Новий час — це історико-культурна система, що склалася та існувала з початку XVII ст. до 80-х pp. XIX ст. у Західній Європі й Північній Америці. Ця система — неповторне поєднання цивілізаційних, економічних, соціальних, політичних, культурних явищ, історичних форм життя людини. У XVII—XIX ст. новоєвропейська цивілізація досягає розквіту, реалізує закладені у ній можливості. З кінця XIX ст. розпочинається період переосмислення та критики ідей і цінностей Нового часу.

XIX ст. майже повністю вкладається у другий період нової історії. Хронологічні межі цього періоду — 1789—1880 pp. Це доба ствердження капіталістичної формації в усій Європі. Вирішальну роль у цьому процесі відіграла Велика Французька революція 1789—1799 рр. і правління Наполеона Бонапарта (до влади Наполеон прийшов у 1799 р. — у цьому році він був обраний першим консулом. З 1804 до 1815р. Наполеон — імператор Франції). У державі Наполеона економічна, політична і правова системи буржуазного суспільства набули своїх класичних форм. Ці форми у ході наполеонівських війн нав´язувалися іншим державам або переймалися ними добровільно. Відбувається промисловий переворот, виникає механізоване виробництво, різко прискорюється економічний розвиток Європи й Північної Америки. У середині XIX ст. загострюються класові й національні суперечності, що призводить до революцій 1848—1849 pp., цілої низки внутрішньоєвропейських війн, громадянської війни у США (1861—1865). У 80-ті pp. XIX ст. в Європі встановлюється політична стабільність, яка зберігалася до першої світової війни (1914—1918).

У XIX ст. продовжується бурхливий розвиток науки. У літературі й мистецтві виникають такі стилістичні напрями, як романтизм, імпресіонізм та постімпресіонізм. Міцно стверджується в літературі й образотворчому мистецтві творчий метод реалізму.

Розвиток європейської цивілізації у другий період Нового часу поєднує еволюційні й революційні моменти, повільне накопичення певних явищ та різкі болісні стрибки, що спричиняли перевороти в економіці, політиці, культурі.