувалася диверсифікація не тільки галузей, а й підга-лузей (машинобудування — виробництво локомотивів, авто­мобілів, літаків, кораблів (річкових і морських), трамваїв та ін.).

4. Зміни технології виробництва, застосування нових матеріа­лів і швидке зростання нових галузей і машинобудування при­вели до зміни структури чорної металургії — значно зріс попит на сталь.

5.  Друга НТР змінила світову галузеву структуру про­мисловості. На перший план вийшли галузі важкої індустрії, значно випередивши за темпами зростання легку промисловість. Ці зміни привели до посилення концентрації виробництва, ста­ли переважати великі підприємства. Такі структурні зрушення викликали різке зростання розмірів капіталу, необхідного для створення і роботи окремого підприємства. Залучення додатко­вих капіталів досягалося шляхом випуску акцій і створення акціонерних товариств.

6. У результаті другої технологічної революції замість інди­відуальної приватної форми власності основною стає акціонер­на, у сільському господарстві фермерська (два варіанти господарювання — американський (СІЛА і Канада) і прусський.

Для Європи було характерним поєднання обох шляхів розвит­ку капіталізму в аграрному секторі. Розвивались також коопе­ративна і муніципальна форми власності. В 1913 р. у США на підприємствах, які належали акціонерним товариствам (28 % всіх підприємств), було зайнято 80 % робітників. У Німеччині створення акціонерних товариств охопило насамперед гірничу і металургійну промисловість, будівництво і залізниці. З дозво­лом випуску дрібних акцій номіналом до 1 фунта стерлінгів у 1895—1905 pp. значно зростає кількість акціонерних товариств у Англії. Дещо повільнішими темпами цей процес відбувався у Франції. Кооперативна власність виникла на основі добро­вільного об´єднання капіталів і засобів дрібних товаровиробників, слугувала формою захисту їх від експлуатації посередників і великих підприємців. Основними видами кооперації, що виник­ли до 1914 p., були: споживча, кредитна, сільськогосподарська, житлова. До початку Першої світової війни Росія, до складу якої входила і значна частина українських земель, займала перше місце у світі за числом учасників кооперативного руху (24 млн. осіб, об´єднаних у 63 тис. кооперативів). У Західній Європі 120 тис. кооперативів об´єднували 20 млн. осіб, у США в 600 кооперати­вах перебувало 70 тис. осіб.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія