Електронна бібліотекапідручники


Економічна історія

Джерела первісного нагромадження в Англії


Для всіх провідних країн Західної Європи і насамперед Англії та Голландії, ха­рактерні такі етапи на шляху розвитку капіталістичного виробництва: первісне нагромадження капіта­лу, проста капіталістична кооперація, мануфактурне виробниц­тво, капіталістична фабрика.

У цей період найбільш наповнене подіями історичного зна­чення економічне життя Англії. Невелике острівне королів­ство з населенням 3—3,5 млн осіб, що у 5 разів менше, ніж у Франції, з міським населенням близько 20 %, у XIII—XV ст. було економічно відсталою околицею Західної Європи і її аграр­ним придатком. Проте вже у XVI ст. Англія перетворилась у колоніальну імперію, передову державу світу, володіння якої були розкидані по всіх континентах.

Цьому сприяло переміщення світових торговельних шляхів у XVI ст. із Середземного моря до Атлантичного океану. Англія опинилась у центрі світових морських торговельних шляхів. Тим самим покладено край відносній ізоляції Англії від економіч­ного життя Європи.

Господарському зростанню Англії сприяло і становище кон­тинентальної Європи, промисловість якої дедалі більше потребу­вала англійської овечої шерсті. Англія вже не одне століття була постачальником цієї цінної сировини для європейського сукно-виробництва. Крім того, репресії герцога Альби у Нідерландах. Гугенотські війни у Франції, переслідування лютеран у Німеч­чині зумовили у XVI ст. масову еміграцію до Англії ремісників, особливо майстрів сукновиробництва.

Процес первісного нагромадження капіталу відбувався в Англії більш інтенсивно, ніж в інших європейських країнах. Відокремлення дрібного виробника від його засобів виробництва і перетворення його на бідного продавця своєї робочої сили як вихідний пункт становлення капіталізму відбувалось у різних західноєвропейських країнах у неоднакових формах, у кла­сичній — лише в Англії. Цей процес розпочався в Англії у XV ст. і закінчився у другій половині XVIII ст. зникненням селянства цієї країни взагалі.

З часів середньовіччя земля в Англії була феодальною влас­ністю і перебувала в руках дворян, церкви та корони. Більша частина селян не володіла правом власності на землю. Лише 20 % англійських селян — фригольдерів, хоч і сплачували влас­никам землі — лендлордам невелику грошову ренту, могли вільно розпоряджатися своїми земельними наділами. 60 % всіх селян Англії становили копігольдери, які ще у XIV—XV ст. звільни­лись від кріпосної залежності. Селяни цієї категорії були тільки спадковими власниками землі, за користування якою вони по­винні були сплачувати феодалу грошову ренту. Щоб користува­тись наділом свого батька, спадкоємець копігольдера сплачував спеціальну данину — файн, яку феодал збільшував до небачених розмірів. Тому копігольдери змушені були відмовитись від своїх земельних наділів і перетворювались або у лізгольдера — тим­часового орендаря клаптика землі на умовах, які встановлює лорд, або у котера — безземельного селянина, батрака і поденника, або в паупера — бідняка.

Сільське населення Англії у XV ст. становило 4,2 млн. із 5,5 млн. осіб всього населення королівства. На селі ніколи не припинялась вперта боротьба за землю між копігольдерами і феодальними землевласниками-лендлордами. Традиційні утри­мувачі землі стали для останніх головною перешкодою на шля­ху до нових форм господарського користування землею.

XVI ст. виявилось періодом різких змін у становищі селян Англії. Зі збільшенням наприкінці XV ст. попиту на англій­ську шерсть в Європі та цін на неї прибутковішою справою ста­ло вівчарство, а не землеробство. Тому більшість великих земле­власників почали перетворювати землі своїх володінь у пасови­ща і розводити овець. Вони захоплювали общинні землі, якими раніше користувались разом із селянами, зганяли селян, в ос­новному копігольдерів, з їхніх наділів, руйнували не тільки ок ремі селянські будинки, а й цілі села, а захоплені таким чином землі огороджували тинами, канавами, живоплотом. Відвойовані землі лендлорди здавали в оренду великим фермерам-тваринникам, за що отримували велику ренту, а іноді самі розводили великі отари овець. Приклад лордів наслідували заможні селя­ни. Цей період обезземелення англійського селянства увійшов в економічну історію Англії під назвою огороджування.

