Для скандинавських країн XIX ст. було періодом становлення національних шкіл, що розвивалися у руслі європейського мистецтва. Однак кожна з країн пройшла цей шлях своєрідно і з різними художніми результатами. Найбільш плідні періоди свого розвитку вони також проживали у різний час. Уже на поч. XIX ст. Данія, Норвегія і Швеція, нерозривно зв´язані протягом усього історичного шляху розвитку, прийшли з різним рівнем розвитку художньої культури.

Данія. Свого роду центром художнього розвитку Скандинавії виступала Данія, що мала стійкі традиції, постійні культурні зв´язки з країнами північно-західної Європи — Німеччиною, Голландією, Англією й добру художню школу. Королівська академія красних мистецтв, заснована у Копенгагені у 1754 p., була першою у Скандинавії. У Швеції Академія відкрилася лише у 1768 р., у Норвегії тільки у 1818 р. була заснована державна художньо-реміснича школа. Датська Академія стала своєрідним центром художньої освіти у Скандинавії, приваблюючи учнів з Німеччини і Голландії.

Образотворче мистецтво. У XIX ст. у мистецтві Данії виникає (у досить тісному зв´язку з тогочасним мистецтвом Німеччини) така значна фігура, як скульптор Бертель Торвальдсен.

Творчість Торвальдсена сприймалася сучасниками як відродження духу справжньої античної класики. Головною темою його творчості був світ античної міфології. Він звертався до станкових композицій, рельєфу, створював монуме-нти та портрети (статуї «Ясон із золотим руном», «Ганімед», рельєф «Ахілл і Брисеїда», «Грації, що слухають співи Амура», портретні статуї княгині Баратинської, графині Остерман-Толстої). Урочисто величне, дещо холодне, академізуюче мистецтво Торвальдсена було дуже типовим явищем для певного напряму європейського класицизму.