пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Культурологія

6.7.3. Контрреформація. Виникнення ордену єзуїтів


З´ясувавши у загальних рисах стан, у якому перебувала католицька церква, папська влада зуміла організувати могутній опір. Католицька реакція на реформаційний рух отримала назву контрреформації. Головним знаряддям контрреформації стали орден єзуїтів та реорганізована інквізиція.

У цей самий час на історичній арені з´являється така постать, як Ігнатій Лойола. Він та кілька його сподвижників були рукоположені на священиків папою Павлом III. Згодом Лойола висловив побажання створити духовний орден, покликаний повернути католицькій церкві її блиск та велич. Папа римський прихильно поставився до цієї ідеї. Так утворився орден єзуїтів, або Товариство Ісуса — організація, яка мала виступити на захист католицького вчення. Єзуїти завзято проповідували проти єресей та хибних поглядів. Крім звичних чернечих обітниць, в устав нового Ордену була вміщена і четверта — присвятити своє життя постійному служінню Христу й папі, виконувати військову службу під знаменом хреста, служити тільки Ісусу та римському первосвященику, як Його земному наміснику; таким чином, тільки чинний папа та його наступники будуть керувати орденом у справах спасіння душі й поширення віри....

Лойола створив зразкову організацію внутрішнього устрою ордену. Головним завданням Товариства Ісуса було виховання молоді, викладання у нижчих, середніх і вищих навчальних закладах. Благодійність, місіонерство та тлумачення богословських істин при цьому відходили на другий план. Оскільки папа римський силою обставин знаходився під загальним контролем, Лойола призначив незалежного від нього владику — «чорного папу». Згідно з уставом, цей «чорний папа» міг цілком самостійно йти до поставленої цілі.

Орден єзуїтів продовжував існувати і після смерті Лойоли. Товариство Ісуса розвивалося й багатіло, накопичувало скарби в усіх частинах світу. Контрреформація перемогла в кількох європейських країнах: Південній Німеччині, Австрії, Польщі. її перемога була ознаменована суворими гоніннями проти будь-якого прояву вільнодумства. Так, наприклад, у 1559 р. було вперше опубліковано «Індекс заборонених книг», що підлягали знищенню.

Якщо на початку XVI ст. католицький Рим намагався виступити у розтерзаній Італії від імені усієї нації, і папська курія у цей час робила все можливе, щоб пов´язати зі своєю світською, державною політикою найвищі досягнення гуманістичної культури й класичного національного стилю, то у добу реформації, а згодом і контрреформації церковний і світський абсолютизм розпочинає послідовну боротьбу проти гуманістичної культури Відродження і класичного художнього стилю цієї доби. Однак ця боротьба велася не тільки в хронологічних, айв ідеологічних межах доби Відродження. Використовуючи внутрішню кризу світогляду Відродження, церква і світський абсолютизм намагаються протиставити формалізовану філологію studia humanitatis етико-політичному змістові гуманізму XV — початку XVI ст.

Орден єзуїтів намагався засвоїти абстрактну форму studia humanitatis, пристосувати її до потреб своєї «культурної політики». Справжні продовжувачі традицій Відродження відмовилися від цієї форми тому, що вона зробилася абстрактною, тобто перестала відповідати новому змістові гуманістичного світорозуміння. Джордано Бруно висловлювався про єзуїтський, формалізований «гуманізм» у більш, ніж рішуче: називав гуманізм попросту лайном. Страта Джордано Бруно ніби зменшувала кінець італійського Відродження. Бруно пішов на вогнище тому, що для нього істина все ще не знаходилася поза людиною і не могла бути відокремленою від конкретної особистості.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО VI РОЗДІЛУ

1. Аникст А. А. Ренессанс, маньєризм и барокко в литературе и театре Западной Европы // Проблема стилей в западноевропейском искусстве XV—XVIII веков. Ренессанс. Барокко. Классицизм / Под. ред. Б. Р. Виппера, Т. Н. Ливанова. — М.: Наука, 1966. — С. 178—245.

2.      Брагина А. М. Итальянский гуманизм. Этапы развития // Типология и периодизация культуры Возрождения / Под. ред. В. И. Рутенбурга. — М.: Наука, 1978. — С. 26—38.

3.      Брагина А. М. Проблемы итальянского Возрождения в трудах Эудженио Гарэна // Эудженио Гарэн. Проблемы итальянского Возрождения. Избранные работы: Пер. с итал. Под ред. Л. М. Брагиной. — М.: Прогресс, 1986. — С. 3—33.

А. Виппер Б. Р. Борьба течений в итальянском искусстве XVI века (1520—1590). К проблеме кризиса итальянского гуманизма. — М.: Издательство Академии наук, 1956.— 372 с.

5. Гарэн Э. Проблемы итальянского Возрождения. Избранные работы: Пер. с итал. / Под ред. Л. М. Брагиной. — М.: Прогресс, 1986. — 400 с.