Реформа церкви, так звана Реформація, проведена у першій половині XVI ст., відіграла важливу роль у справі нагромадження капіталу в Англії. Землі та майно монастирів були частково про­дані за низькими цінами дворянам, фермерам, багатим міським жителям. Нові власники збільшували ренту, зганяли селян з їхньої землі та огороджували свої нові володіння. Секуляризація майна монастирів значно збагатила королівську казну, збільшила земельні володіння "нових дворян" і буржуазії, позбавила колишніх влас­ників церковних земель засобів виробництва.

Примусове обезземелення селян стало передумовою аграр­ного перевороту, зміст якого полягав у переході від старого, фео­дального, землеволодіння до нового, буржуазного, від старої фео­дальної до нової капіталістичної організації сільського госпо­дарства. Він тривав в Англії майже 300 років.

Обезземелені селяни, які залишились без засобів існування, поповнили ряди бідняків і бродяг і врешті-решт вимушені були продавати свою працю підприємцям міст і сіл. Цьому сприяла і політика уряду Англії, який шляхом видання низки законів, що отримали назву "кривавого законодавства", примушував беззе­мельних селян найматися на роботу до капіталістів. За недотри­мання цих законів працездатні бідняки на перший раз каралися різками доти, доки не потече кров по тілу, наступного разу їм відрізали половину вуха, на третій раз їм загрожувала смертна кара. Крім того, за злиденність, бродяжництво загрожували тав­рування, тюрма і галери.

Створення ринку вільних робочих рук супроводжувалось на­громадженням у невеликої кількості людей значних грошових коштів, необхідних для будівництва капіталістичних підприємств і оплати найманих робітників. Це також досягалось шляхом насилля, пограбування, обману, шахрайства тощо.

Участь Англії у торгівлі рабами і піратстві стала одним із джерел нагромадження великих грошових коштів. Уже у XV ст. Англія займала перше місце з доставки африканських рабів до Америки. З 1562 по 1775 р. англійські торгівці рабами вивезли з Африки до Америки близько 3 млн осіб. Разом з тор­гівлею рабами англійці займались і піратством, грабуючи іспанські кораблі, міста і порти у Південній Америці.

Піратські пограбування англійців завдавали великої шкоди Іспанії, іноді до 3 млн. дукатів (італійська монета високої проби, найбільш поширена у Західній Європі, 3,4—3,5 г золота) за рік. Доходи від торгівлі рабами і мореплавання під "чорним Роджером" на чолі з капітаном Флінтом метрополії перетворюва­ли у капітал, а торговцям рабами і піратам король Англії при­своював дворянські титули і звання адміралів.

У первісному нагромадженні капіталу значну роль відіграла система державної позики. Королі Англії, які весь час відчували потребу в грошах, вимушені були позичати їх у постачальників і купців під великі відсотки. У результаті потерпав платник по­датків, а збагачувалась англійська буржуазія.

У XVI—XVII ст. важливу роль у сприянні нагромадженню відігравала протекціоністська політика. Уряди багатьох країн ввели великі податки на імпортовані готові товари, забороняли експорт сировини і продуктів харчування. Така меркантилістська політика давала буржуазії можливість утримувати на внутріш­ньому ринку високі ціни на товари вітчизняного виробника і сприяти розвиткові національного виробництва.

У ході первісного нагромадження капіталу в країні формува­лися зовнішній і внутрішній ринки. Завдяки розвитку торгівлі вони розширювались, і це стало ще одним додатковим джере­лом збагачення англійських купців. Частину своїх капіталів останні вкладали в національну економіку, особливо у добувну промисловість, виробництво пороху, паперу, мила, будівництво ко­раблів та ін.

В інших країнах, де зароджувались капіталістичні відносини, також відбувався процес первісного нагромадження капіталу. Проте там, де збереглося численне селянство, він був менш ви­разним, проходив більш повільно і в специфічних для кожної країни формах.

Ускладнення класової структури суспільства було результа­том виникнення нового способу виробництва. Поряд з основними класами феодального суспільства (феодали, селяни, ремісни­ки) виникають нові — наймані робітники і капіталісти.

Таким чином, незважаючи на швидкий розвиток капіталі­стичного виробництва у Західній Європі, його подальший розви­ток у XVI—XVII ст. стримувався панівними феодальними по­рядками. Монархії західноєвропейських країн за допомогою по­датків грабували і трудящих, і буржуазію, феодальна власність на землю і цехові організації обмежували поле діяльності підприємців. Тому гасла ліквідації феодальних порядків, вста­новлення вільного підприємництва і вільної конкуренції стали одними з основних вимог буржуазних революцій у Нідерландах у другій половині XVI ст. і в Англії в середині XVII ст.

 

Основні терміни і поняття 

Товар, засоби виробництва, позаекономічний примус, корпора­ція, капіталістична фабрика, паупер, секуляризація.

 



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія