Мистецтво й архітектура Англії, як і все її духовне життя в цілому, відзначаються двоїстим, суперечливим характером. Тут набагато раніше, ніж в інших країнах Європи, виникли деякі нові віяння в художній творчості, новаторські рішення в архітектурі й будівництві. Однак нерідко ці передові тенденції не набували подальшого і всебічного розвитку. Англія, головним чином, лише висувала й ставила художні проблеми, а вирішувати їх випадало вже іншим країнам, найчастіше Франції. Причини такої специфіки полягають в особливостях економічного й суспільного розвитку Англії. Буржуазна революція у Великобританії відбулася на півтора століття раніше, ніж у Франції. Можливість прискореного капіталістичного розвитку відкрилася тут вже наприкінці XVII ст. У другій половині XVIII ст., набагато раніше, ніж в інших країнах, почався промисловий переворот. Велика кількість найважливіших технічних винаходів сприяла процвітанню й розширенню капіталістичного виробництва. Зростали міста, відкривалися нові фабрики й заводи. Зростав і пролетаріат — він формувався з ремісників і розорених селян. Соціальні суперечності, поглиблюючись, призводили до загострення класової боротьби. Патріархальна «стара добра Англія» на межі XVIII—XIX ст. перетворювалася на країну з високорозвиненою промисловістю — з усіма позитивними й негативними наслідками цього.

Англія — це батьківщина чартизму — першого масового пролетарського руху — і в той же час найбільша колоніальна держава. Країна, в якій демократичні свободи мали давню традицію, й одночасно — оплот світової реакції. Усі ці суперечності знаходили своє відображення у культурному й духовному житті англійського суспільства кінця XVII—XIX ст.

Архітектура Англії кінця XVIII— 1-ї третини XIX ст. Промисловий переворот, що розпочався в Англії ще у 1760-х pp. і викликав зростання міст, позначився, у першу чергу, на розвитку будівництва й архітектури. Відкриття у галузі металургії спричинили широке використання металу в будівництві. Зростання транспортних зв´язків супроводжувалося зведенням наприкінці XVIII ст. нових за матеріалом і за типом будівель — аркових й балкових чавунних і залізних мостів. Металеві конструкції застосовуються також при зведенні фабрик і заводів. Подібне будівництво було парафією інженерів, а не зодчих, однак отримані результати не проходили безслідно. На відміну від інших європейських країн англійська архітектура кінця XVIII     — початку XIX ст. демонструє розмаїття стильових напрямів.

Класицистичні й романтичні тенденції в архітектурі. Класицизм, що у

1760—1780 pp. дав в англійській архітектурі низку високих досягнень, на межі століть майже себе вичерпує. Оминувши стадію ампіру, архітектура вдавалася або до прямої імітації античних зразків, займаючись по суті стилізаторством, або до нагромадження почерпнутих з класики форм, що провіщало вже еклектику. Одночасно існував і сильний неоготичний рух, що зародився ще у середині XVIII ст. Нерідко одні й ті самі майстри будували у тому й в іншому стилі. Творчість двох видатних зодчих цього часу Джона Неша і Джона Соуна наочно демонструє усю багатоманітність напрямів.

Якщо у ранньому проекті Англійського банку Соуна виразно відчувається опора на античний спадок і слідування ідеалам класицизму, то його споруди початку XIX        ст. (Музей в Дулвіч-коледжі у Лондоні, власний будинок у Лондоні), в яких все ще були використані окремі класичні форми, провіщають майже на ціле століття наперед архітектуру модерну.

З діяльністю Неша пов´язаний величезний містобудівельний проект — забудова кварталів у лондонському Вест-енді, аристократичному районі столиці. Починаючи з 1812 p., на галявині двох міських парків — Ріджент-парк та Сент-парк— споруджуються фешенебельні житлові будинки у традиційній для Англії терасній системі, тобто комплекс багатоповерхових ізольованих квартир, пов´язаних єдиним довгим фасадом. Обидва зелені масиви пов´язані забудованою Нешем вулицею — Ріджент-стріт. У своєму ансамблі зодчий звертався до форм класицизму, використовуючи галереї з багатьма колонами, портики й лоджії. Але якщо будинки у кварталах ранньої забудови — Парк-Кресент— відзначаються ясністю архітектурної логіки, то пізніші — Картон-хаус-терас, Камберленд-терас — свідчать про втрату чистоти стилю.

Образотворче й декоративно-прикладне мистецтво. У декоративно-прикладному мистецтві і частково — графіці наприкінці XVIII ст. класицизм зберігав свої позиції. Знаменитий фаянсовий завод «Етрурія», заснований у 1769 р. Дж. Веджвутом, продовжував випуск посуду і ваз за мотивами античної кераміки, що сприяло його всесвітній славі та викликало чисельні наслідування в інших країнах. Цей напрям діяльності заводу був визначений видатним англійським скульптором і графіком цього часу Джоном Флаксменом— головним модельєром заводу у 1775—1787 pp. Вироби з «яшмової маси», що була винайдена Веджвутом, зазвичай ніжно-голубого або світло-зеленого тону, Флаксмен прикрасив білими рельєфними композиціями, нерідко почерпнутими з давньогрецьких вазових розписів. Не меншу славу принесли Флаксмену й контурні рисунки до творів Гомера й Есхіла. Видані на межі XVIII—XIX ст. у гравійованому вигляді, вони широко розповсюдилися, стимулюючи розвиток графіки в інших європейських країнах.