б.Гнедич П. П. История искусств. Живопись. Скульптура. Архитектура.— М.: Изд-во «Эксмо», 2004. — 848 с.

7.      Горфункель А. X. Основные этапы развития итальянской философии в эпоху Возрож-дения // Типология и периодизация культуры Возрождения / Под. ред. В. И. Рутенбурга. — М.: Наука, 1978. — С. 52—60.

8.      Гриценко Т. Б., Кондратюк А. Ю., Мельничук Т. Ф. Відродження: Навчальний посібник. — К.: НАУ, 2006 — 125 с.

9.      Гуковский М. А. Итальянское Возрождение. — Т. 1. — Л., 1947.

10. Дмитриева Н. А. Краткая история искусств.— Вып. 1: От древнейших времен по XVI   век. Очерк. — М.: Искусство, 1987. — 319 с.

11. Дмитриева Н. А. Краткая история искусств.— Вып. 2: Северное Возрождение; страны западной Европы XVII и XVIII веков; Россия XVIII века. — М.: Искусство, 1989. —318 с.

12.    Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В. А. Гречан-ко, І. В. Чорний, В. А. Кушнерук, В. А. Режко. — К.: Літера ЛТД, 2002.— 464 с

13.    Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. / За ред. 1.1. Тюрменко, О. Д. Горбула. — К: Центр навчальної літератури, 2004. — 368 с

14.    Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. — К.: ПУЛ, 2003. — 508 с

15.    Лазарев В. Н. Происхождение итальянского возрождения. — М.: Издательство Ака-демии наук, 1956. — Т. 1: Искусство проторенессанса. — 440 с.

16.    Либман М. Я. Проблемы стиля в изобразительном искусстве эпохи Возрождения в Италии // Ренессанс, барокко, классицизм. Проблема стилей в западноевропейском искусстве XV—XVII      веков / Под. ред. Б. Р. Виппера, Т. Н. Ливанова. — М.: Наука, 1966. — С. 12—46.

17.    Либман М. Я. Дюрер и его эпоха: Живопись и графика Германии конца XV и первой половины XVI в. — М., 1972.

18.    Лисичкина О. Б. Мировая художественная культура: Возрождение. Учеб. пособие для старших классов средней школы. — Часть П. — Кн. 2. — СПб.: СпецЛит, 2000. — 304 с.

19.    Люблинская А. Д. Государство эпохи Возрождения в Западной Европе // Типология и периодизация культуры Возрождения / Под. ред. В. И. Рутенбурга. — М.: Наука, 1978.— С. 7—15.

20.    Маркс К, Энгельс Ф. Сочинения. — Т. 22.

21.    Немилое А. Н. Грюневальд. Жизнь и творчество мастера Матиса Нитхарда-Готхарта. — М., 1972.

22.    Овсійчук В. А. Українське мистецтво XIV— першої половини XVIIcraniTra.— К.: Мистецтво, 1985. — 186 с.

23.    Немилое А. Н. Специфика гуманизма Северного Возрождения // Типология и периодиза-ция культуры Возрождения / Под. ред. В. И. Рутенбурга. — М.: Наука, 1978. — С. 39—51.

24.    Осиновский И. Н. Томас Мор. — М.: Наука, 1974. — 168 с.

25.    Рутенбург В. И. Великий итальянский атеист Ванини. — М, 1959.

26.    Рутенбург В. И. Италия и Европа накануне Нового времени. — Л., 1974.

27.    Рутенбург В. И. Возрождение и религия // Типология и периодизация культуры Воз-рождения / Под. ред. В. И. Рутенбурга. — М: Наука, 1978. — С. 16—25.

28.    Рутенбург В. И. Титаны Возрождения. — Изд. 2. — СПб: Наука, 1991. — 160 с.

29.    Смирнов А. А. Из истории западноевропейской литературы. — М. — Л., 1965.

30.    Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М. М. Закович, I. А. Зязюн, О.М.Семашко та ін. / За ред. М. М. Заковича.— К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.— 622 с.

31.    Хлодовский Р. И. О ренессансе, маньеризме и конце эпохи Возрождения в литературах Западной Европы // Типология и периодизация культуры Возрождения / Под. ред. В. И. Рутенбурга. — М.: Наука, 1978. — С. 120—139.

32.    Хлодовский Р. И. Франческо Петрарка. — М.: Наука, 1974. — 176 с.

33.    Эпштейн А. Д. Из экономической и социальной истории Аугсбурга в XV и начале XVI в. // Средние века. — Вып. X. — М., 1957. — С. 134—156.

34.    Юренева Т. Ю. Музееведение: Учебник для высшей школы. — М.: Академический Проект, 2004. — 560 с.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Культурологія
Культурологія: теорія та історія культури
Історія світової і вітчизняної культури
Культурологія
Основи наукових досліджень
Культурологія: українська та зарубіжна культура
Основи наукових досліджень