Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Економічна історія

Розвиток капіталістичного фермерства


Згадуючи досягнення в розвитку промисловості Англії, слід зазначити, що у XVIII ст. вона була переважно сільсько­господарською державою. Щоб стимулювати розвиток кормової бази і експорт зерна, уряд у 1660 р. увів високі мита на імпорт хліба, худоби, м´яса, із 1689 р. — на пшеницю, що вивозилась, сплачувалась урядова премія у 5 шилінгів за квартер (2,9 л), якщо ціна на неї не перевищувала 48 шилінгів, за винятком неурожайних років. Прийнято закон про осілість для забезпе­чення сільського господарства робочою силою. Відповідно до нього сільськогосподарським робітникам заборонялося самостійно покидати приходи, де вони працювали за наймом. За надлишку робочої сили парафіяльна влада могла її висилати. Така політи­ка сприяла збільшенню вирощування зернових у цілому, в тому числі на експорт. Так, у 1706—1725 pp. експортували 5,4 млн. квартерів; у 1726—1745 pp. — 7 млн.; у 1746—1765 pp.— 9,5 млн. квартерів зерна.

Стабільний розвиток зовнішнього і внутрішнього ринків за­безпечував сільському господарству постійний стимул для удо­сконалення техніки. Результати були особливо відчутні в східних і південно-східних графствах, де методи ведення сільсько­го господарства були значно досконалішими порівняно з ще не обгородженими орними землями східної частини центральних графств і збут значно ускладнювався внаслідок відсутності зруч­них засобів наземного транспорту. Тільки пізніше, коли були збудовані канали і з´явився новий ринок збуту в зв´язку з інду­стріалізацією сусідніх районів — Йоркширу, Чорної Англії і Ланкаширу, огороджування набуло великого поширення і в цен­тральних графствах. Починаючи з 90-х років XVIII ст. прогрес у сільському господарстві визначався його інтенсифікацією. Вве­дено чотирирічну сівозміну, землю почали більш глибоко зорю­вати і мотижити, розпушування ґрунту проводили старанніше і землю очищали від бур´яну.

Створення кормової бази сприяло розведенню овець і вели­кої рогатої худоби. Раніше вівці цінувались переважно за вовну, яку з них отримували, а велика рогата худоба використовува­лась в основному як тяглова сила. Через нестачу кормів частину худоби вирізали, а решта голодувала протягом всієї зими. Тепер навчилися годувати худобу всю зиму без збитку для урожаю: вівчарство і утримування великої рогатої худоби стали прибут­ковим. Якщо середня вага овець, що продавалися у 1710 р. в м. Смітфілді, була 12 кг, а великої рогатої худоби — 167, то у 1795 р. — 36 і 360 кг відповідно.

Застосування нових методів скотарства дало змогу підвищи­ти врожайність зернових. Вперше стало можливим отримання великої кількості органічних добрив як від систематичного випасання овець на ділянках, так і від великої рогатої худоби і свиней, яких відгодовували на фермах.

Удосконалювались і знаряддя праці. Уже в середині XVIII ст. застосовували рядкову сівалку, на початку XIX ст. — залізний плуг.

Але нововведення могли бути здійснені лише за умови вкла­дення в них великого капіталу. Для малих фермерських госпо­дарств вони були недоступні. Піонерами нових технологій у сільському господарстві стали заможні люди, головним чином багаті землевласники. Внаслідок цього технічна революція при­вела до соціальної, яка змінила структуру сільської Англії і сприя­ла подальшому прогресу в техніці.

Особливістю огороджування у XVIII ст. було те, що орні землі перетворювали у пасовиська для овець і відкриті поля, які спільно оброблялися, у великі ферми, де успішно розвивалося зернове і скотарське господарство. Крім того, на основі давніх, узаконе­них звичаями прав було огороджено велику кількість земель, що не оброблялися і використовувалися сільськими мешканцями під пасовища, для вирубування лісу і видобування торфу, а та­кож багато пустирів. Малих фермерів-орендарів в окремих рай­онах Англії поступово зганяли із землі або розоряли орендною платою, яка в 4,5 і навіть у 10 разів перевищувала звичайну. Багато дрібних фригольдерів продавали свої землі у зв´язку з неможливістю конкурувати з удосконаленими методами веден­ня господарства, які застосовували їх багаті сусіди. Високі зе­мельні податки спонукали лендлордів здавати в оренду свої маєт­ки великим фермерам-орендарям на довгий термін (зазвичай на 99 років), які обробляли від 80 га землі та більше. Це призве­ло до загального закріплення ділянок і витіснення орендарів малих ферм. Такі господарства являли собою капіталістичні аг­рарні підприємства, в яких переважно використовувалась най­мана праця, застосовувались удосконалені знаряддя праці, пере­дові агротехнічні прийоми.

Революція в сільському господарстві дала такі результати.

По-перше, збільшилась продуктивність землі, що дало мож­ливість забезпечити міське населення продуктами сільського господарства.

По-друге, утворилася резервна армія пролетарів, цілком "звільнених" від будь-якого зв´язку із землею людей, не прив´я­заних ні до місця, ні до власності. Виник загін вільних робіт­ників, що відповідав вільному капіталу. Початок формуванню ринку робочої сили поклали створення у другій половині XIX ст. бюро при міських органах самоврядування, куди могли зверта­тися особи, які шукали роботу, роботодавці. Біржа праці, яка ко­ординувала ринок праці в масштабах всієї країни, організована на початку XX ст.

По-третє, значно збільшився внутрішній ринок збуту про­мислових товарів. Селянин періоду натурального сільського гос­подарства, що займався домашніми промислами і був відірваний від зовнішнього світу, мав змогу купити дуже мало. Пролетарям звичайно доводилось споживати набагато менше, але все, що вони споживали, вони мусили купувати, що сприяло появі місткого внутрішнього ринку.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія