Надзвичайно важливим фактором постійного розширення бізнесу стає техніка. У добу Нового часу постало завдання створити кероване людьми механізоване виробництво. Надзвичайні можливості для механізації відкрив створений Дж. Уайтом універсальний паровий двигун (1784), що був здатний зрушити машини будь-якого типу. Справжньою революцією була поява галузі «машинобудування». У 1794 р. англійський механік Г. Моделі винайшов рухомий суппорт (утримувач різця) для токарного верстата. Згодом суппорт був застосований і у верстатах інших типів; він виконував також операції, які раніше здійснювала людська рука. Завдяки суппорту токарні, фрезувальні, шліфувальні, свердлильні та інші верстати перетворилися на робочі машини.

Радикальні зміни у ритм життя внесло створення парового транспорту: наземного (паровоз Дж. Стефенсона— 1814), річкового (пароплав Р. Фултона — 1807), морського (1819), а також винахід у середині XIX ст. електромагнітного телеграфу (у 1844 p. C. Морзе передав телеграфне повідомлення електричним способом)  і швидко друкуючих поліграфічних машин.  Сучасники називали XIX ст. «століттям пари та заліза»: парові установки застосовувалися в усіх галузях промисловості і сільського господарства, завершився перехід від мануфактури — великого підприємства, заснованого на ручній праці, до машинної ін-дустрії.

У 1839 р. виникає фотографія — французький художник і винахідник Л.-Ж.-М. Дагер розробив перший практично придатний метод фотографування — дагеротипію і доповів про це Паризькій академії.

У 1869 р. американський винахідник і промисловець Д. Вестінгауз одержав патент на пневматичне залізничне гальмо — гальмо Вестінгауза. Німецький винахідник К. Ф. Дрез сконструював транспортну машину на залізничному ходу, яка приводиться у рух вручну або двигуном внутрішнього згоряння — дрезину. У 1863 р. в Лондоні^ побудована перша підземна залізниця (3,6 км) — метро. З 1868 р. метро діє в Нью-Йорку. Найстаріші метрополітени на європейському континенті — Будапештський (1896 p.), Віденський (1898 р.) і Паризький (1900р.).

У 1869 р. відбулося відкриття Суецького каналу. Його довжина становила 164 км, ширина по дну — 22 м, первісна глибина — 7,5 м. Згодом канал був поглиблений і розширений.

Різке зростання попиту на метал призвело до винаходу англійцем Г. Бессемером конвертного способу переробки чавуну на сталь, так званого бесемерівського процесу (патент 1856 р.). У 1864 р. французький металург П. Мартен для виробництва сталі шляхом окислювальної плавки залізомістких матеріалів (чавуну, стального лому) збудував піч, яку згодом, як і спосіб плавки, назвали його іменем.

З кінця 70-х pp. XIX ст. почав поширюватися телефонний зв´язок, розпочалася ера електричної лампочки. Американський винахідник і підприємець Т. Едісон у своїх майстернях, які стали згодом основою знаменитої «Дженерал електрик», розробляє всю техніку електроосвітлення. У 1882 р. він побудував у Нью-Йорку першу в світі теплову електростанцію загального користування, а в 1896 р. дала струм найбільша гідроелектростанція — Ніагарська. У 80-х pp. на вулицях Берліна з´являються перші трамваї. У 1897 р. німецький інженер Р. Дізель реалізував свою ідею двигуна внутрішнього згорання, названого його іменем.

У 1897 р. італійський радіотехнік і підприємець Г. Марконі одержав патент на винахід радіоприймача.

Наприкінці XIX ст. відбувся справжній переворот у науковому мисленні. Були подолані стереотипи наукової свідомості, що склалися під впливом класичної механіки. Наприкінці 1895 р. німецький фізик В. К. Рентген повідомив про існування нового роду променів із дивовижними якостями. Залишаючись невидимими, вони пронизують різні предмети. Раніше за Рентгена «х-промені» відкрив в Австро-Угорщині видатний український учений І. Пулюй. Він став піонером у їх вивченні і виготовив скляну лампу для світлоскопії.

У кінці XIX ст. почалося становлення як самостійної галузі науки атомної фізики. У 1896 р. французький фізик А. Бекерель уперше виявив радіоактивність солей урану. Радіоактивність різних елементів, радіоактивне випромінювання вивчали видатні французькі фізики П. Кюрі та його дружина М. Складовська-Кюрі. Вони запровадили в науковий обіг поняття «радіоактивність». М. Склодовська-Кюрі керувала Радієвим інститутом у Парижі. Разом з чоловіком дослідниця у 1898 р. відкрила нові елементи: полоній і радій.

Специфічною формою інтеграції науки й техніки стало відкриття кінематографа, який винайшли і в 1895 р. запатентували брати Люм´єр у Парижі. У наслідок цього була вироблена система фотографічної фіксації реальності в русі й подальша її проекція на великий екран. У грудні 1895 р. в підвалі «Гран кафе» на бульварі Капуцинів (Париж) відбувся перший публічний платний сеанс кіно. Глядачі були ознайомлені зі сценами, знятими з натури: «Вихід робітників із заводу Люм´єра», «Прибуття поїзда на вокзал Ла Сьота». Усього фірма Люм´єр випустила близько 1,5 тис. одно- та двохвилинних фільмів. У жанровому відношенні це були прості репортажі, ігрові сцени на літературні та історичні сюжети.

XIX ст. відзначилося і прогресом будівельної техніки. Цей прогрес був пов’язаний зі зростанням населення та перебудовою міст відповідно до потреб промисловості, транспорту. Багато міст було переплановано: вузькі заплутані проїзди, що збереглися з доби Середньовіччя, замінювалися на геометрично чітку сітку вулиць і проспектів. Починають застосовувати портландський цемент, потім поширення набули суцільнометалеві конструкції. У середині XIX ст. з´явився новий тип споруди з металу та скла — «Кристалпалас» у Лондоні (1851 p.).

До кінця XIX ст. розвиток техніки зробив життя людей у новоєвропейській цивілізації відмінним від життя в усі інші історичні епохи. Людина все більше вилучається з природних умов і поміщається у штучні. Вулиці міст стають яскраво освітленими — порушується цикл день-ніч; будинки стають комфортабельними — порушується цикл зима-літо; паровоз, пароплав, телеграф змінюють сприйняття простору й часу. Побут стандартизується, підкоряючись законам масового виробництва. Поступово зникають національний стиль в архітектурі, різниця в одязі тощо. У дусі раціоналізму, властивого добі, по всій Європі були створені художні галереї, і завдяки низці публікацій, посібників та видань зразків у художній справі з´явилася можливість у серійному мануфактурному виробництві наслідувати справжні художні твори і пропонувати найширшим верствам нові, сучасні товари.

Чисельні винаходи вдосконалили технології виготовлення освітлювальних приладів і зробили можливим їх повсюдне застосування. У першій половині XIX ст. свічки все ще залишалися найважливішим джерелом освітлення і довго не поступалися місцем олійній лампі Аргана, яка давала яскравіше світло. І те й інше було витіснене близько 1860 р. керосиновими лампами Сіллімана. Однак форми тодішніх освітлювальних приладів були перешкодою для широкого розповсюдження всіх цих винаходів. Аж до кінця XIX ст. шукали новизни й неповторності в імітаціях історичних стилів, які однак не відповідали життєвому устрою, що радикально змінився.